ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 р. Справа № 5021/2459/2011
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Шепітько І.І., судді Івакіна В.О., судді Пелипенко Н.М.
при секретарі Вороні В.С.
за участю представників сторін:
позивача –не з’явився
третьої особи –ОСОБА_1 за дорученням № 46 від 04.01.2012 року
відповідача –ОСОБА_2 за дорученням № Ю-59 від 01.01.2012 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №204С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року у справі
за позовом Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Сумській області, м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця»в особі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці, м.Суми
до Приватного виробничого підприємства «Вибір», м. Суми
про повернення орендованого майна
зустрічним позовом Приватного виробничого підприємства «Вибір», м. Суми
до Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Сумській області, м. Суми
про визнання продовженим договору оренди та зобов’язання укласти договір
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року(суддя Гудим В.Д.) у задоволенні первісного позову відмовлено, у задоволенні зестрічного позову відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Вказує на те, що він не отримував Лист позивача від 18.08.2011 року про припинення дії Договору оренди державного майна №740 від 25.11.2005 року.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що Лист від 18.08.2011року про припинення дії Договору оренди державного майна №740 від 25.11.2005 року направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручения.
3-тя особа також заперечує проти апеляційної скарги відповідача, просить її залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року залишити без змін. Вказує на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області, як орендодавець за договором оренди державного майна №740 від 25.11.2005 року, повідомив ПВП «Вибір»про припинення дії договору та необхідність повернути орендоване майно своїм листом №11-09-02774 від 18.08.2011 року, тобто протягом місяця, після закінчення строку його дії.
Позивач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.
Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників позивача за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи представників відповідача та 3-ї особи, колегія суддів встановила наступне.
Згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав позовну заяву в якій просить зобов’язати ПВП «Вибір» повернути державне нерухоме майно –нежитлові приміщення загальною площею 977,0 кв.м., розташовані за адресою: м.Суми, вул. Харківська,129 балансоутримувачу –Сумському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню Південної залізниці, оформивши передачу актом прийому передачі, обов'язок по складанню акту прийому-передачі покласти на відповідача (а.с.3,4).
Відповідач подав зустрічну позовну заяву в якій просить суд визнати продовженим договір оренди державного майна № 740 від 25.11.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Сумській області та ПВП «Вибір» терміном до 25 липня 2013 року та зобов'язати Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області укласти з ПВП «Вибір» договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005року, яким продовжити строк дії договору з 26 липня 2011 року до 25 липня 2013 року включно (а.с.30-32).
21.11.2011 року відповідач подав заяву про уточнення зустрічних позовних вимог в якій просить суд визнати продовженим Договір оренди державного майна № 740 від 25.11.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Сумській області та ПВП «Вибір» терміном до 25 липня 2013 року та зобов'язати Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області укласти з ПВП «Вибір» договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005року , яким продовжити строк дії договору з 26 липня 2011 року до 25 липня 2013 року включно.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову господарський суд зазначив, що відповідно до п. п. 10.10, 10.11 договору оренди, у разі припинення або розірвання договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим, з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. У зв'язку з неповерненням майна після припинення договірних відносин за договором оренди державного майна від 25.11.2005р. № 740, право на звернення до суду з вимогою про повернення нежитлових приміщень, загальною площею 977,0 кв. м., розташованих за адресою: м.Суми, вул. Харківська,129 в одноповерховій будівлі складу станції Суми - Товарна, що перебуває на балансі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці, належить третій особі, як балансоутримувачу, якому відповідно до умов договору оренди державного майна і має бути повернене державне майно. При цьому, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав третьої особи, якій, як зазначалося вище, повинно бути повернене державне майно. СТГО «Південна залізниця»є самостійною юридичною особою, тому може бути стороною в судовому процесі відповідно до ст. ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України і звертатися, зокрема, з позовом про повернення державного нерухомого майна. Приймаючи до уваги, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області звернулось до суду з позовною вимогою про зобов'язання ПВП «Вибір»повернути Сумському будівельно – монтажному експлуатаційному управлінню Південної залізниці державне нерухоме майно –нежитлові приміщення, загальною площею 977,0 кв.м., розташовані за адресою: м.Суми, вул. Харківська,129, оформивши передачу актом прийому- передачі, обов'язок по складанню якого, покласти на відповідача за первісним позовом, тобто в інтересах третьої особи, ГПК України не передбачено права юридичної особи звертатися до суду в інтересах іншої юридичної особи, крім випадків прямо передбачених законом, третя особа є самостійною юридичною особою, тому може звернутися до суду з окремим позовом, господарський суд вважає первісні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2005 року між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Сумській області та ПВП «Вибір» укладено Договір оренди державного майна № 740 (а.с.6,7).
Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 961,2 кв. м., розташовані за адресою: м.Суми, вул. Харківська,129 в одноповерховій будівлі складу станції Суми - Товарна, що перебуває на балансі Сумського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Південної залізниці.
Згідно з п.2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна.
Відповідно до п. 10.1. договору, він діє з 25.11.2005року до 25.10.2006 року.
З акту приймання –передачі майна від 25.11.2005 року вбачається, що Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області передало, а ПВП «Вибір» прийняло в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 961,2 кв. м., розташовані за адресою: м.Суми, вул. Харківська,129 загальною площею 961,2 кв.м. (а.с.8).
