ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/10567/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретаріТроценко О.О.
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача ОСОБА_3
Баканов О.П., Кульбака С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, скасування наказу від 13.04.2011р. № 411-П, визнання нечинним акту перевірки від 14.04.2011р.-
ВСТАНОВИВ:
22.08.2011р. гр. ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області та просить:
- визнати неправомірними дії Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області про проведення 14 квітня 2011 року позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складанням акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14 квітня 2011р., складання розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства України;
- скасувати наказ Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області від 13.04.2011 року № 411-П;
- визнати нечинним акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14 квітня 2011року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником земельної ділянки, яка розташована на території Меліоративненської селищної ради Новомосковського району площею 5610 кв.м., кадастровий номер 1223255800:01:007:0012 про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 927118. 14.04.2011р. відповідачем було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства України вказаної земельної ділянки за результатами якої складено акт відповідно до якого встановлено, що внаслідок відсипки шлаком земельної ділянки порушуються вимоги ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 17,21, 33 Закону України «Про відходи». В подальшому позивачу була направлена претензія № 16-11/11 відповідно до якої сума збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону земель з причин засмічення земельної ділянки відходами металургійного виробництва складає 2786664 грн. Позивач вважає вказані вище дії Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області неправомірними посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності», а також Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. №464 не передбачено такої підстави для проведення позапланового заходу як звернення правоохоронних органів, тоді як проведення перевірки було здійснено відповідачем згідно вимоги Новомосковської міжрайонної прокуратури від 13.04.2011р. та листа прокуратури Дніпропетровської області від 13.04.2011р. у зв’язку з чим позивач вважає, що наказ від 13.04.2011р. про проведення позапланової перевірки земельної ділянки, що належить позивачу підлягає скасуванню. Крім того, позивач зазначає, що припис відносно нього про усунення порушень він не отримав та вважає, що він не складався, що є порушенням вимог п.4.23,п.4.24 Порядку № 464. Наведені в акті перевірки твердження про те, що шлак, який знаходився на земельній ділянці, яка належить позивачу, являється відходом у розумінні ст.1 Закону України «Про відходи», що є засміченням земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки позивачем були надані дозвіл головного санітарного лікаря Ленінської СЕС м.Дніпропетровська на поставку сировини та будівельних матеріалів, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, лист ГО «Екологнагляд», в яких зазначено, що шлак є будівельним матеріалом, що підтверджено також і ДСТУ Б В.2.7-149:2008 (Національний стандарт України офіційне видання Міністерства регіонального розвитку та будівництва України). Також позивач зазначає, що розрахунок, заподіяних збитків, що є додатком № 1 до акту перевірки, складений з порушенням Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171, оскільки основою розрахунку шкоди від забруднення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, однак відповідачем вказаний розрахунок виконаний згідно довідки ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Позивач у позові також вказує на те, що акт перевірки та розрахунок розміру шкоди, який є невідємною частиною акту перевірки, є не лише носіями доказової інформації, а й рішенням суб’єкта владних повноважень про визнання суми шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачем, виходячи з того, що відповідач звертається з позовом щодо примусового стягнення суми збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства. У додаткових поясненнях позивач зазначає, що відповідно до висновку Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеної ТОВ «Дніпроленд» вартість 1 кв.м. спірної земельної ділянки становить 18,17 грн., тоді як відповідачем розрахунок збитків складений з розрахунку 51,99 за 1 кв.м. без надання жодного документу на підставі якого було визначено таку оцінку землі. Зазначене, на думку позивача, свідчить про безпідставність та неправомірність застосування за результатом перевірки Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ділянок, а також грубе порушення її вимог під час здійснення розрахунку.
