УХВАЛА
Іменем України
05 вересня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді М"ясоєдової Т.М.
Суддів: ШестаковоїН.В.
Берзіньш B.C. при секретарі Іванові O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої споруди
за апеляційною скаргою виконавчого комітету Ялтинської міської ради на рішення Ялтинського міського суду АРК від 17 травня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 17 травня 2007 року частково задоволено позов виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої споруди. Постановлено залишити цокольний та перший поверхи конструкції на території будинку №8 по вул. Шеломеєвскої в місті Ялта в тому стані, в якому вони перебувають на даний момент.
В апеляційній скарзі виконавчий комітет Ялтинської міської ради ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не з'ясував, чи відповідає самовільно збудована споруда будівельним нормам, чи загрожує вона життю третіх осіб у випадку завалювання споруди; фактично суд 'першої інстанції залишив без змін самовільно збудовану споруду; суд також не з'ясував питання належності земельної ділянки, яка знаходиться під зазначеною спорудою, і не врахував порушення прав третьої особи -власника земельної ділянки Ялтинської міської ради.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, апелянта, відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що споруда є самочинним будівництвом, але відповідно до висновку заступника начальника ДП „Кримське Республіканське протизсувне управління" від 18квітня 2007 року знесення цієї самовільно збудованої споруди може призвести до обрушення підпірної стіни з розвитком зсувних процесів вгору по схилу. Для попередження зсувних процесів та обрушення підпірної стінки при ситуації, яка склалася, існує необхідність збереження відновленої ділянки підпірної стінки та ваги конструкції самовільно збудованої будівлі обсягом 2-х поверхів (цокольного та першого).
Висновки суду не відповідають нормам процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, при первісному розгляді цього спору рішенням Ялтинського міського суду від 09 березня 2006 року, яке набуло законної сили за ухвалою
Справа №22-ц-4918/2007р. Головуючий в 1 інстанції Шумов В.В.
Доповідач Шестакова Н.В.
колегії суддів Апеляційного суду АРК від 05 липня 2006 року, було задоволено позов виконавчого комітету Ялтинської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самовільно збудованої споруди та приведення земельної ділянки до попереднього стану (а.с.52,89), однак за заявою ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції було скасовано за нововиявленими обставинами (а.с.99,113). До скасування рішення суду за нововиявленими обставинами рішення суду від 09 березня 2006 року було частково виконано шляхом знесення стін другого поверху (а.с.ПО), однак суд першої інстанції при повторному розгляді справи не вточнив позовні вимоги і не з'ясував у повному обсязі предмет позову, тому зробив супереч.1иві висновки.
З одного боку суд зазначив про часткове задоволення позову, з другого боку - про залишення спірної самовільної будівлі у тому вигляді, у якому вона була на момент розгляду справи і ухвалення рішення від 17 травня 2007 року, тому не зрозуміло, у чому полягало часткове задоволення позову.
Колегія суддів звертає увагу на невизначеність позовних вимог. У позовній заяві при викладенні правових підстав позову виконавчий комітет Ялтинської міської ради, посилаючись на ст.376 ЦК України, вказав, що самовільна будівля підлягає знесенню за позовом відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, тобто за формулюванням правової підстави буквально виходив із змісту ч.7 ст.376 ЦК України, тим більш є посилання на порушення Закону України „Про планування та забудову території". Одночасно позовна заява містить вимогу про приведення земельної ділянки до попереднього стану, тобто про звільнення земельної ділянки. У подальшому та в апеляційної скарзі позивач також посилався на порушення прав безпеки інших осіб, що входить у диспозицію ч.7 ст.376 ЦПК України. Однак зазначена правова норма вказує не на приведення відповідачем земельної ділянки до попереднього стану, а на зобов'язання відшкодування витрат, які пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Також знесення самочинної будівлі допускається, якщо неможливо провести відповідну перебудову або особа, яка здійснює будівництво, відмовляється від її проведення.
Відповідно до ст.212 ЗК України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок з їх приведенням у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, провадиться власниками землі або землекористувачами, тобто саме ці особи можуть бути позивачами у справі.
