ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 січня 2012 року 12:14 № 2а-14416/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н , від 01.12.11, ;
від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 175/9/10-008, від 11.01.12, ;
від відповідача, ОСОБА_3, довіреність № 387/9/10-008, від 16.01.12,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна»(далі –позивач, ТОВ «Асстра Україна») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі –відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 р. № 0001001740, № 0000802306 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 386 704, 87 грн., № 0000812306 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 322 125, 67 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ухвалено на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 453/23-6/32493177 від 07.09.2011р. (далі –Акт перевірки), які в частині не відповідають дійсним обставинам та вимогам закону.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснив, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки є помилковими, щодо зобов’язань позивача з податку на прибуток підприємств пояснив, що фактично не відбулося порушення обов’язку щодо збільшення податкового зобов’язання на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від суми недостачі при самостійному виявленні і виправленні помилки у податковій звітності попередніх періодів, оскільки виправлення, яке вчинив позивач, не потягнуло заниження податкового зобов’язання, а невіднесення до валових витрат суми оплат послуг, наданих позивачу ТОВ «Буджак Постачальник», є безпідставним, оскільки під час перевірки відповідачу були надані документи, якими підтверджено правомірність віднесення зазначеної суми до складу валових витрат, а твердження про нікчемність договорів між сторонами спростовуються відсутністю вироку у кримінальній справі щодо директора ТОВ «Буджак Постачальник»та посилань на конкретні норми законодавства, відповідно до яких договори слід вважати нікчемними. Також представник позивача зазначив, що безпідставними є твердження відповідача про завищення валових витрат за наслідками оренди офісних приміщень у ВАТ «Кияни», оскільки оплата орендодавцем послуг на обслуговування котельної, систем кондиціонування приміщень та трансформаторної підстанції за договорами оренди є умовою надання приміщень в оренду, а ці послуги споживались (використовувались) позивачем в межах господарської діяльності позивача.
Щодо зобов’язань позивача з податку на додану вартість представник позивача пояснив, що відповідачем безпідставно не визнано право позивача на податковий кредит за послугами, одержаними від ТОВ «Буджак Постачальник» та ВАТ «Кияни»з тих же підстав, що й при визначенні розміру валових витрат позивача, а щодо зобов’язань позивача з податку на доходи фізичних осіб звертали увагу суду на те, що відрядження працівника позивача є таким, що пов’язане з його господарською діяльністю та не може вважатися додатковим благом, що підтверджується необхідними документами, зміст яких відповідачем необгрунтовано не було взято до уваги, просили позов задовольнити.
Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та обґрунтовано, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Асстра Україна» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.07.2003 р., перереєстровано 25.01.2006 р. у зв"язку із зміною місцезнаходження, (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10701050005004346), взяте на податковий облік Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва 25.01.2006 р. за № 7561, є платником податку на прибуток приватних підприємств, податку на додану вартість, податку з доходів найманих працівників, комунального податку.
З 29.07.2011 р. по 18.08.2011 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва здійснено планову виїзну перевірку ТОВ «Асстра Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04. 2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Асстра Україна» (код за ЄДРПОУ 32493177) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04. 2008 р. по 31.03.2011 р. від 07.09.2011 р. № 453/23-6/32493177.
У вказаному Акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем :
- пп. б п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України при відображенні в декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року сум самостійно виявлених помилок за попередні періоди (р.02.2 сума помилки 899058 грн., р. 05.2 сума помилки 33438 грн., підприємством не нараховано та не збільшено на суму штрафу податкові зобов"язання з податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року;
- п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 452370,86 грн.;
- п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем завищено від"ємне значення об"єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 739512 грн.;
- порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 266546,06 грн.;
- п.п. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено р. 18.2 - від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов"язань і сумою податкового кредиту, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларацій з ПДВ на загальну суму 1674 грн.;
- п.п. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, п.п. 20.3.2. п. 20.3. ст 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 1691,71 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 23 вересня 2011 року № 0000802306 за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», пп. б п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 394 008,00 грн. (основний платіж 300 444, 00 грн., штрафні санкції 93 564, 00 грн.);
- від 23 вересня 2011 року № 0000812306 за порушення п. 4.1. ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 329 568, 00 грн. (основний платіж 264 168, 00 грн., штрафні санкції 65 400, 00 грн.);
- від 23 вересня 2011 року № 0001001740 за порушення пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, уяким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2114,64 грн. (основний платіж 1691,71 грн., штрафні санкції 422,93 грн.)
Позивач погодився із висновками відповідача:
- про порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення валових витрат на суму 23 370, 00 грн. (щодо оренди приміщень у ТОВ «Оренда-Центр», використання яких не розпочато), внаслідок чого відбулося нарахування 5 842, 50 грн. основного платежу та 1 460, 63 грн. штрафу (податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 р. № 0000802306);
- про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 4 674, 00 грн. основного платежу та 1 168, 5 грн. штрафних санкцій (оренда приміщення ТОВ «Оренда-Центр»), а також 1279, 86 грн. основного платежу та 319, 97 грн. штрафних санкцій (ПДВ при реалізації імпортованих товарів) (податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 року № 0000812306).