У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечують, у судовому засіданні та у наданих суду запереченнях просять у задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що наказ на проведення перевірки від 13.04.2011р. № 411-П є законним, обґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України «Про прокуратуру» вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів прокурорського нагляду. За викладеного, відповідач вважає, що посилання позивача на вимоги вищевказаного закону є безпідставними. Щодо посилань позивача про не винесення припису, то відповідач вказує на те, що зазначений припис про усунення порушень був складений 18.04.2011р. за № 4-2698-11-3 та надісланий на адресу позивача. Не відповідає дійсності і твердження позивача про те, що, наведені в акті перевірки відходи не являються відходами, а відносяться до будівельних матеріалів, оскільки в ході перевірки під час обстеження земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки засипана шлаком. Факт засипки шлаком земельної ділянки підтвердив особисто позивач в наданих поясненнях та відображено в акті перевірки. При цьому, позивач зазначив, що шлак для відсипки придбав в м. Дніпропетровську на заводі ім.Петровського. Факт віднесення шлаків до відходів підтверджується ст. 1 Закону України «Про відходи»,п.п.1 п.2 Методики, Державним класифікатором України. Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту від 29.02.1996 № 89, лімітами № 126 на утворення та розміщення відходів на 2011р. ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.. Петровського», які погоджені Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області та затверджені Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Дозволи, на які посилається позивач лише дозволяють поставку даної сировини та (або) будматеріалів, але жодним чином не підтверджує, що зазначена у ньому сировина не являється відходами. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та радіаційний сертифікат не заперечують факту віднесення даної продукції до відходів. У запереченнях відповідач зазначає, що ГО «Екологнагляд» надано некоректний висновок і цей лист не може розглядатися судом як належний доказ, оскільки громадською організацією не взято до уваги той факт, що зазначені шлаки віднесені до класу відходів, а для їх розміщення на земельній ділянці необхідно отримання дозволу. При цьому, громадська організація помилково виходить із того, що будматеріали були завезені на діляку, яка призначена для цеху по виробництву будматеріалів, хоча насправді ця земельна ділянка призначена для деревообробного цеху. Є безпідставними посилання позивача на те, що розрахунок розміру відшкодування збитків складено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки листом ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 17.05.2011р. надано розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при цьому зазначено, що роботи по проведенню нормативно грошової оцінки земель може проводити організація, яка має ліцензію на виконання вказаних робіт. Відповідно до наданої копії ліцензії, вказаному підприємству надано право виконувати такі види робіт. Отже відповідачем розрахунок розміру відшкодування збитків складено з дотриманням вимог чинного законодавства. Також, відповідач зазначає, що акт перевірки не являється рішенням суб’єкта владних повноважень, а також не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії або дією суб’єкта владних повноважень, він не містить у собі приписів або розпоряджень обов’язкових для виконання. За викладеного відповідач вважає, що акт перевірки та розрахунок заподіяних збитків складено у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому вважає, що з цих підстав позов не підлягає задоволенню.
16.01.2012р. відповідач у судовому засідання заявив клопотання про заміну відповідача у справі – Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області на її правонаступника – Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що відповідно до Постанови КМУ від 14.09.2011р. № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» 16.12.2011р. утворено Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області, яка відповідно до п.2 вказаної постанови є правонаступником прав та обов’язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Розглянувши вказане клопотання, вислухавши думку позивача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінити відповідача у справі – Державну екологічну інспекція в Дніпропетровській області на її правонаступника - Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області з урахуванням п. 2 Постанови КМУ від 14.09.2011р. № 995 «Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції» та виписки з Єдиного державного реєстру від 16.12.2011р. про реєстрацію Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.01.2012 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити в частині визнання неправомірними дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області по проведенню 14.04.2011р. позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складанням акту перевірки від 14.04.2011р., складанням розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства України та скасування наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 13.04.2011р. № 411-П, а в частині визнання нечинним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14.04.2011р. – провадження у справі закрити, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що гр. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої на території Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області площею 5610,0 кв.м., кадастровий номер 1223255800:01:007:0012, цільове призначення земельної ділянки – для несільськогосподарського призначення (виробництво будівельних матеріалів), що підтверджується копією державного акту серії ЯЛ № 927118 зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за № 122325581000001 05.09.2011р. (а.с. 75).
