Справа № 2-50/12

 РІШЕННЯ  

іменем України

 18.01.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді – Сенюти В.О.

при секретарі                    - Буцко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про розірвання договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 210.307 грн. 85 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що 25.10.2007р. між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 28492, 06 доларів США, для придбання транспортного засобу, терміном повернення до 25.10.2013 року зі сплатою 13 % річних. З метою забезпечення виконання зобов’язань, взятих ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором № 239 від 25.10.2007 року, ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 уклали договір поруки, за яким відповідальність поручителя є солідарною. Банк свої зобовязання виконав, кредит надав, але відповідачі свої зобовязання належним чином не виконують, кредит та відсотки не сплачують. На підставі викладеного позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

          Заперечуючи щодо позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», представник ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визнання пункту 1.1. кредитного договору недійсним. Позовні вимоги мотивує тим, що кредитний договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків – тобто отримання кредиту в гривнях, а не у доларах США, оскільки сума коштів у рахунку – фактурі, як один з документів для отримання кредиту, була виражена у гривнях. Уклавши кредитний договір ОСОБА_2 отримав 145.901 грн., які були перераховані ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» продавцю автомобіля «Паритет – АС», при цьому доручень на конвертацію коштів з однієї валюти в іншу ОСОБА_2 Банку не надавав. Крім того, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливе при дотримання суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Враховуючи те, що станом на 25.10.2007 року офіційний курс складав 5,05 грн. за 1 долар США, а на сьогоднішній день курс складає 7,9617 грн., що є недотримання вимог ст. 3 ЦК України, оскільки порушено принцип справедливості. Таким чином, умови кредитного договору є несправедливим та наслідком якого може бути дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.  

          Представник ОСОБА_3 також заперечуючи щодо позовних вимог подав зустрічну позовну заяву про визнання зобов’язання припиненими та розірвати договір поруки. Зустрічну позовну вимогу мотивує тим, що положенням договору поруки передбачено, що Банк повинен повідомити поручителя про виникнення заборгованості за кредитним договором, разом з тим ОСОБА_3 дізналась про порушення зобов’язань лише отримавши позовну заяву. Крім того, договір поруки не містить строк, після якого порука припиняється. В такому випадку, ОСОБА_3 посилається на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якого, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, порука припиняється. Враховуючи те, що право вимоги у Банку виникло з 25 квітня 2009 року (початок прострочення виконання основного зобов’язання), тому Банк повинен був пред’явити вимогу до ОСОБА_3 до 25.10.2009 року, що зроблено не було, а тому порука є припиненою.

          В судовому засіданні Представник ПАТ «Всеукраїнського Акціонерного Банку» підтримала вимоги первісної позовної заяви, просила позов задовольнити з викладених підстав та стягнути із відповідачів солідарно: заборгованість за кредитом – 21362,12 доларів США, прострочену заборгованість 6334,06 доларів США, строкову заборгованість - 15028,06 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом – 3775,76 доларів США, отже заборгованість складає 46500 доларів США, що еквівалентно 198.571 грн. 66 коп., а також стягнути із відповідачів штраф за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 11.736 грн. 19 коп.

          Представник ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечував, просив у задоволенні первісного позову відмовити, задовольнити зустрічну позовну, визнати недійсним п. 1.1. кредитного договору від 25.10.2007 року та зобов’язати ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» перерахувати зобов’язання ОСОБА_2 з доларів США в гривневий еквівалент по курсу НБУ на день укладення договору. А також просив застосувати строк позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення із відповідачів штраф.

          ОСОБА_3 та її представник в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, у письмовій заяві від 15.11.2011 року ОСОБА_3 просила проводити розгляд справи у її відсутність.

          Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних заяв слід відмовити, з наступних підстав.

          Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказі сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

          Судом встановлено, що 25.10.2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 239, відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 28492, 06 доларів США в порядку та на умовах визначених цим договором, на придбання автотранспортного засобу марки Hyundai, модель Tacson, 2,0 № кузова НОМЕР_1. Кредитні кошти надаються строком до 25.10.2013 року, а за користування кредитними коштами встановлена плата у розмірі 13 % річних.

Як вбачається з письмових матеріалів справи Публічне акціонерне товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (а.с.29-33).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Представник ОСОБА_2 вказує на те, що ОСОБА_2 не надавав доручення Банку на конвертацію коштів із однієї валюти в іншу, у зв’язку із чим п.1.1 кредитного договору не був спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків – отримання кредиту у доларах США, грошові кошти повинні були бути отримані у гривнях, на підставі рахунку – фактури, а тому п. 1.1 кредитного договору має бути визнаний недійсним.

