Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-2661/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13 лютого 2012 року                                                                                  м. Олевськ

            Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплати недоотриманої  доплати до пенсії ,

            В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася  до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області протиправними,  зобов’язати  відповідача  провести перерахунок і виплату недоотриманої  доплати до пенсії  за період з 01 травня 2011 року по 22 липня 2011 року,  мотивуючи свої вимоги тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Крім того, просить допустити негайне виконання постанови суду в частині зобов’язання провести перерахунок і виплату недоотриманої  доплати до пенсії.           

Позивачка в судове засідання не з’явилася, але надала заяву, в якій просить  про розгляд справи у її відсутність.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області  в судове засіданні не з’явився,  хоча належним чином повідомлений, тому суд розглядає справу без його участі.            

           Встановлено, що позивачка є особою постраждалою  внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме: АДРЕСА_1,  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року –відноситься до зони  посиленого радіоекологічного контролю,  що стверджується  копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання.

          Позивачка  на даний час  є непрацюючим пенсіонером за віком і  отримувала  щомісячно з 01 травня 2011 року по 22 липня 2011 року  як потерпіла 4 категорії внаслідок аварії нас ЧАЕС  доплату до пенсії  в розмірі 5,20 грн. в управлінні Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області,  тобто отримувала  виплати  в розмірах  передбачених  постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідкою управління Пенсійного фонду  України в Олевському районі.          

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні   посиленого радіоекологічного контролю щомісячна грошова доплата непрацюючим пенсіонерам  в розмірі однієї  мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

            В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри   доплати.

Виплата доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також  УПФ України  в Олевському районі   є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначений  відповідач  забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат  пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином саме відповідач УПФ України  в Олевському районі   неправомірно обмежував позивачку  у її праві на отримання доплати до пенсії  в розмірах, зазначених в ст.  39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.           

Як вбачається з  адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання  доплати до пенсії як особа, яка постійно проживає  на території радіоактивного забруднення за період з 01 травня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що, відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначена  доплата до пенсії призначається і виплачується  управлінням пенсійного фонду .

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд вважає  за необхідне  для  захисту прав позивачки  зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі,  провести перерахунок та виплату позивачці доплати до пенсії як особі, яка  проживає   на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період  з 01 червня 2011 року по 22 липня 2011 року, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права з пропуском  шестимісячного строку.

 Відповідач УПФ України  в Олевському районі  є розпорядником  коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості  у повному обсязі не виплатив.

Враховуючи те, що ст.256 КАС України, не передбачено негайного зобов’язання рішення суду, тому  в даній частині позову слід відмовити.

           Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.39  Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99,128, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

             Позов  ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

           Визнати дії  Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії   не у відповідності із  ст. 39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії,   відповідно до  ст.39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, за період   з 01 червня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Зобов»язати орган Державної казначейської служби України стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 28,30 грн.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районні Житомирської області звільнено від сплати державного мита на підставі п.18 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В решті позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини третьої  ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:М. В. Ковальчук