На підставі вимоги про проведення перевірки Новомосковської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області від 13.04.2011р. № 1840 вих., у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи № 33119017, листа Прокуратури Дніпропетровської області від 13.04.2011р. № 07/1/2-331вих. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області було прийнято наказ від 13.04.2011р. № 411-П про проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства України на земельній ділянці площею 5610 га, (кадастровий номер 1223255800:01:007:0012), яка використовується ОСОБА_3 на території Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровською області з 13.04. по 15.04.2011р. комісією у складі державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Баканова О.П.,а також видано направлення на перевірку від 13.04.2011р. № 4-2583(а.с.82-85).
14.04.2011р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області на підставі вказаного вище наказу та направлення було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України земельної ділянки, яка знаходиться на території Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить гр. ОСОБА_3.
Під час проведення перевірки, державним інспектором Бакановим О.П. було здійснено обстеження земельної ділянки площею 0,5610 га за адресою: АДРЕСА_1, що використовується гр. ОСОБА_3., в результаті якої було встановлено, що частина земельної ділянки, яка знаходиться ближче до автошляху Київ-Луганськ засипана шлаком про що зазначено в акті перевірки від 14.04.2011р. (а.с.86-87).
Із письмових пояснень гр. ОСОБА_3 від 14.04.2011р., наявних в матеріалах справи вбачається, що він дійсно у лютому 2011р. відсипав шлаком належну йому частину земельної ділянки приблизно площею 0,25 га (а.с.90).
В подальшому, Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Бакановим О.П. згідно довідки ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про нормативну грошову оцінку землі від 17.05.2011р. було складено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, який склав 2 786 664 грн. та зазначений розрахунок є додатком до акту перевірки від 14.04.2011р., який було направлено на адресу позивача 30.05.2011р. (а.с.9, 12-13, 88-89).
18.04.2011р. Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області було винесено припис на адресу гр. ОСОБА_3 про усунення порушень № 4-2698-11-3 (а.с.91).
31.05.2011р. на адресу гр. ОСОБА_3 Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області була направлена претензія про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті засмічення земельної ділянки на суму 2 786 664 грн. в порядку ст.ст.5,6,7 Господарсько-процесуального кодексу України (а.с. 14-15).
Відповідно до пп. «б» ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об’єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Згідно з Положенням «Про державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі» затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. № 548 ( чинного на момент проведення перевірки), Інспекція є юридичною особою та має відповідно до покладених завдань у межах своєї компетенції в реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 4 Положення про державну екологічну інспекцію в Дніпропетровській області затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 19.02.2007р. № 55 (чинного на момент проведення перевірки) Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання, фізичними особами.
Відповідно до пп.5.2, пп.5.6 ч.5 вказаного Положення Інспекція має право виконувати в установленому порядку відбір проб, інструментально-лабораторні вимірювання показників складів та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин на об’єктах, що обстежуються, складати акти перевірки у межах повноважень, визначених законом.
Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначається Порядком організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.01.2009р. за № 18/16034 (далі – Порядок № 464).
Згідно п.2.2 Порядку № 464 для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб’єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ,організацій ( за погодженням з їх керівниками).
На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди (із зазначенням прізвища, імя та по-батькові) і засвідчується печаткою ( п.2.3 Порядку № 464).
Відповідно до п.3.5, п.3.6 Порядку № 464 позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Мінприроди.
Позапланова перевірка проводиться за наявності: подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу Мінприроди про здійснення заходу державного нагляду (контролю) на його бажання; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом Мінприроди, звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання обовязкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.
Пунктами 4.3,4.4,4.5 вказаного вище Порядку № 464 визначено, що перед початком перевірки державні інспектори зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує особу органу Мінприроди, і надати копію направлення. Під час перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов’язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об’єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки. Крім цього, перевірка здійснюється на території суб’єкта господарювання – на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.