7 грудня 2006 року, 22 січня 2008 року, 30 грудня 2008 року між сторонами були укладені договори про внесення змін до Договору оренди № 740, якими строк дії договору № 740 продовжено до 25 липня 2009 року включно. (а.с. 42, 45-48, 50)
07.10.2009року між сторонами укладено Договір про внесення змін до договору № 740 щодо визначення нового строку дії, а саме з 26.07.2009 року до 25.07.2011 року (а.с.12).
04.12.2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору № 740 щодо визначення нової загальної орендованої площі, а саме 977,0 кв. м. (а.с.10).
Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 17 Закону про оренду державного та комунального майна, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до п. 10.9. Договору (в новій редакції від 07.10.2009року), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області Листами № 11-09-02152 від 24.06.2011року та № 11-09-02774 від 18.08.2011року повідомив ПВП «Вибір» про те, що дія договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005 року припиняється в зв'язку з закінченням строку дії, на який його було укладено та про те, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний повернути орендоване майно відповідно до п. 10.10. та п. 10.11. договору оренди (а.с. 17-18).
Твердження відповідача про те, що він не отримував Лист позивача від 18.08.2011року про припинення дії Договору оренди державного майна колегія суддів вважає необґрунтованим оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення від 22.08.2011 року про вручення відповідачу вказаного листа (а.с.140).
Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення об'єкту оренди підтверджується листом № 11-09-02774 від 18.08.2011 року надісланого в межах місячного строку, встановленого ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що Договір оренди державного майна № 740 від 25.11.2005 року припинив свою дію 25 липня 2011 року.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно з аб.2 ч.З ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення за цих же обставин договору оренди цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу орендар за згодою орендодавця передає об'єкт оренди органу, який до укладення договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Зазначений орган або його правонаступник зобов'язаний протягом тридцяти днів прийняти об'єкт оренди в своє управління.
У п.2.4 Договору зазначено, що у разі припинення Договору, майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим Договором. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання стронами акта приймання-передачі.
Приймаючи до уваги, що Договір оренди державного майна № 740 від 25.11.2005 року припинив дію 25 липня 2011 року, а відповідач в порушення п.2.4 Договору оренди та ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна" не повернув орендоване майно до держави власності, колегія суддів вважає позовні вимоги Фонду держаного майна України по Сумській області щодо повернення орендоване майно органу уповноваженому управляти майном Сумському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню Південної залізниці обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання суду першої інстанції на те, що Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Сумській області не може звертатись з позовом про повернення майна балансоутримувачу –Сумському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню Південної є необґрунтованим, оскільки Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області є орендодавцем за Договором оренди державного майна № 740 та відповідно до аб.2 ч.З ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" може вимагати повернення орендованого майна балансоутримувачу.
За таких обставин, рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову підлягає скасуванню, як таке, що прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.
У зустрічній позовній заяві ПВП «Вибір» просить визнати Договір оренди державного майна № 740 від 25.11.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду держаного майна України по Сумській області та ПВП «Вибір» терміном до 25 липня 2013 року продовженим.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.
Предмет позову про визнання договору продовженим не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу "визнання права".
У відповідності до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права. Спосіб захисту права “визнання права” застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб’єктивного права.
Договір не підпадає під категорію конкретного суб’єктивного права. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, котра включає в себе не одне суб'єктивне право, комплекс численних за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обов’язків. Тому договір не можна ототожнювати з суб’єктивним правом.
Таким чином, спір про визнання договору продовженим не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у зв’язку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - до відновлення порушеного права.
Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст.2 Закону України “Про судоустрій”, відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа N 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору продовженим, ПВП «Вибір» обраний спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що зустрічні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
ПВП «Вибір» у зустрічній позовній заяві також просив суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області укласти з ПВП «Вибір» договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005року, яким продовжити строк дії договору з 26 липня 2011 року до 25 липня 2013 року включно.
Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленного згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
У ст. 641 Цивільного кодексу України зазначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
ПВП «Вибір» не надало ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів направлення пропозицій відповідно до чинного законодавства щодо укладення договору.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що зустрічний позов в частині зобов'язання Регіональне відділення Фонду держаного майна України по Сумській області укласти з ПВП «Вибір» договір про внесення змін до договору оренди державного майна № 740 від 25.11.2005року, яким продовжити строк дії договору з 26 липня 2011 року до 25 липня 2013 року включно також не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, про те що рішення господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні первісного позову прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 15 грудня 2011 року у справі № 5021/2459/2011 скасувати в частині «в задоволенні первісного позову відмовити»та прийняти в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.
Зобов’язати Приватне виробниче підприємство «Вибір» повернути державне нерухоме майно –нежитлові приміщення загальною площею 977,0 кв.м., розташовані за адресою: м.Суми, вул. Харківська,129 балансоутримувачу –Сумському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню Південної залізниці, оформивши передачу актом прийому - передачі, обов'язок по складанню акту прийому-передачі покласти на Приватне виробниче підприємство «Вибір».
Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Вибір» (40007, м.Суми, вул. Пролетарська,60/1, офіс 6, код ЄДРПОУ 30608151, р/р 2600816000156 в СФ АКБ «Правекс-банк»код ОКПО 30608151, МФО 337858) в доход державного бюджету України отримуач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ( код ЄДРПОУ 37999654, р/р 31216206782003 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 941,00 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.
Постанову підписано 20.02.2012 року