Крім того, вирішення питання про знесення нерухомого майна як об'єкту самочинного будівництва передбачено ч.4 ст.376 ЦК України, згідно з якою знесення об'єкту самочинного будівництва передбачено у разі, коли власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на це майно або якщо це порушує права інших осіб.
Колегія суддів вважає, що диспозиції ч.ч.4,7 ст.376 ЦК України містять різні правові підстави щодо знесення самовільної побудови, тому відповідно до правових підстав визначається коло осіб, які мають право вимагати знесення, і також визначається предмет доказування та докази, які є належними та допустимими з урахуванням вимог ст.ст.58,59 ЦПК України.
Про невизначеність правової позиції виконавчого комітету Ялтинської міської ради свідчить також те, що у апеляційній скарзі є посилання на ч.3 ст.376 ЦК України щодо порушення прав власника земельної ділянки Ялтинської міської ради.
Враховуючи невизначеність позовних вимог, не можна вважати, що суд першої інстанції розглянув усі позовні вимоги, тому рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України.
Крім того, рішенням Ялтинського міського суду від 14 червня 2004 року (а.с.34) з посиланням на рішення Ялтинського міського суду від 10 жовтня 1995 року про визначення порядку користування земельною ділянкою - встановлено, що сарай літ. „Ж", стіна якого використана як стіна самовільної побудови, знаходиться на земельній ділянці у користуванні ОСОБА_1, який є землекористувачем частки земельної ділянки після ОСОБА_2
Однак при розгляді справи суд першої інстанції не з'ясував, кому належить земельна ділянка, на якій розташована самовільна будова; чи знаходиться вона у межах земельної ділянки, яка була виділена попередньому землекористувачу ОСОБА_2., або знаходиться в межах земельної ділянки, яка виділена іншим землекористувачам, або на земельній ділянці, яка знаходиться у власності Ялтинської міської ради. Відповідно судом першої інстанції не були визначені і залучені до справи у повному обсязі особи, інтересів яких стосується цей цивільно-правовий спір.
Крім того, конструкція 4.4.4,7 ст.376 ЦПК України передбачає захист прав інших осіб, якщо ці права порушуються самочинним будівництвом. Позивач зазначив, що самочинна побудова, яка здійснена відповідачем, загрожує безпеці інших осіб, однак суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права щодо залучення до справи усіх осіб, чиїх інтересів стосується розгляд справи, і не вирішив питання про визначення правового статусу цих осіб. За змістом ст.26 ЦПК України визначено коло осіб у справах позовного провадження, до якого відповідно до ст.ст.34,35 ЦПК України віднесені, зокрема, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Таким чином, спір розглянуто без залучення осіб, інтереси яких зачіпаються як стосовно земельних прав, так і стосовно прав безпеки, тому підлягає застосуванню п.4 ч.1 ст.3П ЦПК України про скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Аналізуючи з процесуальної сторони висновки спеціаліста, які використані як доказ неможливості знесення самочинного будівництва, колегія суддів звертає увагу на те, що дослідження, яке зроблено заступником начальника ДП „Кримське Республіканське протизсувне управління" від 18квітня 2007 року як спеціалістом по суті є дослідженням матеріального об'єкту та процесів зсування землі в їх взаємодії, згідно із ст.53 ЦПК України це дослідження повинно проводитися експертом, який відповідає вимогам, встановленим Законом України „Про судову експертизу" і внесений до Державного реєстру атестованих судових експертів.
За змістом ст.54 ЦПК України спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій; допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань і не замінює висновку експерта. Тобто зазначений доказ не може розглядатися як допустимий стосовно питання про можливість знесення самочинного будівництва з урахуванням вимог ст.59 ЦПК України.
На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для визначення предмету і правових підстав позовних вимог, залучення до справи осіб, прав та інтересів яких стосується спір, та вирішення спору на підставі належних і допустимих доказів.
Керуючись ст.ст.303,305,п.п.4,5 ч.1 ст.311 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛ ИЛА:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Ялтинської міської ради задовольнити частково. Рішення Ялтинського міського суду АРК від 17 травня 2007 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Ялтинського міського суду АРК.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двомісячного строку.