Згідно п.4.12, п.4.13, п.4.15 Порядку № 464 за фактами виявлених під час перевірки порушень державний інспектор має право одержувати усні або письмові пояснення від керівника або уповноваженої ним особи, особи, відповідальної на об’єкті за стан дотримання вимог природоохоронного законодавства. Такі пояснення долучаються до матеріалів перевірки. За результатами проведеної перевірки, державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки зазначаються, зокрема: дата та місце складання акта перевірки; тип перевірки; предмет державного нагляду (контролю); номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка; прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку; повне найменування суб’єкта господарювання (об’єкта перевірки) та його місцезнаходження;виявлені порушення й недоліки.
Із досліджених у судовому засіданні копії наказу від 13.04.2011р. № 411-П, направлення на перевірку від 13.04.2011р. № 4-2583-11-3, акту перевірки від 14.04.2011р. вбачається, що зазначені документи оформлені у відповідності до вимог вищезазначеного Порядку № 464, перевірка була проведена в присутності позивача, позивач надав письмові пояснення з приводу порушень, встановлених державним інспектором, які долучені до матеріалів справи та надані у дане судове засідання (а.с.84-87).
Щодо твердження позивача про відсутність такої підстави для позапланової перевірки як звернення правоохоронних органів, суд зазначає наступне.
Статтею 123 Конституції України встановлено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України,міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного управління і господарського управління та контролю, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
За статтею 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об’єднань чи їх органів; вживають заходи до усунення порушень закону від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Згідно до ст.8 Закону України «Про прокуратуру» вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.
При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз – п.3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру».
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права,обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ч. 2 ст. 2 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду.
Зі змісту наявної в матеріалах справи вимоги Новомосковської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 13.04.2011р. про проведення перевірки вбачається, що прокурор вимагає провести перевірку дотримання вимог природоохоронного та земельного законодавства земельної ділянки площею 5610 кв.м., власником якої є ОСОБА_3 у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи № 33119017(а.с.82).
Доказів того, що вказана вимога прокурора є такою, що не відповідає чинному законодавству України позивачем суду не надано.
За викладеного, посилання позивача на те, що перевірку проведено в порушення положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також Порядку організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства навколишнього природного середовища від 10.09.2008р. № 464, так як чинним законодавством не передбачено такої підстави для проведення позапланового заходу як звернення правоохоронних органів є безпідставними, оскільки такі твердження спростовуються вищенаведеними чинними нормами ст.ст. 8,20 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду.
Щодо висновків, викладених в акті перевірки від 14.04.2011р. про те, що в результаті відсипки шлаком земельної ділянки, гр. ОСОБА_3 порушені вимоги ст. 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 17,21,33 Закону України «Про відходи», що має місце засмічення земельної ділянки, слід зазначити наступне.
Зі змісту акту перевірки від 14.04.2011р. видно, що державним інспектором у ході обстеження вищевказаної території земельної ділянки, яка використовується гр. ОСОБА_3, встановлено, що частина земельної ділянки, яка знаходиться ближче до автошляху Київ-Луганськ засипана шлаком (а.с.86)
Із наявних в матеріалах справи, письмових пояснень гр. ОСОБА_3 від 14.04.2011р. вбачається, що він дійсно у лютому 2011р. відсипав шлаком належну йому земельну ділянку, приблизно 0.25га. Шлак для відсипки придбав в м. Дніпропетровську на заводі ім. Петровського (а.с.90).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» та п.п.1 п.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007р.) відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Згідно розділу А.21 «Державного класифікатора України. Класифікатор відходів ДК 005-96» затвердженого наказом Держстандарту від 29.02.1996р. № 89 визначено, що до відходів належать в тому числі, новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі).
Згідно наявних в матеріалах справи копії лімітів № 126 на утворення та розміщення відходів на 2011 рік ПАТ «Євраз-ДМЗ ім.Петровського», погоджених Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області та затверджених Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, шлаки, які придбав позивач, утворилися у процесі виробництва на заводі ім. Петровського та віднесені до 4 класу небезпеки (а.с.92).
