УХВАЛА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа №:
22-ц/0191/262/2012Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

"31" січня 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівПолянської В.О.,  Редько Г.В.,

При секретаріРемез Т.В.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Ленінської селищної ради Ленінського району АР Крим,  ОСОБА_7, ОСОБА_8,третя особа – Комунальне підприємство  «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2011  року,

В С Т А Н О В И Л А :

 У вересні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Ленінської селищної ради Ленінського району АР Крим,  ОСОБА_7, ОСОБА_8,третя особа – Комунальне підприємство  «Ленінське бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на спадкове майно-гараж з підвалом, розташований по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний гараж був побудований її чоловіком ОСОБА_9 у 1997 році, з яким позивач перебувала у шлюбі з 1980 року. Після смерті чоловіка позивача у липні 2010 року відкрилася спадщина. Позивач вважає, що  вказаний гараж входить до спадкової маси, оскільки  рішенням виконавчого комітету  Ленінської селищної ради №150 від 24.09.1997 року  був узаконений. Як спадкоємець за законом, позивач звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, однак їй було відмовлено за відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний гараж.  ОСОБА_6 просила суд визнати за нею право власності на спадковий гараж  на підставі ст. ст. 1220, 1222, 1261, 1268 ЦК України .

Рішенням  Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.  

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та  ухвалити нове рішення по справі про задоволення її позовних вимог.

Апелянт вказує, що  суд неправомірно не прийняв до уваги рішення виконавчого комітету Ленінської селищної ради №150 від 24.09.1997 року, яка узаконила  спірний гараж, який був повністю побудований   за життя її чоловіком  і експлуатувався за призначенням.  Крім того,  апелянт вважає, що  за межами дослідження суду залишились ті обставини, що   виконкомом місцевої ради  під вже збудований  гараж  була надана земельна ділянка, тобто він не є самочинним будівництвом, як  вказав суд першої інстанції в своєму рішенні. Вказує, що вона є єдиною спадкоємицею за законом,оскільки   діти спадщину не приймали і з заявами до нотаріальної контори  про прийняття спадщини не звертались.  

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення  осіб, що з’явились у судове засідання,  дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач  не надала суду доказів того, що право власності на спірний  гараж,  розташований по АДРЕСА_1,було зареєстровано в установленому законом порядку за померлим, у зв’язку з чим суд дійшов до висновку, що зазначений гараж є самочинним будівництвом,  не входить до складу спадщини, що відкрилася  після смерті ОСОБА_9,  що стало підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права власності на гараж в порядку спадкування.

При цьому суд першої інстанції керувався нормами Цивільного кодексу України 2003 року щодо  самочинного будівництва, зокрема положеннями  ст. 376 ЦК України,  та  положеннями  законодавства про те, що право власності на нерухоме майно виникає  з моменту його  державної реєстрації.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони  відповідають фактичним обставинам справи та  зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як вбачається з сукупності зібраних доказів, спірний гараж з підвалом, розташований по АДРЕСА_1  був збудований  ОСОБА_9 у 1997 році  без відповідного дозволу і на земельній ділянці, не  відведеній  для його будівництва у встановленому на той час порядку .

Рішенням виконавчого комітету Ленінської селищної ради №150 від 24.09.1997 року  були  узаконені  самовільно відбудовані гаражі  розміром 6 х 4  по АДРЕСА_1, в тому числі гараж ОСОБА_9 ( а.с.15) Однак, вказане рішення  виконавчого комітету не  містить відомостей про конкретну адресу  гаража, відбудованого ОСОБА_9, його номер,  відомостей про його технічний стан, введення до експлуатації і визнання за ОСОБА_9 права власності на  вказаний гараж, як це було передбачено  діючими на час  прийняття рішення виконавчого комітету  Правилами Державної реєстрації  об.єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності  юридичних та фізичних осіб, затвердженими  наказом  Державного комітету України  по житлово-комунальному господарству  від 13.12.1995 року №56, зареєстрованими в  Міністерстві юстиції України  19.01.1996 року  за №31\1056. (підпункт «а» пункту 4.1, п.5.3., 5.4.  Правил)

Як вбачається з матеріалів справи,  правовстановлюючі документи на спірний гараж у встановленому законом порядку, після прийняття рішення виконавчого комітету  №150 від  24.09.1997 року,   оформлені не були.  Відомостей про те, що  ОСОБА_9 звертався з заявою в  органи   БТІ (на які  було покладено обов’язок  щодо здійснення державної реєстрації об’єктів нерухомого  майна  пунктом.1.4 Правил)  про  проведення  реєстрації за ним права власності  на гараж,  матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що  реєстрація вказаного об’єкту нерухомості , відповідно  до  розділу 2 Правил Державної реєстрації  об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності  юридичних та фізичних осіб,  проведена не була, незважаючи на те, що вона  є обов’язковою на всій  території  України  з  січня 1996 року,  що передбачено  розділом 1 Правил. .

З матеріалів справи вбачається. що  технічний паспорт на  спірний гараж був виготовлений  КП «Ленінське бюро технічної інвентаризації»  лише  у вересні 2011 року , тобто після смерті ОСОБА_9Т.( а.с.16-19).

За такими обставинами,  суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності ОСОБА_9  на гараж з підвалом, розташований по АДРЕСА_1 , в зв’язку з чим  вказаний гараж не може бути  визнаний спадковим майном, яке залишилось після  його смерті.

Посилання апелянта на те, що  суд не взяв до уваги ті обставини, що  рішенням  виконавчого комітету Ленінської селищної ради  комітет №150 від  24.09.1997 року під самовільно збудовані гаражі  були надані земельні ділянки, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки  земельна ділянка надавалась на умовах коротко строкової оренди, а саме на 1 рік. ( а.с.15). Відомостей про те, що строк оренди  земельної ділянки був продовжений, або вона була передана у власність ОСОБА_9,  матеріали справи також не містять.

Колегія суддів вважає, що під час вирішення справи суд   правомірно керувався нормами  ст..376 ЦК України, оскільки   доказів про належність  ОСОБА_9 спірного гаража на праві власності, а також відомостей про те, що  йому надавалась земельна ділянка для будівництва гаражу,  суду надано не було.

Доводи апелянта про те, що  за іншими особами, зазначеними в рішенні  виконавчого комітету  Ленінської селищної ради  №150 від 24.09.1997 року, було зареєстроване право власності  на гаражі, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки реєстрація права власності  проводилась на підставі інших  рішень виконавчого комітету, а саме  рішень  №344,338 від 29.06.2011 року ( а.с.60-62)

Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги  і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

         Керуючись ст. 303,  307, 314, 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії –

УХВАЛИ Л А :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2011 року –  відхилити

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 01 листопада 2011 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту  проголошення, однак може бути оскаржена  в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

 Т.І.Моісеєнко В.О.Полянська Г.В.Редько