Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-2669/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06 лютого 2012 року                                                                                  м. Олевськ

                       Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок і виплати недоотриманої  доплати до пенсії  та невиплаченої додаткової пенсії ,

           В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася  до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області протиправними,  зобов’язати  відповідача  провести перерахунок і виплату недоотриманої  доплати до пенсії  та невиплаченої додаткової пенсії  за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року,  мотивуючи свої вимоги тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, але в позові просить про розгляд справи у її відсутність.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області  в судове засіданні не з’явився,  хоча належним чином повідомлений, тому суд розглядає справу без його участі.            

           Встановлено, що позивачка є особою  постраждалою  внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме:  АДРЕСА_1,  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони  гарантованого добровільного відселення,  що стверджується  копією паспорту позивачки, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

          Позивачка  на даний час  є непрацюючою пенсіонеркою за віком і  отримувала  щомісячно з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року  додаткову пенсію як потерпіла 3 категорії внаслідок аварії нас ЧАЕС  в розмірі 75,00 грн. в управлінні Пенсійного фонду  України в Олевському районі Житомирської області,  тобто отримувала  виплати  в розмірах  передбачених  постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідкою управління Пенсійного фонду  України в Олевському районі.          

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні   гарантованого добровільного відселення  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена на час виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

            В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  додаткової пенсії.

Виплата додаткової пенсії по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також  УПФ України  в Олевському районі   є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначений  відповідач  забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат  пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином саме відповідач УПФ України  в Олевському районі   неправомірно обмежував позивачку  у її праві на отримання додаткової  пенсії  в розмірах, зазначених в ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.           

Як вбачається з  адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання  додаткової  пенсії  як особа, яка постійно проживає  на території радіоактивного забруднення за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що, відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначена пенсія та доплата до пенсії призначається і виплачується  управлінням пенсійного фонду .

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд вважає  за необхідне  для  захисту прав позивачки  зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі,  провести перерахунок та виплату позивачці додаткової  пенсії як особі, яка  проживає   на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період  з 01 червня 2011 року по 22 липня 2011 року, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом порушеного права в межах шестимісячного строку.

Відповідач УПФ України  в Олевському районі  є розпорядником  коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості  у повному обсязі не виплатив.

Позов в частині стягнення додаткової пенсії за період з 22 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року слід відмовити, оскільки 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491 -VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.

        Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

          Крім того, позивачці в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату коштів передбачених ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»слід відмовити, оскільки з довідки відповідача слідує, що позивачка підвищення непрацюючим проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 10 грн.50 коп. не отримувала.

           Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.51  Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99,128, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

             Позов  ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

           Визнати дії  Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії   не у відповідності із  ст.51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії,   відповідно до  ст.51  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  встановивши її на рівні 25 %  мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, за період з                             01 червня 2011 року по 22 липня 2011 року  .

Зобов»язати орган Державної казначейської служби України стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 28,23 грн.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнено від сплати судового збору на підставі п.18 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В решті позову ОСОБА_1 відмовити .

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини третьої  ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:М. В. Ковальчук