Справа №1-187                                                                                                                                                     

                                                                                                                                                                            2007 р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2007 року                                                                                                     м.Гайворон

            Гайворонський  районний суд  Кіровоградської області в складі: головуючої судді Задорожної Л.І., при секретарі Паршегубі Г.П.,

            з участю прокурора Прокопчука Д.В.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, уродженця смт.Завалля Гайворонського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, позапартійного, із середньою освітою,  одруженого, СПД-фізична особа, утриманців немає,  проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого

         у вчиненні  злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1., будучи суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, здійснював підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі з 20.11.1997 року.

Використовуючи найману працю працівників, організовуючи їх працю та встановлюючи їм розмір заробітної плати, відповідно до відпрацьованого часу в період 2005-2007 р.р. систематично грубо порушував вимоги законодавства про працю, які виразились в не укладенні трудових договорів (угод) та не оформленні трудових книжокОСОБА_2.ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Крім цього, підсудний ОСОБА_1. протягом вказаного періоду виплату заробітної плати названим працівникам здійснював з порушенням термінів її виплати без підтвердження про її отримання та нижче встановленого державою мінімального розміру, чим порушив право працівників на отримання винагороди за працю; роботу в неробочі дні не оплачував у подвійному розмірі; щорічні відпустки та інші соціальні гарантії не надавав та не компенсував, чим порушив право працівників на щорічну оплачувану відпустку.

Внаслідок того, що ОСОБА_1. не оформив належним чином трудові відносини зі своїми працівниками, утримання та відрахування загальнообов'язкових платежів (податків та зборів) не здійснювалось, чим були порушені права працівників на державні, соціальні гарантії, пенсійне забезпечення та трудовий стаж.  

            Таким чином ОСОБА_1., допустив грубе порушення законодавства про працю, тобто скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.172 КК України.  

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. визнав себе винним за всіма інкримінованими епізодами обвинувачення за вказаних обставин. Дав аналогічні, цілком узгоджені між собою покази.  

Згідно вимог ч.3 ст.299 КПК України суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку,  в оцінку інших доказів, досліджених органом досудового слідства, не входив.

            Даючи оцінку доказам по справі, суд вважає, що в судовому засіданні знайшла своє ствердження вина підсудного ОСОБА_1. в грубому порушенні законодавства про працю, а його дії кваліфікуються за ч.1 ст.172 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудного  та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, інкремінуємий підсудному, є злочином невеликої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного по справі суд визнає вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин та щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудного по справі не вбачається.

Підсудний за місцем проживання характеризується позитивно.

Покарання повинно бути у вигляді штрафу.                   

Суд, керуючись ст.66, ст.172 ч.1 КК України, ст.ст.323,324,343,349 КПК України, -

З А С У Д И В :

Визнати винними і призначити покарання ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 КК України у вигляді 510 (п'ятсот десять) грн. штрафу.

            Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити - підписку про невиїзд.

            На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Кіровоградської області через Гайворонський районний суд протягом 15 діб із моменту проголошення.

Суддя                                                                                                                           Л.Задорожна