Справа №  4-206/12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      17 лютого 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Білоцерківець О.А., при секретарі Антоненко В.В., за участю прокурора Семененка В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на  бездіяльність Генеральної прокуратури України,

 В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі  скаргою, в  якій просить спонукати ( зобов’язати) Генеральну прокуратуру України виконати рішення суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи скарги, вважаючи, що Генеральна прокуратура України безпідставно та умисно не виконує вимоги постанови Печерського районного суду м.Києва від 24.10.2011 року про направлення копій заяв скаржника від 25.05.2011 року та 08.06.2011 року про вчинення Міністром соціальної політики України ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.382 КК України.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, вважаючи, що у суду відсутні повноваження згідно кримінально –процесуального законодавства на спонукання чи зобов’язати прокурора вирішити звернення саме в порядку ст.97 КПК України. ОСОБА_1 фактично звернувся до Генеральної прокуратури України із заявами, які  не містила  даних про наявність ознак злочину в діях Міністра, відтак йому було надано відповіді, що підтверджується копіями документів, наявних у справі.

Суд, заслухавши думку ОСОБА_1 прокурора, попередньо вивчивши матеріали скарги, приходить до наступних висновків.

Правовідносини, які виникли між суб’єктом звернення та Генеральною прокуратурою України, за своєю природою є кримінально-правовими, скарга підлягає розгляду навіть за відсутності в КПК України норм, які передбачають відповідний розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 25.05.2011 року та  08.06.2011 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявами про вчинення  Міністром соціальної політики України ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.382 КК України.

Також в судовому засіданні  встановлено, що перевірка за вказаними заявами про злочин Генеральною прокуратурою України в порядку  ст.97 КПК України не проводилась, оскільки  у цих зверненнях даних, які б вказували на наявність ознак злочину в діяннях Міністра, не наведено.

За результатами розгляду заяв  Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1 надано відповіді.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24.10.2011 року скаргу ОСОБА_1 на дії ( бездіяльність) Генеральної прокуратури України задоволено частково, копії заяв скаржника від 25.05.2011 року та 08.06.2011 року про вчинення Міністром соціальної політики України ОСОБА_2 злочину, передбаченого ст.382 КК України, направлено до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення згідно ст.97 КПК України.

Також в судовому засіданні встановлено, що Генеральна прокуратура України, отримавши копію вказаного рішення суду, яке набрало законної сили, та копії зазначених заяв, рішення в порядку ст.97 КПК України не приймала, та надала ОСОБА_1 відповідь від 22.12.2011 року за №05/2/3-11961-09 про відсутність підстав для проведення перевірки в порядку кримінально –процесуального закону.

Разом з тим, суд, діючи у відповідності з положеннями ч.2 ст.19 Конституції України, ст.3 КПК України, встановивши, що рішення за заявою про вчинення злочину в порядку ст.97 КПК України прокурором не приймалось, не наділений повноваженнями спонукати чи зобов’язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено кримінально –процесуальним законодавством.

Суд вимушений виконати свій процесуальний обов’язок щодо неможливості дій не на підставі та не у спосіб, передбачений законом, а тому скаргу залишає без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст.236,94,97 КПК України,

      ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України – задовольнити частково.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом  15 діб з дня проголошення.

Суддя                                                                                  О.Білоцерківець