ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"20" лютого 2012 р. Справа № Б-39/137-10
вх. № 9141/2-39
Суддя господарського суду Міньковський С.В.
при секретарі судового засідання Лук`янчук О.І
За участю представників сторін:
пр-к ПАТ "ВТБ Банк" - ОСОБА_1 (дов. від 11.03.11 р.),
пр-к боржника - ОСОБА_2 (дов. від 17.08.10 р.),
розпорядник майна - Шишлов О.М. (ліц. АВ № НОМЕР_1 від 28.10.10 р.),
кредитор - ФОП ОСОБА_4(особисто).
Розглянувши заяву ФОП ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника в сумі 1160769,26 грн
по справі за заявою ТОВ "БПВКП "СВ", м. Харків
до ТОВ "БПВКП "СВ", м. Харків
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Кредитор у порядку ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” звернувся до суду з заявою, в якій просить суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 1 160 769,26 грн, що виникли на підставі договору поставки № б/н від 28.02.2009 р.
Боржник та розпорядник майна боржника в повідомленні про розгляд вимог кредитора вимоги кредитора визнають в повному обсязі в сумі 1 160 769,26 грн.
Кредитор - ПАТ "ВТБ Банк" надав суду письмові заперечення щодо визнання вимог ФОП ОСОБА_4, посилаючись на те, що суд не перевірив чи стосуються копії видаткових накладних саме договору № б/н від 28.02.09 р., оскільки у тексті самих накладних не зазначено номеру та дати договору, за яким здійснювалась поставка. А також в судовому засіданні заявив усне клопотання про витребування у кредитора книгу обліку доходів та витрат, в якій лічиться дана заборгованість.
Розглянувши матеріали справи, заяву кредитора з доданими до неї документами, обгрунтування ФОП ОСОБА_4 до заявлених вимог з урахуванням висновків, що викладені в Постанові ВГСУ від 21.06.11 р. у даній справі, спільне повідомлення боржника та розпорядника майна боржника про результати розгляду грошових вимог кредитора, вислухавши пояснення боржника та розпорядника майна, суд доходить висновку про задоволення заявлених кредитором вимог на підставі наступного.
Форми судового процесу встановлені статтею 4-1 ГПК України, частиною 2 якої передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України з врахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. При цьому відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування та надання доказів покладений на сторони, а господарський суд, відповідно до приписів статті 43 ГПК України, оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності ж із частиною 1 статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
В ході розгляду справи судом встановлено, що кредитор фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 160 769,26 грн в межах місячного терміну з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Як вбачається із заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ “БВКП “СВ” 28.02.2009 р. було укладено договір поставки б/н, відповідно до п.1.1, 1.2 поставщик (кредитор) зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним договором, надати у власність покупцю (боржнику) товар (автозапчастини), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Асортимент та кількість поставленого товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору та є невід'ємною частиною специфікацій до договору.
Відповідно до пункту 3.3. цього договору (з урахуванням додаткової угоди №01/1 до договору від 28.02.09 р.) оплата за поставлену партію товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (Кредитора) у продовж 30 днів з моменту поставки товару.
У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Кредитор виконав зобов'язання за договором, своєчасно поставив товар (автозапчастини) належної якості на загальну суму 1 160 769,26 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних № 1 від 03.04.2009 р.; № 1 від 28.05.2009 р.; № 2 від 28.02.2009 р.; № 2 від 08.04.2009 р.; № 3 від 14.04.2009 р.; № 4 від 20.04.2009 р.; № 5 від 24.04.2009 р.; № 6 від 29.04.09 р. (в матеріалах справи).
Проте, боржником зобов'язання щодо оплати товару (автозапчастини) на суму 1160769,26 грн не виконано в повному обсязі.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Як встановив суд, всі істотні умови зазначеного договору поставки між сторонами були досягнуто, а саме: предмет, ціна, умови поставки, порядок проведення розрахунків.
Дійсно, як встановив суд, копії видаткових накладних до договору поставки б/н від 28.02.09 р. не містять посилань на номер та дату договору поставки.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До первинних документів відносяться: видаткові накладні, акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансві України від 24.05.95 р. №88, містить перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати усі первинні документи:назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як свідчать матеріали справи, підтвердження факту здійснення господарської операції саме за договором б/н від 28.02.09, кредитором та боржником на момент підписання видаткових накладних було складено відповідні додатки до кожної такої видаткової накладної, в яких було зазначено про помилку в програмі кредитора при виготовленні видаткових накладних, в зв'язку з чим сторони підтвердили, що разом з поставкою товару поставщик передає видаткові накладні. Копії цих додатків до видаткових накладних, кредитором було надано до матеріалів справи.
За правилами ст. 11 зазначеного Закону на основі даних бухгалтерського обліку складається баланс, який є складовою частиною фінансової звітності підприємства. Господарським судом встановлено, що згідно балансу боржника станом на 30.09.10 р. та оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 його загальна сума кредиторської заборгованості складає 28538,7 тис.грн, з якої кредиторська заборгованість за договором поставки перед ФОП ОСОБА_4 складає 1 160769,26 грн.
Проте ПАТ "ВТБ Банк" не довів суду, як того вимагає ст. 33 ГПК України, ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а також ПАТ "ВТБ Банк" не спростував суду безпідставність та необгрунтованість вимог ФОП ОСОБА_4 в сумі 1160769,26 грн. Відсутність у видаткових накладних посилання на договір, не робить його недійсним та не є підставою для відмови у визнанні вимог цього кредитора.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги повинні підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Кредитором надано всі документи в повному обсязі стосовно грошових зобов'язань боржника перед кредитором на загальну суму 1160769,26 грн, за договором поставки б/н від 28.02.09 р.
Щодо заявленого усного клопотання представника ПАТ "ВТБ Банк", то суд вважає його необгрунтованим, оскільки наявність відомостей, які відображуються в книзі доходів та витрат при здійсненні підприємницької діяльності ФОП не спростовує наявність договірних відносин між кредитором та боржником та факту поставки товару боржнику.
Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, виходячи з положень ст.ст. 626, 712 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 14 , 15 Закона України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні усного клопотання ПАТ "ВТБ Банк".
2. Визнати вимоги ФОП ОСОБА_4 в сумі 1 160 769,26 грн, які включити до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.
3. Ухвалу направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.
Суддя Міньковський С.В.