ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 2-21/2256-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Акціонерного товариства закритого типу “Санаторій “Восход” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. |
у справі | № 2-21/2256-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Акціонерного товариства закритого типу “Санаторій “Восход” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” в особі Феодосійської міської філії |
про | визнання угод недійсними і стягнення збитків |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | — не з’явились; |
відповідача: | — Ялова Л.О., дов. № 04 від 20.01.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Акціонерне товариство закритого типу “Санаторій “Восход” (далі –Санаторій) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними договір № 2 страхування наземного транспорту від 18.01.2005 р. (далі –Договір № 2) та договір № 6 страхування майна від 18.01.2005 р. (далі –Договір № 6), та стягнути з Феодосійської міської філії Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Астарта” (далі –Філія) збитки у розмірі 90 121,00 грн.
Позовні вимоги Санаторій обґрунтовував тим, що за Договором № 2 та Договором № 6 він сплатив на користь Філії 90 121,00 грн., однак вказані договори укладені внаслідок зловмисної домовленості його представника та представника Філії, про що свідчать завищені розміри страхових премій у 5 та 90 разів відповідно порівняно з діючими на ринку страхових послуг України, про що, укладаючи ці договори, знали вказані представники, у зв’язку з чим такі договори мають бути визнані недійними на підставі ст. 232 ЦК України, а сплачена сума підлягає стягненню з Філії.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2005 р. здійснено заміну відповідача –Філії на належного відповідача –Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Астарта” в особі Феодосійської міської філії (далі –Компанія).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005–12.01.2006 р. (суддя Чонгова С.І.) в задоволенні позовних вимог Санаторію відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. (колегія суддів: Прокопанич Г.К., Горошко Н.П., Плут В.М.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005–12.01.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що:
— відповідно до норм ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
— згідно з нормами Закону України “Про страхування” страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, кінцевий розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за узгодженням сторін;
— у матеріалах справи наявні договори страхування, укладені Компанією з іншими особами, відповідно до яких страхова премія складає від 14 % до 20 %;
— Санаторій не надав доказів зловмисної домовленості його представника та представника Компанії при укладанні Договору № 2 та Договору № 6.
Санаторій звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2005–12.01.2006 р., в якій просить вказані судові акти скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Санаторій обґрунтовує тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні спору були допущені порушення норм матеріального та процесуального права (при цьому не зазначено, які саме), а також неповно з’ясовані обставини, які мають значення для вирішення справи.
Компанія не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Санаторію не надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Компанії матеріали справи та доводи Санаторію, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, що оскаржуються, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Санаторію не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Згідно з абзацом першим частини четвертої ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частина третя ст. 10 Закону України “Про страхування” встановлює, що страхові тарифи при добровільній формі страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя –також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
Норма, аналогічна наведеній у попередньому абзаці, міститься також і у п. 2.4 Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30.12.2004 р. № 3259 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2005 р. за № 53/10333, відповідно до якого страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.
З наведених норм законодавства України вбачається, що суб’єкти господарювання, укладаючи договори страхування, мають право на свій розсуд погоджувати їх умови, у тому числі й умови щодо розміру страхового тарифу, якщо інше не передбачено законом.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що Санаторій та Компанія, укладаючи Договір № 2 та Договір № 6, діяли у відповідності до законодавства України.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Санаторій не надав будь-яких доказів того, що його представник та представник Компанії уклали Договір № 2 та Договір № 6 внаслідок зловмисної домовленості між ними.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Договір № 2 та Договір № 6 не можуть бути визнані недійсними у відповідності з частиною другої ст. 232 ЦК України.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Санаторію не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Санаторій “Восход” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 р. у справі № 2-21/2256-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало