УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №:
22-ц/0191/273/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
"14" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,
При секретаріРемез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії до ОСОБА_6 , 3-тя особа Комунальне підприємство «ЖЕК №3» про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6, на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 березня 2011 року
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію за період з 01.12.1996 року по 01.02. 2009 року у розмірі 5629 грн. 59 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є виробником та постачальником теплової енергії. Відповідач проживає у квартирі АДРЕСА_1 і є споживачем послуг по теплопостачанню, які надаються позивачем. Незважаючи на відсутність між сторонами договірних стосунків відповідачі приймають послуги теплопостачання, тому відповідно до ст.ст.67,68 ЖК України, п.п.3,5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 11 ЦК України зобов’язані оплачувати послуги центрального теплопостачання.
Позивач надає свої послуги належним чином, але з 01 грудня 1996 року відповідачі не оплачують надані послуги у повному розмірі, у зв’язку з чим станом на 01 лютого 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 5629 грн. 59 коп.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість за поставлену теплову енергію за період з 01.12.1996 року по 01.01.2011 року в розмірі 8879 грв.55 коп.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 березня 2011 року позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за поставлену теплову енергію за період з квітня 2006 року по квітень 2009 року у розмірі 3289,04 коп. та судові витрати , а саме: 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, судовий збір в розмірі 56,30 грв. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вважаючи вказане судове рішення незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6 за довіреністю, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не надання належної оцінки доказам, які були надані суду, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
У якості доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відсутності договору теплопостачання між відповідачем та Феодосійською філією ОП «Кримтеплокоммуненерго»,що на думку апелянта звільняє ОСОБА_6 від відповідальності перед ОП «Кримтеплокомуненерго». Вказує, що відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року, ЗУ «Про теплопостачання» єдиною підставою виникнення зобов’язань по оплаті послуг теплопостачання є відповідний договір, обов’язок укладення якого покладений на КП ЖЕК №3 м.Феодосії вищенаведеними нормативними актами. Крім того, такий обов’язок КП ЖЕК №3 взяло на себе уклавши договір поставки теплової енергії з ОП «Кримтеплокомуненерго». На думку апелянта, саме КП ЖЕК №3 має відповідати перед ОП «Кримтеплокомуненерго», оскільки в порушення вимог Закону та умов договору поставки не виконало своїх зобов’язань щодо укладення договорів із споживачами.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки та не врахував доводи відповідача щодо неналежної якості наданих послуг, що на думку апелянта також є підставою звільнення їх від відповідальності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язань зі сплати наданих позивачем послуг. Питання щодо розміру та періоду стягнення заборгованості було вирішене судом першої інстанції з рахунком строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач.
Відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за теплопостачання за період з квітня 2009 року по січень 2011 року не оскаржується позивачем і не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував позовну давність до вимог про стягнення заборгованості за часи дії Цивільного кодексу України 1963 року .
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до особистого рахунку по квартирі АДРЕСА_1 числиться заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання з січня 1996 року по січень 2011 року (а.с. 2,45-47,70-71).
Відповідно до вимог статті 75 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 року, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, тобто є не правом, а обов’язком її застосування.
Вказане положення закону судом першої інстанції було враховано та постановлено рішення про стягнення з відповідача суми боргу з врахуванням строку позовної давності.
Нині діючим Цивільним кодексом України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено три річний строк загальної позовної давності.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом свого права 23.04.2009 року, строк позовної давності починається з 01.04. 2006 року. З цього часу вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за спожиту ним теплову енергію підлягають задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами ОСОБА_6 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим та є споживачами послуг з теплопостачання, виробником яких є позивач.
Відповідно до вимог ст. ч.6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як зазначено у ч.1 ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України в сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що фактично між сторонами існують відносини по наданню та користуванню житлово-комунальними послугами, які випливають із нормативно-правових актів, зокрема ст.ст. 67,68 та 162 ЖК України, п.п.5 п.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», змісту Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року.
Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що оплата послуг з теплопостачання ними не проводилася.
За таких обставин, коли позивач виконував обов’язки по наданню послуг, а відповідач, будучи споживачем цих послуг, свої зобов’язання по їх оплаті не виконувала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо покладення на відповідача обов’язку сплатити за отримані послуги з теплопостачання.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача перед позивачем зобов’язань зі сплати комунальних послуг у зв’язку з відсутністю відповідного договору, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони спростовуються вищенаведеними правовими нормами.
Доводи апелянта про те, що відповідальність перед ОП «Кримтеплокомуненерго» має нести КП ЖЕК №3, є неспроможними, оскільки відповідно до ч.3. ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору теплопостачання є обов’язком споживача.
Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам ст. 16 Закону «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виробник послуг(ОП «Кримтеплокомуненерго») зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Підставою перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості відповідно до ч.4 ст. 18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» є акт-претензія споживача, яка має бути складена в порядку передбаченому ч.ч.1-3 ст. 18 цього Закону та подана виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
З вищенаведених вимог закону вбачається, що єдиним належним доказом неякісного надання послуг опалення, який є підставою для перерахунку розміру оплати цих послуг є акт-претензія споживача подана у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст.ст.59,60 ЦПК України відповідач не надала суду доказів того, що нею у встановленому законом порядку пред’являлися претензії до виконавця( КП ЖЕК №3, Феодосійської філії ОП «Кримтеплокоммуненерго») щодо надання неякісних послуг з опалення, у зв’язку з чим колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що судом необґрунтовано не взяті до уваги акти, складені жильцями будинку АДРЕСА_1 щодо неналежної якості наданих послуг, оскільки вони не відповідають вимогам ч.1-4 ст.18 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи на підставі повно і всебічно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6 ,- відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 березня 2011 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Т.І.Моісеєнко В.О. Полянська Г.В.Редько