ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 30/119-3/2-4/39 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Полянського А.Г., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Київської міської клінічної лікарні № 3 |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р. |
у справі | № 30/119-3/2-4/39 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Київської міської клінічної лікарні № 3 |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІАМЕД” |
про | зобов’язання звільнити приміщення |
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: | Дідурик Л.І., дов. № 439 від 13.06.2005 р; |
відповідача: | Шмаюн К.М., ген. директор; |
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 р. Київська міська клінічна лікарня № 3 (далі –Лікарня) звернулась до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІАМЕД” (далі –Товариство) в трьохденний термін звільнити її приміщення.
Заявою від 20.05.2004 р. (т. 1, а. с. 32) Лікарня уточнила позовні вимоги та просила господарський суд м. Києва вважати припиненим договір оренди приміщення площею 32,4 м2, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, укладений між нею та Товариством від 01.08.1999 р. (далі –Договір від 01.08.1999 р.), зобов’язати Товариство повернути об’єкт оренди за вказаним договором на умовах п. 5 цього договору та висилити Товариство з приміщення, яке є об’єктом зазначеного договору.
Позовні вимоги (з урахуванням уточнень) Лікарня обґрунтовувала тим, що після закінчення терміну дії Договору від 01.08.1999 р., не зважаючи на її неодноразові звернення, Товариство не звільнило об’єкт оренди за вказаним договором, чим порушило норми ЦК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.2006 р. (суддя Борисенко І.І.) позовні вимоги Лікарні задоволено. Рішення мотивовано тим, що про намір припинити договірні відносини за Договором від 01.08.1999 р. Товариство було повідомлено Лікарнею у встановленому законом порядку, а тому вказаний договір припинив свою дію з 23.03.2003 р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р. (колегія суддів: Корсак В.А., Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2006 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Лікарні відмовлено. Постанова мотивована тим, що Лікарня у встановленому законом порядку не повідомляла Товариство про припинення дії Договору від 01.08.1999 р., а тому вказаний договір черговий раз був продовжений на один рік і п’ять місяців.
Лікарня звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р., в якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2006 р. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Лікарня обґрунтовує тим, що господарський суд другої інстанцій при вирішенні спору порушив ст. 43 ГПК України, внаслідок чого не надав юридичної оцінки окремим обставинам та дійшов до хибних висновків.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Лікарні, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Товариство обґрунтовує тим, що доводи, які містяться у касаційній скарзі Лікарні, є необґрунтованими, а окремі твердження –такими, що не відповідають дійсності.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 25.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Полянського А.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Лікарні і Товариства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, що оскаржуються, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Лікарні не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Вищий господарський суд України у постанові від 18.11.2004 р. по даній справі встановив, що дія Договору від 01.08.1999 р. закінчилась 31.12.2002 р. і продовжувалась згідно з частиною другою ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені вказаним договором, тобто до 31.05.2002 р. та до 31.10.2003 р.
Про вказане також зазначено і у постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р. та рішенні господарського суду м. Києва від 25.03.2006 р.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Лікарня неодноразово направляла Товариству листи про закінчення дії Договору від 01.08.1999 р. 23.03.2003 р. (листи № 915 від 20.12.2002 р., № 186 від 27.03.2003 р., № 373 від 13.05.2003 р., № 900 від 15.12.2003 р.) та відмову у продовженні відповідного строку за такими адресами: м. Київ, вул. Григоровича-Барскього, 5, та м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 14.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи з встановленого постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2004 р. терміну дії Договору від 01.08.1999 р. (до 31.05.2002 р., 31.10.2003 р. і так далі строком на один рік і п’ять місяців), погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що Лікарня помилково вважала Договір від 01.08.1999 р. таким, що діє до 23.03.2003 р. Відповідно, вказані листи Лікарні не можна вважати заявами, які відповідають вимогам частини другої ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, оскільки вони надсилались не протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору від 01.08.1999 р.
Крім того, апеляційний господарський суд встановив (і це вбачається з матеріалів справи), що листи Лікарні № 915 від 20.12.2002 р., № 186 від 27.03.2003 р., № 373 від 13.05.2003 р. та № 900 від 15.12.2003 р. не можна вважати такими, що направлялись Товариству, оскільки вони направлялись на адреси: м. Київ, вул. Григоровича-Барскього, 5, та м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 14, однак, в Договорі від 01.08.1999 р. зазначена інша адреса Товариства: м. Київ, вул. Симиренка, 17а. Доказів отримання Товариством зазначених листів Лікарня не надала.
Наведене спростовує висновок місцевого господарського суду відносно того, що про намір припинити договірні відносини за Договором від 01.08.1999 р. Товариство було повідомлено Лікарнею у встановленому законом порядку. Тому рішення господарського суду м. Києва від 25.03.2006 р. обґрунтовано скасовано господарським судом апеляційної інстанції.
Частина перша ст. 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок господарського суду другої інстанції про те, що Лікарня у встановленого законом порядку не зверталась до Товариства з заявою (листом) про припинення дії Договору від 01.08.1999 р.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Лікарні не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 3 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 р. у справі № 30/119-3/2-4/39 господарського суду м. Києва залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя А.Г. Полянський