Також доказом того, що шлак, відібраний із земельної ділянки, розташованої на території Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області за результатами хімічного аналізу відноситься до четвертого класу небезпечності підтверджується і копією розрахунку класу небезпеки проведеного та складеного відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області (а.с.93).
За таких обставин, твердження позивача про те, що відсипаний ним шлак на земельній ділянці, яка перебуває у нього у користуванні не є відходом у розумінні ст.1 Закону України «Про відходи» спростовується вищенаведеними нормами чинного законодавства України, а твердження про те, що шлак є будівельним матеріалом не підтверджено жодними доказами.
Судом не приймаються доводи позивача відносно того, що шлак є будівельним матеріалом згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.12.2009р., радіаційного сертифікату від 05.08.2010р. та висновку ГО «Екологнагляд» від 06.07.2011р., оскільки як вбачається зі змісту вказаних документів вони не містять висновків про те, що шлак не є відходом, а є будівельним матеріалом, а вказують на те, що щебнево-пісчана суміш з доменних та сталеплавильних шлаків відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України, а радіаційний сертифікат підтверджує факт того, що ВАТ «Дніпропетровському металургійному заводу ім. Петровського» дозволено постачання продукції споживачам (а.с.37-41).
Не може бути покладено в основу цього рішення і висновок Громадської організації «Екологнагляд» від 06.07.2011р., в якому зазначено про те, що будматеріали – шлак, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 на території Меліоративненської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області – не є фактом засмічення цієї земельної ділянки,оскільки згідно до вимог чинного законодавства України, а також відповідно до довідки з ЄДРПОУ № 10332 від 04.04.2007р. до повноважень та видів діяльності ГО «Екологнагляд» не віднесено надання висновків відносно того, що шлак є будівельним матеріалом та висновків щодо встановлення фактів засмічення земельних ділянок.
За таких обставин, посилання позивача на те, що шлак не є відходом, а є будівельним матеріалом суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства України та таке твердження не підтверджено жодними доказами.
У відповідності до ст. 32 Закону України «Про відходи» заборонено ведення будь-якої господарської діяльності, пов’язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги та розміщення відходів.
Згідно ч.4 ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.
У ході судового розгляду справи позивач не надав суду відповідних дозволів на зберігання та поводження з відходами органів місцевого самоврядування та зазначив, що за отриманням відповідного дозволу не звертався.
Статтею 43 Закону України «Про відходи» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Порядок визначення забруднення (засмічення) земель та визначення розміру шкоди засміченням земельної ділянки визначається відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, яка затверджена наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997р. (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства навколишнього природного середовища України № 149 від 04.04.2007р.) – ( далі – Методика).
Так, згідно п.п. 3.2, п.3.3. ч.3 та п.4.1, 4.2 ч. 4 вказаної Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому грунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело, або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмучення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення. Основою розрахунку розміру шкоди від засмучення земель є нормативно грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена - п.5.1, п.5.2 ч. 5 вказаної вище Методики.
Відповідно до п.2.2, п.2.5, п.2.6 посадової інструкції провідного спеціаліста – державного інспектора сектору оперативного екологічного контролю в Ново московському районі затвердженої наказом Державної екологічної інспекції в Дніпропетровській області 11.10.2007р. до обов’язків зазначеної посадової особи віднесено забезпечення здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, в частині: додержання правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів (крім надр і лісів) та екологічної безпеки; додержання умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів, забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; додержання нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; складати акти перевірок і протоколи про адміністративне правопорушення; надавати обов’язкові для виконання приписи з питань, що належать до його повноважень.
Як встановлено у ході судового розгляду справи, державним інспектором Бакановим О.П. здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засміченням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства України на підставі листа ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 17.05.2011р. № 7004/727, в якому наведено розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за межами населених пунктів (землі промисловості) на території Меліоративненської селищної ради Ново московського району Дніпропетровської області ( кадастровий номер – 1223255800:01:007:0012), який склав 2786 664 грн. (а.с. 12-13,88-89, 95).
