ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/15047/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області до Закритого акціонерного товариства «Оветри» про стягнення 46 853 грн. 33 коп.
ВСТАНОВИВ:
14.11.2011р. Управління Пенсійного Фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області звернулося з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Оветри» та просить стягнути з відповідача на користь держави в особі позивача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за серпень, вересень 2011 року в сумі 46853,33 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області як страхувальник у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Згідно частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Зазначене зобов’язання зі сплати єдиного внеску виникло 01.09.2011р. та повинно було бути виконаним до 20.09.2011р. за серпень 2011р. в сумі 25 610,90 грн.; зобов’язання зі сплати єдиного внеску за вересень 2011р. виникло з 01.10.2011р. та повинно було бути виконаним до 20.10.2011р. в сумі 21242,43 грн. Відповідач станом на 27.10.2011р. має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за серпень, вересень 2011 року в сумі 46 853,33 грн., що підтверджується даними звітів, поданих відповідачем до Пенсійного фонду.
Крім того, позивач зазначає, що зазначені зобов’язання у відповідача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто після 16.10.2009р., а тому відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. № 2343-ХІ дія мораторію на задоволення поточних вимог не поширюється у зв’язку з чим позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Позивач в судове засідання не з’явився, однак 27.12.2011р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності представника позивача та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити (а.с. 29).
Відповідач в судове засідання 12.12.2011р. та 18.01.2012р. не з’явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності його представника не звернувся, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 24.11.2011р. та 28.12.2011р. (а.с. 20, 35).
Відповідач своїм правом згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника в судове засідання не направив, письмових заперечень на вимогу суду не надав.
Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 31.12.2011р.) у разі повторного неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, клопотання позивача, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Оветри» зареєстроване 05.06.2007р. Виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області за № 12311200000000325 та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області як платник єдиного внеску з 25.01.2000р. за № 042630038, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ від 16.02.2011р., копією свідоцтва про державну реєстрацію від 05.12.1995р., копією довідки з ЄДРПОУ № 266 від 06.07.2007р., повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 09.12.2011р. № 181 (а.с. 9-13, 23, 31).
Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011р. та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010р., яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10. 2010 року за № 994/18289.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів на відповідача покладено обов’язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. та пунктом 4.3 наведеної вище Інструкції № 21-5 встановлено, що підприємства, установи й організації, інші юридичні особи утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне обчислення єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок нараховується на суми, що визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником шляхом перерахування безготівкових коштів з його банківського рахунку не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Пунктом 7 ст. 13 Закону № 2464-УІ від 08.07.2010р. встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до п.4, 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, відповідач надав до Управління Пенсійного фонду звіти про нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року та вересень 2011 року відповідно до яких у рядку 8 розділу І звітів самостійно обчислив суму єдиного внеску у розмірі 25610,90 грн. та у розмірі 21242,43 грн. відповідно (а.с. 5-8).
Відповідач у встановлені законом строки (до 20.09.2011р., до 20.10.2011р. відповідно) вищезазначену суму єдиного внеску не сплатив, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість станом на 27.10.2011р. у розмірі 46853,33 грн., що підтверджується розрахунком від 27.10.2011р. (а.с. 4).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем вимогу про сплату суми боргу, яка є предметом цього спору, пред’явлено до виконання до органу ДВС, однак виконавче провадження зупинено на підставі п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 20 – 22, 29).
Отже, виходячи з того, що вимога про сплату боргу є виконавчим документом та позивачем реалізовано своє право на стягнення з відповідача зазначеної суми боргу у розмірі 46853,33 грн. у примусовому порядку шляхом пред’явлення вищевказаної вимоги про сплату боргу до органу державної виконавчої служби, то позовні вимоги про стягнення зазначеної суми боргу ще й у судовому порядку не підлягають задоволенню.
Тобто, станом на 18.01.2012р. право позивача на стягнення заборгованості в сумі 46853,33 грн. не порушено та реалізовано ним у спосіб, передбачений ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» шляхом пред’явлення до державної виконавчої служби вимоги про сплату боргу.
Крім того, з аналізу ст. 25 вказаного Закону вбачається, що державною виконавчою службою виконується вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що не може бути стягнуто у примусового порядку з відповідача двічі одна й та ж сума заборгованості, а саме: на підставі вимоги ПФУ про сплату боргу, яка є виконавчим документом та пред’явлена до примусового виконання (а.с. 21-22, 29) та на підставі рішення суду.
Згідно ст.ст. 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, пред’явлення позовних вимог з порушенням вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Конституції України, а тому вони не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного Фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області до Закритого акціонерного товариства «Оветри» про стягнення 46853,33 грн. – відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 23 січня 2012 року
Суддя
С.О. Конєва