УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/123/2012Головуючий суду першої інстанції:Цветков О.Я.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

"14" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівРедько Г.В., Полянської В.О.

При секретаріРемез Т.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 6–Керч» про стягнення незаконно отриманих грошових коштів та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 6–Керч» (далі ОК «ЖБК № 6»), про стягнення незаконно отриманих грошових коштів у розмірі 1113 грн., моральної шкоди у сумі 5000 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2003 році позивач подарувала своїй  онучці – ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 та в 2008 році вийшла зі складу членів ОК «ЖБК № 6». В грудні 2010 року була вимушена сплатити ОК «ЖБК № 6» заборгованість за послуги з утримання будинку у сумі 1113 грн., оскільки вважала, що у разі несплати зазначених сум ОК «ЖБК № 6» обмежить надання їй послуг.

Позивач вказала, що неправомірними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, а також пов’язана з погіршенням стану здоров’я. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн.         

У позові ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОК «ЖБК № 6» незаконно отримані грошові кошти в сумі 1113 грн., 5000 грн.  у відшкодування спричиненої моральної шкоди та судові витрати.  

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з  необґрунтованості заявлених позовних вимог.       

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову повністю.

На думку апелянта, суд при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув увагу на те, що у 2003 році за договором дарування  вона подарувала квартиру АДРЕСА_1 онучці – ОСОБА_7; з 2008 року  вийшла з членів ОК «ЖБК № 6». Апелянт вказує, що  ОСОБА_7 не вступила в члени Кооперативу, а також посилається на те, що  між сторонами у справі не було укладено договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.            

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, що з’явилися у судове засідання, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України  під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 Судом встановлено, що ОСОБА_6 у 2003 році подарувала своїй  онучці – ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 та в 2008 році вийшла зі складу членів ОК «ЖБК № 6», втім проживає та зареєстрована у вказаній квартирі (а.с. 7,30).

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 30 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 грудня 2010 року, з ОСОБА_7, як власника квартири АДРЕСА_1 на користь ОК «ЖБК № 6» було стягнено заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та судові витрати у сумі 1113 грн.                  (а.с. 26-28).

 З матеріалів справи вбачається, що 17 грудня 2010 року ОСОБА_6 сплатила на рахунок ОК «ЖБК № 6» за обслуговування будинку 1113 грн. (а.с. 6).                   

 Відповідно до статті 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

 Згідно з статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

  Відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.

 Зі змісту довіреності від 31 жовтня 2009 року вбачається, що ОСОБА_7 надала ОСОБА_6 повноваження бути її представником в усіх судах; органах державної влади та місцевого самоврядування, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі у підприємствах «Енергонагляду», Міськгазу, водопровідно-каналізаційному господарстві, ЖЕКу, Теплокомуненерго, АТС, тощо  з питань, що стосуються ОСОБА_7, як власника квартири АДРЕСА_1, зокрема вносити необхідні для виконання цієї довіреності платежі, а також виконувати всі дії, що мають юридичне значення, пов’язані з виконанням цієї довіреності. ( а.с.25)

 З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6, сплативши 1113 грн. – заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, діяла на підставі відповідної довіреності, в інтересах ОСОБА_7, як власника квартири АДРЕСА_1,  та  на виконання судового рішення від 30 вересня 2010 року, яке набрало законної сили.

 Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що вона з 2003 року не є власником квартири  АДРЕСА_1, з 2008 року вийшла з членів ОК «ЖБК № 6», а власник зазначеної квартири ОСОБА_7 не прийнята у члени Кооперативу, а крім того про те, що між сторонами не був укладений договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території,не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку перехід права власності на квартиру від ОСОБА_6 до ОСОБА_7, а також наявність або відсутність їх членства у ОК «ЖБК № 6» не звільняє їх від обов’язку по сплаті отриманих послуг.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22 грудня 2010 року було встановлено, що ОК «ЖБК № 6» забезпечує зазначену квартиру експлуатаційними послугами, зокрема: послугою з утримання жилих будинків, споруд та прибудинкової території, проте власник квартири ОСОБА_7, свої зобов’язання по їх оплаті не виконує.

Відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України,  обставини, встановлені судовим рішенням, що  набрало законної сили,  не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Колегія суддів враховує і те, що  ОСОБА_6 зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_1 тобто  фактично  отримує  послуги  з обслуговування будинку та прибудинкової території і повинна оплачувати вказані послуги не тільки, як  представник і довірена особа власника  квартири, а і споживач вказаних послуг.

На підставі наведеного,  суд першої інстанції правомірно  відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6  про стягнення моральної шкоди  з відповідача, оскільки будь-яких порушень її прав  з боку ОК «ЖБК № 6» при вирішенні питання  про сплату послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території  суду не надано.

Колегія суддів важає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, які були ретельно досліджені судом   першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду  першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

         Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

 Т.І. Моісеєнко Г.В. Редько В.О. Полянська