а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2008 р. Справа № 2-а-2746/08
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна,
При секретарі судового засідання: Пивовар Інні Михайлівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Мавроді Р.Ф., представник за довіреністю
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької митниці
про: визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ :
Подано позов до Вінницької митниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Позов мотивовано наступним.
Позивач отримала від ОСОБА_2 довіреність від 21.06.2007 року про право прийняття спадщини за померлими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та продати нерухоме майно, а рухоме майно перевезти в Україну, Вінницьку область, Липовецький район, с. Шендерівка. На виконання доручення позивачем з м. Воркута, Республіка Комі, Російська Федерація відправлено контейнер № 0602028 в с. Шендерівка, Липовецького району, Вінницької області. В товаросупровідних документах, позивач зазначила приблизну вартість майна що перевозиться. З метою визначення залишкової вартості майна, звернулась до спеціалістів НДЕКЦ. Згідно висновку № 1267 від 25.10.2007року спеціаліста НДЕКЦ, залишкова вартість ввезеного позивачем майна, згідно переліку в заяві, на момент дослідження становить 7125,11 грн. 29.10.2007 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Вінницької митниці з проханням здійснити митне оформлення ввезених речей з відповідною сплатою належних платежів з урахуванням висновку спеціаліста НДЕКЦ, тобто виходячи із суми 7125,11 грн. В задоволенні даної заяви позивачу було відмовлено з посиланням на ст. 249 Митного кодексу України. Позивач вважає такі дії митниці неправомірними, такими що суперечать закону, а саме ст. 249 Митного кодексу України, відповідно до якого за відсутності підтверджуючих документів на майно що перевозиться, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього кодексу.
За таких підстав, позивач просить суд визнати неправомірними дії Вінницької митниці щодо відмови позивачу здійснити митне оформлення ввезених на митну територію України товарів, визначивши при цьому митну вартість цих товарів виходячи із висновку №1267 від 25.10.2007 року та видати вантаж. Зобов'язати Вінницьку митницю здійснити митне оформлення ввезених позивачем в контейнері № 0602028 з м. Воркути, Республіки Комі, Російської Федерації на митну територію України, визначивши при цьому митну вартість цих товарів виходячи із висновку №1267 від 25.10.2007 року спеціаліста НДЕКЦ.
У судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просила суд задоволити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з наступних підстав. Порядок митного оформлення товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України регулюється Законом України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”від 13.09.2001 року № 2681-ІІІ. Позивач звернулась у Вінницьку митницю із заявою написаною у вільній формі з проханням провести митне оформлення домашніх речей виходячи з вартості, визначеної спеціалістами НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області. Вінницька митниця, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”листом № 5623-29/17.2. від 31.10.2007 року надала позивачці роз'яснення вимог митного законодавства щодо митного оформлення речей та запропонувала прибути для проведення митних процедур. Оскільки вартість предметів, яка зазначена в описі на перевезення домашніх речей складає 162000 російських рублів, що еквівалентно 4400 євро, позивач відповідно до вимог діючого митного оформлення повинна надати митниці вантажну митну декларацію. Така вантажна митна декларація позивачем не надавалася. Митницею митна вартість товарів не визначалася, картка відмови у проведенні митного оформлення позивачці не видавалася. Враховуючи те, що позивачем не дотримано порядку звернення до митного органу з метою проведення митного оформлення ввезених предметів, а митницею не порушено прав позивача не вчинено будь-яких неправомірних дій відносно позивача, відповідач вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід повністю відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до довіреності від 21.06.2007 року, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 прийняти спадщину за померлими ОСОБА_4, ОСОБА_3 та розпоряджатись його майном.
ОСОБА_1 із заявою від 29.10.2007 року звернулась до Вінницької митниці з проханням дозволити оформлення речей що надійшли з Російської Федерації в контейнері №0602028 на підставі висновку спеціаліста НДЕКЦ.
Листом Вінницької митниці № 5623-29/17.2 від 31.10.2007 року ОСОБА_1, на її заяву від 29.10.2007 року, повідомлено про порядок проведення митного оформлення, що визначений в Законі України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”.
Визначення вартості товарів що переміщуються через митний кордон України, регулюється Митним Кодексом України та Законом України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”.
Згідно ст. 249 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно п. 4 ст.3 вказаного Закону, оподаткування товарів, що безпосередньо ввозяться громадянами у супроводжуваному багажі або пересилаються в несупроводжуваному багажі, надходять на адресу громадян у вантажних відправленнях, міжнародних поштових відправленнях та міжнародних експрес-відправленнях, сумарна митна вартість яких перевищує 1000 євро та/або загальна вага яких перевищує 100 кг, здійснюється за умови оформлення вантажної митної декларації та митного оформлення в порядку, передбаченому для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні ними імпортних операцій.
Як видно з наведеного, ОСОБА_1 звернулась із заявою, викладеною в довільній формі до Вінницької митниці, з проханням провести митне оформлення майна, що знаходиться в контейнері № 0602028 виходячи із вартості визначеній у висновку спеціаліста НДЕКЦ.
Вказана заява була розглянута Вінницькою митницею у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”з дотриманням строків надано відповідь заявнику.
Вартість предметів, яка заявлена на перевезення домашніх речей визначена ОСОБА_1 складає 162000 російських рублів, відповідно до вимог діючого законодавства для проведення митного оформлення повинна надати митниці вантажну митну декларацію. Така декларація позивачем не надавалась і відповідно ніякого рішення митницею не приймалось.
Позивачем не доведено в чому саме полягає протиправність дій відповідача.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Враховуючи викладене, в судовому засіданні відповідачем доведено, що Вінницька митниця діяла правомірно, обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Митним Кодексом та Законами України, виконуючи повноваження надані саме з метою, які повноваження були надані.
Твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому суд не приймає їх до уваги та вважає необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158, 159, 162, 163, 167, 186, 254, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В позові ОСОБА_1 до Вінницької митниці про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04.04.2008 року.
Суддя/підпис/ Мельник-Томенко Жанна Миколаївна