У іншій частині позивачем оскаржуються вище вказані податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. б п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Посилаючись на це положення Податкового кодексу України, відповідачем нараховано позивачу штраф в розмірі 11 656, 20 грн.
Судом встановлено, що 30.03.2011 року позивачем подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому позивачем визначено зайво враховані в обчисленні валового доходу за 2009 рік доходи, отримані від ТОВ «Асстра Логістик», на суму 907 361,0 грн. Вказані суми доходу були відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року (валовий дохід від передоплати за оренду, одержаної від ТОВ «Астра Логістик», який був помилково визнаний у IV кварталі 2009 року, був перенесений на І квартал 2010 року).
Таким чином, позивач діяв згідно з вимогами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, відповідно до яких, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації.
Водночас, суд проаналізував у сукупності річну декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Асстра Україна»за 2009 р. та уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2011 р. і дійшов висновку про відсутність заниження податкових зобов’язань при виправленні помилки позивачем, що виключає можливість застосуванням санкцій, передбачених пп. б п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На підставі цього положення відповідач зробив висновок про завищення позивачем валових витрат на суму 1 203 020, 80 грн., які складають суми оплат послуг, отриманих від ТОВ «Буджак Постачальник».
Висновки відповідача ґрунтуються на твердженні про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Буджак Постачальник» (підписані ОСОБА_4 як директором) з посиланням на статтю 203 Цивільного кодексу України.
Твердження про нікчемність правочинів грунтується на інформації, викладеній у постанові про порушення кримінальної справи від 08.12.2010 р. та протоколі допиту ОСОБА_4 від 09.12.2010 р., а також інформації з бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Судом встановлено та не заперечувалось представниками відповідача, що під час перевірки позивачем були надані документи, якими підтверджено правомірність віднесення зазначеної суми до складу валових витрат, а саме рахунки-фактури, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні, а також транспортні накладні, якими також підтверджено фактичне надання послуг. Надані ТОВ «Буджак Постачальник» послуги використано позивачем при наданні власних послуг, за якими визнано дохід.
Судом досліджено оригінали вказаних документів, їх копії долучено до матеріалів справи (том 2 матеріалів справи, том 3-й матеріалів справи, арк. з 1 по 100).
Судом також встановлено та не заперечувалось відповідачем, що господарські операції позивача з ТОВ «Буджак Постачальник» (код за ЄДРПОУ 34872638) позивачем відображено в бухгалтерському обліку та у податковій звітності за відповідні періоди, а також, що позивачем здійснено оплату за отримані від ТОВ «Буджак Постачальник» транспортні послуги.
Суд звертає увагу, що висновок відповідача про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Буджак Постачальник» не є обґрунтованим, оскільки він повинен бути підтверджений належними доказами, зхокрема, вироком суду у кримінальній справі, який набрав чинності на час здійснення перевірки. Протокол допиту, на який відповідач посилається як на доказ фіктивності підприємства контрагента не може прийматися до уваги, оскільки відповідачем не надано вироку суду, яким визначено кримінальну відповідальність осіб, які причетні до створення фіктивного підприємства, а в силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на припущенні, що ОСОБА_4 не виконував функцій директора ТОВ «Буджак Постачальник». Водночас, як підтверджено самим відповідачем, ОСОБА_4 значиться засновником і директором ТОВ «Буджак Постачальник». Дані про ОСОБА_4 як про керівника ТОВ «Буджак Постачальник» внесені до ЄДРПОУ.
У відповідності до частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Таким чином, документи, в яких ОСОБА_4 вказаний як керівник контрагента позивача правомірно приймались до відображення операцій у податковому обліку позивача.
Відповідач також зробив висновок про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат на суму 115 842, 63 грн., яке полягало у віднесенні до складу валових витрат сум, не пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). На думку відповідача, позивач як орендар, здійснюючи відшкодування витрат орендодавця на обслуговування котельної, систем кондиціонування приміщень та трансформаторної підстанції за договорами оренди, здійснює витрати, не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Судом встановлено, що зазначені суми сплачені позивачем за договорами оренди № 270 від 14.06.2007 р. та № 430 від 14.12.2010 р., укладеними між позивачем (орендарем) та ВАТ «Кияни» (орендодавцем), та підлягають оплаті як обов’язкова умова надання в оренду і обслуговування приміщення, яке використовується позивачем в межах господарської діяльності. У судовому засіданні представники позивача надали документи, якими підтверджується право власності ВАТ «Кияни» на котельні та кондиціонери.
Відповідно до змісту ст. 627 ЦК України, п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договори оренди № 270 від 14.06.2007 р. та № 430 від 14.12.2010 р. за своїм змістом є змішаними договорами, які врегульовують: по-перше, орендні відносини між позивачем та ВАТ «Кияни», по-друге, відносини між ними з приводу надання ВАТ «Кияни» послуг з сервісного обслуговування.
