Справа 22-а-216/06 Головуючий по 1 інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 37 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
ПОСТАНОВА Іменем України
20 вересня 2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Вовненко Г.Ю.
суддів: Галущенка О.І., Колосовського СЮ.
при секретарі судового засідання - Гапєєвій Т.В.
за участю: представника позивача Віштал Л.В., представника відповідача Чернової О.В., відповідачок ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника останніх -ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2006 р. за позовом релігійної організації Свято-Миколаївської соборної церкви до Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївської міської ради, виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання рішень незаконними,
встановила:
Релігійна організація Свято-Миколаївська соборна церква пред'явила позов про визнання незаконними:
· п. 10 рішення НОМЕР_1 виконавчого комітету Миколаївської міської ради, яким за ОСОБА_1, ОСОБА_2 було оформлено право власності по 1/2 частині на житловий будинок АДРЕСА_1;
· п.п. 2.4.1 п. 2 рішення НОМЕР_2 Миколаївської міської ради, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 545 м2.
Також позивач просив зобов'язати орган державної влади прийняти рішення про викуп спірного нерухомого майна для суспільних потреб та про передачу цього майна йому у власність.
Крім того, позивач просив визнати незаконною бездіяльність Миколаївської обласної державної адміністрації, яка не приймала заходів по розгляду його звернень.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2006 р. позов задоволено частково. Зазначені рішення органів місцевого самоврядування щодо оформлення за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та передачу у власність земельної ділянки площею 545 м2 визнані незаконними. На Миколаївську міську раду покладено обов'язок виплатити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на протязі року за рахунок коштів місцевого бюджету ринкову вартість спірного майна та збитки у повному обсязі. Після виплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вартості спірного майна Миколаївську міську раду зобов'язано вжити заходів по поверненню останнього позивачу. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на незаконність постанови суду, в частині задоволених вимог, порушили питання про її скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування прийнятті необгрунтовано, що призвело до конфлікту сторін.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської області НОМЕР_3 домоволодіння по АДРЕСА_1 було розділено на два самостійних будинки і в грудні цього року один з них, а саме за №4-а продано ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Отже, п. 10 рішення НОМЕР_1 виконавчого комітету Миколаївської міської ради, яким за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було оформлено право власності по 1/2 частині на житловий будинок по АДРЕСА_1 ґрунтується на зазначених правочинах і не суперечить п.п."а" п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яким надано право органам місцевого самоврядування на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. Тобто, твердження позивача про порушення відповідачем ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" є безпідставними.
Необгрунтованими є аргументи позивача щодо невідповідності нормам земельного законодавства п.п. 2.4.1 п. 2 рішення НОМЕР_2 Миколаївської міської ради, яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 545 м2. Так, відповідно до рішень виконкому Миколаївської міської ради НОМЕР_4 і НОМЕР_5, довідки БТІ від 25 червня 1998 р. (а.с.19, 20, 23, 64) спірна земельна ділянка належала до державної, а згодом - комунальної власності і в користуванні позивача не знаходилась, а тому не було і необхідності в її вилученні. А наявна в матеріалах справи технічна документація (ах. 77-90) свідчить про дотримання відповідачем порядку надання земельної ділянки у власність зазначених громадян.
З огляду на компетенцію, передбачену Законом України ,Діро місцеві державні адмішстрації" та положення ст. 12 ЗК на орган державної влади неможливо покласти обов'язок щодо викупу спірного нерухомого майна для суспільних потреб, яке знаходиться на території міста.
Наведені факти свідчать, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також про порушення норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржувана постанова, в частині задоволених вимог, в силу п. З, 4 ч. 1 ст. 202 КАС підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 198,202 КАС, колегія суддів
З
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2006 р., в частині вимог про визнання незаконними п. 10 рішення НОМЕР_1 виконавчого комітету Миколаївської міської ради, п.п. 2.4.1 п. 2 рішення НОМЕР_2 Миколаївської міської ради та про покладення обов'язку на орган державної влади прийняти рішення про викуп нерухомого майна для суспільних потреб, скасувати і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні цих вимог.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі місяця.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
суддя апеляційного суду
Миколаївської області С.Ю.Колосовський