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії ліцензії виданої Державним комітетом України із земельних ресурсів від 18.11.2010р. серії АГ № 505656 Державному підприємству «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надано право на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (а.с.96).
Отже, за викладених обставин, суд приходить до висновку, що розрахунок здійснений державним інспектором Бакановим О.П. у відповідності до наданих йому повноважень та на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, здійсненою організацією, яка має відповідну ліцензію станом на 17.05.2011р. у відповідності до вимог вищенаведеного чинного законодавства України у зв’язку з чим твердження позивача про те, що розрахунок збитків здійснений з порушенням вищевказаної Методики спростовується вищенаведеними доводами.
Не можуть бути прийняті судом до уваги і посилання позивача на те, що згідно Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, проведеного ТОВ «Дніпроленд» вартість 1 кв.м. вказаної вище земельної ділянки становить 18,17 грн., оскільки з копії вказаного звіту вбачається, що висновок про оцінку земельної ділянки було здійснено станом на 30 листопада 2008р., тоді як ДП «Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надано нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 17.05.2011р.(а.с.95, 148-149).
Також, не можуть бути покладені в основу цього рішення і твердження позивача про те, що відповідачем припис відносно нього не виносився, оскільки таке твердження спростовується наданою копією припису, який було винесено відповідачем 18.04.2011р. № 4-2698-11-3 (а.с.91).
Щодо позовних вимог про визнання нечинним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14.04.2011р., то в цій частині позовних вимог провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч. 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з того, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень та не може оскаржуватись у порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14.04.2011р. не є рішенням суб’єкта владних повноважень в даному випадку, а є лише первинним документом, який фіксує події, факти та обставини, які мають (мали місце) у часі та просторі, на конкретній території, з визначенням дати, часу, тощо.
У відповідності од п.1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаний акт перевірки від 14.04.2011р. не є нормативно-правовим актом, актом індивідуальної дії, який породжує будь-які правові наслідки для позивача, оскільки оспорюваний акт сам по собі не впливає на будь-які права, інтереси та обов’язки позивача, оскільки не має ознак обов’язковості виконання його вимог позивачем і який не може бути використаний відповідно до законодавства України інакше, ніж доказ у іншій самостійній справі, в якій можливе настання негативних наслідків для позивача.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Позивачем у ході судового розгляду справи не доведені його позовні вимоги належними та допустимими доказами, спростовуються наданими письмовими поясненнями самого позивача про засипання ним частини земельної ділянки шлаком з зазначенням приблизного її розміру – 0.25га землі, які були надані позивачем під час проведення перевірки та наявні в матеріалах справи (а.с.90).
В той же час, вирішуючи позовні вимоги позивача щодо неправомірності дій відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки, складання розрахунку розміру збитків, скасування наказу від 13.04.2011р. № 411-П та перевіривши їх чи прийняті (вчинені) дії відповідачем з урахуванням приписів ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд проаналізувавши надані документи, пояснення представників сторін та проаналізувавши норми чинного законодавства України приходить до висновку, що наведені вище дії відповідача є правомірними, законними, обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, дії вчинені відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб’єкта владних повноважень у зв’язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 55, 71,86, 94, 122, 157, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача у справі – Державну екологічну інспекцію в Дніпропетровській області на її правонаступника – Державну екологічну інспекцію у Дніпропетровській області.
В задоволенні адміністративного позову гр. ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області по проведенню 14 квітня 2011р. позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складанням акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14 квітня 2011р., складання розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі засмученням земельних ресурсів внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, скасування наказу від 13.04.2011р. № 411-П – відмовити.
В частині позовних вимог про визнання нечинним акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 14.04.2011р. – провадження у справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23 січня 2012 року
Суддя
С.О. Конєва