а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2008 р. Справа № 2-а-1319/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчак Володимир Юрійович,
При секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2,ОСОБА_1
відповідача : Янушевич Н.Ю.
відповідача: Шлапак В.С.
розглянув матеріали справи
за позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1
до: Козятинської обєднаної державної податкової інспекції, м.Козятин
до: Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, м. Вінниця
про: визнання недійсними рішень про застосування штрафних санкцій та акта перевірки
Заявлено позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Позов мотивований наступним.
В акті перевірки зазначено, що при продажі оливи моторної, мінеральної, генератора, та ремня ГРМ розрахункову операцію не проведено через реєстратор розрахункових операцій та відповідний розрахунковий документ, що підтверджує проведення розрахункової операції не видано. Крім того, грошові кошти в сумі 700 грн. не проведено через РРО.
На підставі даного акту винесені рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”та “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
З вказаними рішеннями позивач не згоден, оскільки є платником єдиного податку, а тому вправі не використовувати реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі за умови ведення книги обліку доходів та витрат.
Крім того, відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівництва податкового органу або рішення суду.
Про проведення перевірки позивача не було повідомлено та не було надано наказу про позапланову перевірку. В день проведення перевірки позивач підприємницьку діяльність не здійснював, товар реалізовувала ОСОБА_3, яка не є продавцем і не уповноважувалась на вчинення представницьких функцій.
В процесі розгляду справи позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій просить визнати незаконним проведення позапланової перевірки 10.11.2007 р. та визнати недійсними і скасувати акт перевірки та рішення про застосування фінансових санкцій.
Вимоги мотивовані, зокрема, тим, що перевірка проведена без завчасного повідомлення позивача та без надання останньому необхідних документів, як то: направлення на перевірку та копію наказу. Таким чином, перевірка здійсненна самочинно та з перевищенням повноважень, а отже є незаконною.
За клопотанням позивача, ухвалою суду від 5 лютого 2008 року залучено Державну податкову адміністрацію у Вінницькій області як другого відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В:
11 жовтня 2007 року працівниками податкової служби проведено перевірку магазину, що належить суб'єкту підприємницької діяльності - приватному підприємцю ОСОБА_1.
Вказану перевірку проведено на підставі направлень № 703177 та № 703175 від 8.10.2007 р., з якими ознайомлена та отримала один примірник продавець ОСОБА_3, про що розписалась на вказаних направленнях.
Відповідно до п. 1.11 Наказу Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р. у разі, якщо суб'єкт господарювання відмовляється від проведення перевірки, посадовими особами податкового органу складається акт відмови від допуску до перевірки. Такого акту складено не було.
Оскільки, продавець ОСОБА_3 ознайомлена з направленням та нею допущено посадових осіб податкового органу до перевірки, а тому немає підстав вважати, що перевірка здійснена самочинно.
Оскаржуваною перевіркою встановлено порушення ст. 3 п. 1,2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: при продажу оливи моторної мінеральної “Шел”4 л по ціні 64 грн., генератора ВАЗ 2108 по ціні 315 грн. та ремня ГРМ по ціні 26 грн. розрахункову операцію на суму 413 грн. не проведено через реєстратор розрахункових операцій та відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції не видано. З початку робочого дня розрахункові операції на загальну суму 700 грн. не проведено через РРО та відповідні розрахункові (операційні) документи, що підтверджують виконання розрахункових операцій, не видано.
Крім того, порушено вимоги ст. 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, оскільки, здійснюється роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами та автозапчастинами без придбання торгового патенту.
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки щодо контролю за порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) від 11.10.2007 р.
Як вбачається з пояснення до акта перевірки від 11.10.2007 р., ОСОБА_3 (займана посада -подавець, на якій працює 10 днів), при продажу вказаних у акті перевірки товарів на загальну суму 413 грн. розрахункову операцію не провела через касовий апарат, в зв'язку з тим, що не знала. Спочатку робочого дня проведено розрахункові операції на суму 700 грн.
Отже, вказані пояснення підтверджують факти порушень викладені в акті перевірки.
Обґрунтування позивача про те, що акт перевірки, всупереч вимог Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005 р. “Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного ті іншого законодавства”не має номера та не зареєстрований у встановленому порядку, спростовується тим, що на оспорюваному документі стоїть № 023211532303.
Крім того, відповідно до п.4.4 вказаного Наказу, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.
Такого заперечення до податкового органу позивачем не було подано, з чого слід зробити висновок про те, що позивач погодився з висновками акта перевірки.
За результатами проведеної перевірки винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582306 та № 0000592306 від 22 жовтня 2007 року, якими застосовано штрафи у розмірі 3500 грн. та 10,32 відповідно.
Позивач вважає, що проведення позапланової перевірки є незаконним, однак з таким не можна погодитись враховуючи вже викладені обставини та виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі); здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів, одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
А згідно з ч. 4 ст. 11-1 Закону України “Про Державну податкову службу в Україні”, право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проте, частиною першою ст. 11-1 цього ж Закону встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків і зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Таким чином, вказана норма визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), тоді як в даному випадку податковим органом була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
З огляду на викладене суд погоджується з запереченнями відповідача про те, що порядок проведення перевірок, визначений у ст. 11-1 Закону на оскаржувану перевірку не розповсюджується.
Відповідно до ч. 1, 2 та 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Як встановлено п. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів та не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність, а у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті - у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Наведеними нормами закріплений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій та відповідальність за невиконання цього обов'язку.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів.
Позивачем не підтверджено те, що грошові кошти в сумі 700 грн. не знаходились на місці проведення розрахунків, а навпаки, як вбачається з пояснень продавця, остатнім підтверджено, що спочатку робочого дня проведено розрахункові операції на суму 700 грн. Отже вказана сума отримана саме за реалізовані товари.
Пунктом 6 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів.
Разом з тим, відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”дія цього Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю пально-мастильними матеріалами.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів.
Враховуючи викладене, для позивача при здійсненні ним підприємницької діяльності (продаж підакцизних паливно-мастильних матеріалів) є обов'язковим застосування РРО.
Крім того, слід зауважити, що пунктом 6 статті 3 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”визначений вичерпний перелік товарів вітчизняного виробництва торгівельна діяльність якими дозволена без придбання торгового патенту. В даний перелік не входять паливно-мастильні матеріали.
Факт вчинення порушення також підтверджується постановами Калинівського районного суду Вінницької області від 30.11.2007 р, якими накладено на ОСОБА_3 адміністративні стягнення у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами та автозапчастинами без придбання торгового патенту та здійснення продаж товарів без застосування РРО.
Відповідно до ст.. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В сукупності наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволені вимог про визнання незаконним проведення позапланової перевірки та визнання недійсними і скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування акту перевірки, то слід зазначити наступне.
Актом, в загальному розумінні, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Акт перевірки не відповідає вищезазначеним ознакам юридичного акту, а тому не підлягає оскарженню та, відповідно скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова набрала законної сили 21.04.2008р.
Суддя/підпис/ Сторчак Володимир Юрійович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: