ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
21.02.2012 Справа № 5008/93/2012
за позовом приватного підприємства „Логістика –Сервіс Львів”, м. Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово
про стягнення заборгованості в сумі 17 399,13 грн.
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача –ОСОБА_1, (представник за довіреністю від 13.01.2012 року)
Від відповідача –не з’явився (явка на власний розсуд)
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Логістика –Сервіс Львів”, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар”, м. Берегово про стягнення заборгованості в сумі 17 399,13 грн.
Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.
Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.
На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення підтверджує завчасне вручення відповідачу 14.02.2012 року ухвали від 09.02.2012 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/93/2012
від 21.02.2012 року
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Заборгованість відповідача в сумі 17 399,13 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору поставки № 05/08/11062 від 01.02.2008 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- накладними: № С00616 від 10.03.2011 року, № С00675 від 16.03.2011 року, № С00676 від 16.03.2011 року, № С00750 від 24.03.2011 року, № С00767 від 28.03.2011 року, № С00768 від 28.03.2011 року, № С00781 від 29.03.2011 року, № С00782 від 29.03.2011 року, № С00789 від 30.03.2011 року, № С00909 від 07.04.2011 року та № С00911 від 07.04.2011 року;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/93/2012
від 21.02.2012 року
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності відповідача є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 5008/93/2012
від 21.02.2012 року
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар” (м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 163; код 30175449) на користь приватного підприємства „Логістика –Сервіс Львів” (м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, корпус 2; код 33665647) суму 17 399,13 (сімнадцять тисяч триста дев’яносто дев’ять грн. 13 коп.) та 1 609,50 грн. –судового збору. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов’язковим до виконання на всій території України.
Суддя Тисянчин В. М.