Справа № 22 - 2221 / 2007р.                            Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко A.I.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

" 17 " липня 2007 року                                                                                     м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:      Полякова О.З.,

Судців:          Глазкової А.Г.,

Онищенка Е.А.

При секретарі:   Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від "10" квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння,  -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння.

В позові зазначала,  що з 02.02.1983 року до 21.12.2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.  Під час шлюбу сторонами у справі за спільні кошти був придбаний житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1. Документи на будинок були оформлені на відповідача. Після придбання будинку ними сумісно було зроблено ремонт,  проведено газифікацію,  встановлено газове опалення.

З огляду на вищевказане просила суд визнати право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1,  виділ даної частки в натурі,  визначити порядок користування земельною ділянкою. В подальшому,  через відсутність коштів на проведення будівельно - технічної експертизи,  позивач уточнила свої вимоги та остаточно просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1,  як на спільне сумісне майно подружжя.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 квітня 2007 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 Запорізької області..

Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  в якій,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права,  невідповідність

висновків суду обставинам справи,  просить рішення скасувати,  а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Вислухавши доповідача,  дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того,  що спірна квартира,  яка придбана за рахунок спільних коштів сторін,  набутих у період шлюбу згідно зі  ст.  60 Сімейного Кодексу України належить їм на праві спільної сумісної власності ,  а тому у відповідності зі  ст.  70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна є рівним.

Розглядаючи спір,  судова колегія вважає,  що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи,  надані сторонами докази,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,  який їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи ,  що сторони перебували в шлюбі з лютого 1983 року по 21 грудня 2004 року. 22 серпня 2000 року відповідач в період шлюбу за договором купівлі-продажу придбав житловий будинок АДРЕСА_1. Ніяких угод між сторонами щодо розподілу часток у спільній сумісній власності не укладалось.

За таких обставин районним судом вірно вирішено спір і визначено,  що вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Vi частину квартири не суперечить діючому сімейному законодавству.

Посилання апеляційної скарги на те,  що районний суд не правомірно не прийняв до уваги його доводи стосовно того,  що спірний будинок був придбаний за його власні кошти від продажу спадкового будинку є не обгрунтованими,  оскільки районним судом правильно надана правова оцінка цим доводам.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права ,  які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає,  що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308 ,  317ІДПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від "10" квітня 2007 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.