Як вбачається з меморіального ордеру від 25.10.2007 року № 173007 (а.с.138), відповідно до п.1.1. укладеного кредитного договору ОСОБА_2 були видані кошти у розмірі 28492,06 доларів США, що еквівалентно 143884 грн. 90 коп., шляхом перерахування на відкритий поточний рахунок позичальника НОМЕР_2 код банку 321637 відкритий у Першій Київській філії ВАВТ «ВіЕйБі Банк», відповідно до умов п. 2.1.2 кредитного договору.

Згідно п. 2.1.2.2 кредитного договору у разі надання кредиту в іноземній валюті, з необхідністю перерахування на поточний рахунок продавця, сторони з метою дотримання положень п.1.1 цього договору, домовилися, що на суму отриманого кредиту в іноземній валюті, позичальник здійснює продаж іноземної валюти через операційну касу Банку або на міжбанківському ринку в Банку, надаючи після цього в Банк відповідне розпорядження на перерахування коштів зі свого Поточного рахунку на поточний рахунок Продавця за реквізитами, вказаними у Договорі купівлі – продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи положення п. 2.1.2.2 кредитного договору, доручення на конвертацію коштів з однієї валюти на іншу Банку не потрібно, а тому підстав для визнання п. 1.1. кредитного договору недійсним – не має.

Доводи представника ОСОБА_2, що Банк здійснюючи свою діяльність повинен мати відповідні ліцензії, спростовуються письмовими матеріалами справи.

Доводи представника ОСОБА_2 щодо дисбалансу прав та обов’язків споживача та порушення принципу справедливості та добросовісності спростовуються п. 2.9.5 кредитного договору підписавши який позичальник стверджує, що він попереджений про можливі коливання курсів валют відносно національної валюти та погоджується нести валютні курсові ризики, що можуть виникнути під час купівлі іноземної валюти з метою погашення кредиту.

Щодо застосування строків позовної давності стосовно штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості, що становить 11.736 грн. 19 коп., суд вважає заявлене клопотання обґрунтованим.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору банк має право вимагати штраф у розмірі 20 % від суми невиконаних зобов’язань, строк сплати яких настав.

Разом з тим, з розрахунку (а.с.6) вбачається, що штраф розраховано за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року.

Таким чином, враховуючи положення п.1 ч. 2 ст. 258, ст. 267 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовна вимога ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в частині стягнення із відповідачів штрафу у розмірі 11.736 грн. 19 коп. не підлягає задоволенню.

          25.10.2007 року укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3, як поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов’язань у повному обсязі за кредитним договором № 239 від 25.10.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_2., надано кредит у розмірі 28492,06 доларів США.

          Доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про те, що Банк порушив п. 2.3. договору поруки, не повідомивши поручителя про невиконання зобов’язань ОСОБА_2, що є підставою для розірвання договору поруки згідно ст. 651 ЦК України, спростовуються письмовими матеріалами справи.

          Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивач за первісним позовом направляв письмову вимогу про дострокове повернення кредитних коштів (а.с.131-133), а тому підстав вважати, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» порушив умови договору поруки немає.

          Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, позовна вимога щодо розірвання договору поруки, укладений між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає через недоведеність.

          Позовна вимога ОСОБА_3 за зустрічним позовом щодо визнання зобов’язання за договором поруки припиненими, через пропущення Банком строку пред’явлення вимоги до поручителя не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

          Відповідно до положення ч. 4 ст. 559 ЦК України у разі, якщо строк дії договору поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

          Враховуючи п. 1.2 кредитного договору, як основного зобов’язання, відповідно до якого, кредитні кошти повинні бути повернені до 25.10.2013 року, позивач звернувся до суду із позовом 16.09.2010 року, таким чином підстав вважати, що кредитор пропустив строк звернення до поручителя із вимогою – немає, а тому вважати поруку припиненою не можна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі умови кредитного договору в повному обсязі не виконали, кредит не виплатили, відсотки за користування кредитом не сплатили, тому із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 198.571 грн. 66 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1.700 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 258, 261, 509, 525, 526, 530, 536, 543, 553, 554, 599, 1048, 1049, 1054, 1057 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

          Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» – задовольнити частково.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість  за кредитним договором в сумі 198.571 грн. 66 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1.700 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи  у сумі 120 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 – відмовити.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Головуючий: