а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 р. Справа № 2-а-417/08
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Сапальової Т.В.
при секретарі судового засідання Галянт І.М.,
За участю:
позивача: не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі;
представника відповідача: Оскоми О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі військової частини А3769, м.Гайсин Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 2628,62 грн.,
В С Т А Н О В И В :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за недоотримане речове майно у сумі 2628,62 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що зазначені кошти підлягають сплаті на підставі та в порядку Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”від 20.12.1991 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, натомість, направив до суду телеграму про розгляд справи у його відсутності, згідно якої останній також підтримав позовні вимоги (вх. канцелярії суду №1072 від 18.03.2008 року).
Представник відповідача, посилаючись на обставини, викладені у наданих запереченнях проти позову від 12.11.2007 року, суду пояснив, що позивач проходив військову службу з 30.05.1988 року по 30.11.2004 року. Згідно з положенннями ст.116 КЗпП України: "При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення". В зв'язку з чим відповідач вважає, що позивач пропустив річний строк, встановлений ст.99 КАС України, для звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Також під час слухання справи представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про застосування судом наслідків, передбачених ч.1 ст.100 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази судом встановлено, що позивач, згідно з наявним у матеріалах справи витягом із наказу командира військової частина А3769 №302 від 30.11.2004 року, звільнений з військової служби у запас.
Визначаючись щодо позовних вимог ОСОБА_1, суд виходить з наступного.
Види забезпечення військовослужбовців встановлені у Законі України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Статтею 9 цього Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону (в редакції з останніми змінами внесеними згідно із Законом №1082-ХІV від 21.09.1999, ВВР, №48, ст. 410) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини другої статті 9 призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них на підставі Закону України № 1459-ІІІ від 17.02.2000 року “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
Згідно з частиною 3 зазначеного Закону останній набирає чинності з дня його опублікування і на час розгляду справи у Вінницькому окружному адміністративному суді є чинним.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено: "При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення".
Згідно п.27 Положення “Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1444 від 23.10.2004 року: “Військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації”.
На підставі викладено суд приходить до висновку, що право позивача на звернення з даним позовом до суду виникло з 30.11.2004 року.
Крім того, обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження. Так, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач повідомив йому про відмову у виплаті грошової компенсації замість речового майна 18.09.2007 р. та надав довідку про суму боргу. Однак, це не підтверджується матеріалами справи: докази про відмову у виплаті компенсації позивач суду не надав, а довідка №29 (а.с. 2) про суму боргу не містить реквізиту документа “дата”.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач пропустив річний термін для звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення грошової компенсації за речове майно.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що позивач звернувся з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду 02.10.2007 року (що стверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті), пропущений ним строк звернення до суду, в силу вимог ч.1 ст.100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні позову оскільки на цьому наполягає відповідач.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано 31.04.2008 року.
Суддя Сапальова Тетяна Валентинівна