ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/17661/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
13.12.2011р. Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та просить зобов’язати відповідача вчинити певні дії щодо включення до акту щомісячної звірки витрат між позивачем та відповідачем витрати по особовій справі потерпілого ОСОБА_2, якому виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 01.09.2011р. по 01.12.2011р. у загальній сумі 1882,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку у УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області як отримувач пенсії перебуває громадянин ОСОБА_2, якому було заподіяно трудове каліцтво під час виконання ним трудових обов’язків у науково-дослідницькій експедиції № 13 ЛАСС Мирнинського району, у зв’язку з чим йому призначена пенсія по інвалідності ІІІ групи від трудового каліцтва. Позивачем за період з 01.09.2011р. по 01.12.2011р. виплачено громадянину ОСОБА_2 пенсію в сумі 1882,00 грн. Згідно зі ст. 7 Закону України від 22.02.2001 р. № 2271-3 «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Згідно з Порядком затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2009р. № 376/7697 передбачено, що відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання проводиться на централізованому рівні на підставі актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Окрім пенсій, починаючи з 01 квітня 2008р. зазначеним у списках особам, що отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, управлінням виплачувалася щомісячна державна адресна допомога, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008р. Відповідно до п. 4 зазначеної Постанови виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія. Тобто, на думку позивача зазначені витрати управління повинні включатися до актів щомісячних звірок витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та не включення сум витрат, здійснених позивачем на пенсійне забезпечення громадян, які отримали каліцтво до акту щомісячної звірки, унеможливлює відшкодування цих витрат Пенсійному фонду України Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, позивач також посилається на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2008р. у справі № 2а-204/2008 за якою його позовні вимоги були задоволені та ухвалу ВАСУ від 08.09.2008р.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак 18.01.2012р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника управління, при цьому, в зазначеному клопотанні просить позов задовольнити (а.с. 31).
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, 23.01.2012р. надав до канцелярії суду клопотання в якому просить справу розглянути в письмовому провадженні, проти позову заперечує, у письмових запереченнях на позов, наданих суду, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного Фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 04.03.2003р. № 5-4/4, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли в цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору. Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку витрати, що підлягають відшкодуванню, підлягають включенню до акту щомісячної звірки витрат, який складається органами Пенсійного фонду та органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на місцях. В основу цього механізму покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (п. 5 Порядку). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6 Порядку). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду до 25 числа місяця, наступного за звітним (п. 7 Порядку). Таким чином, у зазначеному Порядку передбачено здійснення відповідних розрахунків на центральному рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і Пенсійним фондом у добровільному порядку. Примусовий порядок відшкодування таких витрат шляхом зобов’язання включити їх до акту щомісячної звірки цим Порядком не передбачений, отже, на думку відповідача, позивачем обрано неналежний спосіб захисту права та неналежного відповідача. А тому відділення ВД ФССНВУ та ПФУ не має права на проведення розрахунків на своєму рівні. Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів. Зазначені нормативно-правові акти визначають вичерпний перелік витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними Фондами соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку, а також підвищення до пенсії та витрати на її доставку. Відповідно до діючого законодавства, державна адресна допомога та підвищення до пенсії не включаються до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008р. № 265 визначено, що вона є додатковою доплатою до пенсії. До того ж, форма Акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджена Постановою Правління ПФУ та Правління ФССНВУ від 04.03.2003р. № 5-4/4, не містить рядка про включення до Актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.
Згідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особам, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Приймаючи до уваги вищевикладене, заявлені позивачем та відповідачем клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників та у письмовому провадженні, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (в письмовому провадженні) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області як отримувач пенсії, перебуває громадянин ОСОБА_2, якому 24.07.1985р. було заподіяно трудове каліцтво під час виконання ним трудових обов’язків у науково – дослідницькій експедиції № 13 ЛАСС Мирнинського району п. Світлого, у зв’язку з чим йому призначена пенсія як інваліду ІІІ групи від трудового каліцтва. Позивачем за період з 01.09.2011р по 01.12.2011р. виплачено громадянину ОСОБА_2 пенсію в сумі 1882,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 6, 7, 13-14).