Вищевказані послуги ВАТ «Кияни» передбачають забезпечення опалення, кондиціонування та енергозабезпечення приміщень. Те, що при оплаті за договорами відбувається розподіл оплати послуг, споживання яких обліковується у фактичних величинах, а також тих, що оплачуються відповідно до займаної площі і оплата за які спрямовується орендодавцем на відшкодування витрат з обслуговування майна, необхідного для надання послуг, є предметом договірних відносин сторін. Зазначені послуги були отримані позивачем у зв'язку з його господарською діяльністю, оскільки саме ці послуги забезпечували необхідний режим діяльності підприємства і були однією з умов забезпечення необхідного рівня охорони праці для співробітників (зважаючи на відсутність у позивача самостійної можливості забезпечення теплом, кондиціювання приміщення та енергопостачання).
Висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та завищення податкового кредиту на суму 237 444, 15 грн., сплаченого при оплаті послуг ТОВ «Буджак Постачальник» є необгрунтованим, оскільки придбання послуг підтверджено первинними документами, які містять всі необхідні реквізити. Твердження відповідача про нікчемність договорів між позивачем та ТОВ «Буджак Постачальник»є необґрунтованими з огляду на обставини, що стосуються притягнення до кримінальної відповідальності громадянина ОСОБА_4 та викладені вище.
Крім того, судом встановлено, що для перевірки позивачем були надані податкові накладні, видані ТОВ «Буджак Постачальник», яке на час їх складання було зареєстровано як платник ПДВ і відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» мало право складати податкові накладні. Податкові накладні за своєю формою та вказаними реквізитами відповідають вимогам закону, будь-яких заперечень щодо цього в Акті перевірки не вказано. Таким чином, податкові накладні є дійсними і такими, що надають позивачу право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва про віднесенні до складу податкового кредиту сум, не пов’язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, робіт, послуг), що мало наслідком завищення податкового кредиту на загальну суму 23 148, 05 грн. спростовується договорами оренди № 270 від 14.06.2007 р. та № 430 від 14.12.2010 р., укладеними між позивачем (орендарем) та ВАТ «Кияни»(орендодавцем), де зазначається, що зазначені суми ПДВ, сплачені позивачем у складі оплат за послуги, є обов’язковими платежами за договорами оренди і підлягають оплаті як обов’язкова умова надання в оренду та обслуговування приміщення, яке використовується позивачем в межах господарської діяльності.
У податковому повідомленні-рішенні від 23.09.2011 року № 0001001740 на підставі пп. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» мнараховано позивачу грошове зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб (працівника позивача, направленого у відрядження) в розмірі 1691,71 грн. як з доходу, отриманого платником податку від його працедавця як додаткове благо. Відповідач вважає, що відрядження не було пов’язане із господарською діяльністю позивача.
Судом встановлено, що відрядження працівника позивача ОСОБА_2 було безпосередньо пов’язано із господарською діяльністю позивача, що підтверджується документами, що містяться у матеріалах справи: наказ № 11 від 29.10.2008 р. про відрядження, електронний квиток № ETKT 220 2548559343-44 від 22.10.2008 р., накладна ТОВ «Авіа-Експрес» № 3644-7-0 від 22.10.2008 р., шенгенська віза типу C із відмітками про прибуття 02.11 та вибуття 15.11 2008 р., а також документами, якими відповідно до вимог законодавства було оформлено одержання коштів та повернення залишку після службового відрядження, підтвердження витрат, здійснених у відрядженні.
За результатами відрядження працівником позивача ОСОБА_2 було надано звіт про переговори з потенційним споживачем від 19.11.2008 р., копія якого під час перевірки була надана представникам відповідача на підтвердження службового характеру відрядження.
Таким чином, суд вважає недоведеним відсутність зв’язку відрядження ОСОБА_2 із господарською діяльністю позивача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду належних, достатніх беззаперечних доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 23.09.2011 р. № 0000802306 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 386 704, 87 грн. (294 601, 50 грн. основний платіж, 92 103, 37 грн. штрафних санкцій), № 0000812306 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 322 125, 67 грн. (258 214, 14 грн. основний платіж, 63 911, 53 грн. штрафних санкцій) та № 0001001740.
Відтак, суд приходить до висновку щодо відсутності у відповідача належних правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На стягненні судових витрат позивач не наполягав, про що подав письмову заяву від 18.01.2012 р.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.09.2011 р. № 0000802306 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств на суму 386 704,87 грн. (294 601,50 грн. основний платіж, 92 103,37 грн. штрафних санкцій).
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.09.2011 р. № 0000812306 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 322 125,67 грн. (258 214,14 грн. основний платіж, 63 911,53 грн. штрафних санкцій).
4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 23.09.2011 р. № 0001001740.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 18.01.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова у повному обсязі складена та підписана 24 січня 2012 року.
Суддя Ю.Т. Шрамко