ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 р.                                            м. Львів                                        № 2а-9975/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві про визнання дій неправомірними та відшкодування  моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві (далі - УДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві) і з урахуванням доповнення до позовної заяви від 16.09.2011 року просить: - визнати дії неправомірними дії начальника УДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві щодо розгляду звернення від 23.08.2011р., оскільки такі суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян»(ст.ст. 14, 15, 18, 19); - визнати зазначені в листі відповідача від 09.08.2011 року відомості такими, що не відповідають дійсності, оскільки не дотримано вимог ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян»; - відшкодувати завдану відповідачем матеріальну шкоду в сумі 12 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян»повинен був особисто розглянути заяву від 23.08.2011 року і надати відповідь на усі поставлені у ній запитання, а також повідомити про результати такого розгляду. Оскільки відповідач усього цього не виконав, просить визнати його дії неправомірними, а також стягнути заподіяну у зв’язку з цим шкоду. Наполягає, що його звернення не є скаргою чи заявою в порядку кримінально-процесуального законодавства, а стосується порушення його прав як заявника згідно Закону України «Про звернення громадян».

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 здійснив лише ті заходи, які передбачені нормативно-правовими актами для вирішення його звернення по суті і жодних порушень при цьому не допустив. Щодо вимог про стягнення моральної і матеріальної шкоди зазначив, що такі є необґрунтованими і нічим не підтверджені, у зв’язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення позивача, оголосив заперечення відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області спільно з Печерським районним управлінням ГУМВС України в місті Києві та Дніпровським районним управлінням ГУМВС України в місті Києві здійснювались перевірки по заяві ОСОБА_1 щодо можливих шахрайських дій з боку службових осіб компанії investment Group»ELC через систему електронних розрахунків ».

09 серпня 2011 року УДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві надіслало ОСОБА_1 лист № 7/1-Ц-1203 (а.с. 9) про результати розгляду його скарги до МВС України (а.с. 74) щодо неналежного розгляду працівниками ВДСБЕЗ Дніпровського районного управління його попередньої заяви стосовно неправомірних дій посадових осіб traday Іvestment Group LLC». З листа вбачається, що 27.08.2010 року працівники відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Дніпровського районного управління ГУМВС України в місті Києві за результатами перевірки за заявою ОСОБА_1 прийняли рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб investment Group»LLC на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. У подальшому відмовний матеріал направлявся на вивчення прокуратурі Дніпровського району місті Києва, процесуальне рішення (постанова про відмову в порушенні кримінальної справи) залишено прокурором без змін. Заявнику також роз’яснено його право оскаржити згадану постанову відповідному прокурору у порядку, передбаченому у ст. 99-1 КПК України, або в судовому порядку відповідно до ст. 236-1 КПК України. Також ОСОБА_1 повідомлено, що з будь-яких питань стосовно розгляду його попередньої заяви він може звертатись до Дніпровського районного управління за вказаною в листі адресою.

29 серпня 2011 року (а.с. 7) УДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві отримало заяву ОСОБА_1 від 23.08.2011 року, у якій він, з огляду на отриману інформацію, просив повідомити йому вихідні дані відмовного матеріалу, дату його відправлення до прокуратури Дніпровського району міста Києві та надати копію постанови прокурора Дніпровського району міста Києві про залишення процесуального рішення без змін.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 23.08.2011 року відповідач надіслав йому копію листа від 31.08.2011 року, адресованого начальникові ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про направлення йому заяви ОСОБА_1 –для надіслання заявнику копії постанови прокурора Дніпровського району міста Києві про залишення процесуального рішення без змін. УДС БЕЗ ГУМВС України в місті Києві також просило адресата повідомити автора звернення про результати розгляду.

Позивач вважає, що його заява від 23.08.2011 року розглянута з порушенням вимог ст. ст. 14, 15, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», а лист від 09.08.2011 року за наслідками розгляду його скарги містить недостовірні відомості, тому звернувся до суду за захистом права на належний розгляд його звернень згідно Закону України «Про звернення громадян».

Оцінюючи дії відповідача щодо розгляду звернення ОСОБА_1 суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 

Згідно з ч. 3 ст. 7 того ж Закону якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідності до пп. 5.2.1., 5.2.2. п. 5.2, та п. 5.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 №1177 встановлено, що по кожному зверненню не пізніше ніж у п'ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження, передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ. Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов'язково інформувати автора звернення.

Отримавши 29.08.2011р. заяву ОСОБА_1 від 23.08.2011 року, відповідач листом від 31.08.2011 року скерував її для розгляду за належністю, оскільки процесуальними рішеннями, про які запитував заявник, а також іншою інформацією, пов’язаною їх розглядом, володіє Дніпровське районне управління ГУ МВС України в м. Києві. Про прийняте рішення (про направлення звернення за належністю) відповідач повідомив ОСОБА_1 у встановлений Законом строк, направивши йому копію згаданого листа від 31.08.2011 року. З огляду на встановлені обставини справи та норми законодавства суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача будь-яких порушень закону під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 23.08.2011 року.

Щодо листа від 09.08.2011 року, то такий направлено ОСОБА_1 за результатами розгляду його звернення від 04.01.2011 року до МВС України (а.с. 74). У цьому зверненні позивач просив адресата надати свою оцінку діям працівників Дніпровського РУ м. Києва, які за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийняли постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. У листі від 09.08.2011 року позивач отримав відповідь на поставлені запитання, в т.ч. йому повідомлено про результати перевірки прокурором відмовного матеріалу, а також роз’яснено його право на оскарження процесуального рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у передбаченому КПК України порядку. Отже, звернення позивача розглянуто, результати розгляду доведено до його відома; якщо ОСОБА_1 не погоджується з рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи, він вправі оскаржити таке в порядку кримінального судочинства. З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Щодо вимог про стягнення моральної та матеріальної шкоди слід зазначити, що розгляд таких позовних вимог у адміністративному судочинстві можливий лише при об’єднані з вимогами про визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними. Отже, заподіяння шкоди повинно бути наслідком дій чи бездіяльності відповідача, що є предметом публічно-правового спору.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала з зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. позивач не пояснив і не довів, яким чином скерування його заяви від 23.08.2011 року для розгляду за належністю (компетентному органу) завдало йому душевних страждань, поєднаних, як він пише, зі зневірою у верховенства права в державі та можливістю реалізувати свої конституційні права. Враховуючи необґрунтованість позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо розгляду його заяви, а також з огляду на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між такими діями та моральною шкодою, позовні вимоги в цій частині є також є безпідставними.

Необхідність відшкодування матеріальної шкоди в сумі 12 грн. позивач обґрунтовує понесенням поштових та інших витрат (послуги Ощадбанку при сплаті судового збору та оплатою роздрукування позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача) при звернені до суду. Судячи з такої мотивації позивача, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди по суті зводяться до відшкодування витрат, пов’язаних у зв’язку із зверненням до суду (судових витрат). Розподіл таких витрат суд здійснює відповідно до вимог ст. 94 КАС України залежно від постановленого рішення, тому вказані вимоги як позовні є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі встановлених обставин справи та наявних у ній доказів суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо понесених позивачем судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України такі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 158, 160-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2012 року.

         Суддя                                                                                          Москаль Р.М.

З оригіналом згідно

         Суддя                                                                                 Москаль Р.М.