Також встановлено, що до загальної суми пенсії, виплаченої гр. ОСОБА_2 за період з вересня по листопад 2011р., яку позивач просить зобов’язати відповідача включити до актів щомісячної звірки включені витрати по виплаті державної адресної допомоги у розмірі 882,00 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с. 6-7).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У розумінні статті 1 цього Закону пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Частиною 2 ст. 46 Конституції України та ч. 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність вказаних виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної адресної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначені надбавки та доплати до пенсії визначені, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1215 від 18 вересня 2004 року.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008р. передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно п.4 цієї ж постанови № 265 визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Статтями 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ передбачено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2004р. № 1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), крім соціальних пенсій за віком, не досягає прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (пункт 1 цієї постанови).
Згідно п. 4 вищенаведеної Постанови № 1215 виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації), передбаченої пунктом 1 цієї постанови, здійснюється, починаючи з вересня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету.
Спеціальним законом, який регулює загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до статті 21 цього Закону на Фонд соціального страхування від нещасних випадків покладено обов’язок по своєчасному та у повному обсязі відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті шляхом виплати, зокрема, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які є страховими виплатами. Зазначені страхові виплати провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (частина 1 статті 25 цього ж Закону).
Статтею 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
До страхових виплат відповідно до п. «г» ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відносяться пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 9 Постанови Правління пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» визначено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Отже, з наведеного переліку вбачається, що відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003р. не передбачено.
Вказаний Порядок № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків.
Таким чином, здійснивши аналіз статті 46 Конституції України, статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статей 21, 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»суд доходить висновку, що державна адресна допомога, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 1215 та № 265, є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообов’язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Враховуючи наведене, включення позивачем до акту щомісячної звірки за період з 01.09.2011р по 01.12.2011р. витрати по відшкодуванню сум виплаченої державної адресної допомоги в сумі 1882,00 грн. є безпідставним.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 21.10.2010р. № К-23912/10.
Крім того, згідно з п.6 цього Порядку, Головні управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду на підставі акту щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, та до 20 числа місяця наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків, на підставі довідки Головних управлінь Пенсійного фонду та Управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на централізованому рівні, до 25 числа місяця наступного за звітним, перераховують відповідні кошти Пенсійному фонду (п.7 цього Порядку).
Таким чином, з наведених положень вбачається, що сторони відповідно до вимог зазначеного вище Порядку позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Крім того згаданий вище Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли між сторонами, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків та включення в них витрат розраховано на відсутність спору.
При цьому, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми суд приходить до висновку, що ні Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 не передбачений такий захист прав позивача, як зобов’язання відповідача включити до актів звірки витрати Пенсійного фонду України щодо виплати пенсій по інвалідності пенсіонерам внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а вказаним Порядком встановлені порядок та правила підписання актів звірки розрахунків за наявності відсутності спору щодо сум виплат, а витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
У випадку відсутності згоди відповідача на підписання актів щомісячних звірок витрат, в тому числі відсутності згоди відповідача включити зазначені витрати в щомісячні акти звірок за особовими справами пенсіонерів, вказані спори мають вирішуватися у судовому порядку шляхом подання позовів про стягнення спірних сум, а не шляхом пред’явлення вимог про зобов’язання відповідача включити до актів звірки витрати позивача на виплату і доставку пенсій вищевказаним категоріям пенсіонерів.
Отже, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених витрат.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах від 15.04.2008р., 30.09.2008р., 23.03.2010р., а також Вищий адміністративний суд України у своїх ухвалах від 08.07.2010р. № К-10954/08, від 25.11.2010р. № К-28637/09, від 07.10.2010р. № К-14229/09, від 02.12.2010р. № К-27554/10, від 18.01.2011р. № К-22756/10.
За викладеного, посилання позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2008р. № 2а-204/2008 та ухвалу ВАСУ від 08.09.2008р. не можуть бути прийняті до уваги.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача вчинити дії по включенню до актів звірки витрат по виплаті гр. ОСОБА_2 державної адресної допомоги в сумі 1882,00 грн. за період з 01.09.2011р. по 01.12.2011р. є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-11,12, 41,71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 27 січня 2012 року
Суддя
С.О. Конєва