К О П І Я

Справа №2-3302/11

РІШЕННЯ

Іменем  України   

09 лютого 2012 року                                                                                             м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                                                           Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                  Харченко К.А.,

за участю позивача                                                                                      ОСОБА_1,

представників позивача                                                                               ОСОБА_2,

                                                                                                                       ОСОБА_3,

відповідача                                                                                                    ОСОБА_4,

представників відповідачів                                                                           ОСОБА_5,

                                                                                                                       ОСОБА_6,

                                                                                                                       ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж», директора державного вищого начального закладу «Запорізький будівельний коледж»ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж»(далі –ДВНЗ «ЗБК»), директора ДВНЗ «ЗБК»ОСОБА_4, в якому просить суд визнати незаконним наказ ДВНЗ «ЗБК»№ 20-к від 03.06.2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача на підставі п.3 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача ДВНЗ «ЗБК»з 03.06.2011 року; стягнути з ДВНЗ «ЗБК»на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2011 року по день ухвалення рішення по справі; стягнути з ДВНЗ «ЗБК»моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує наступним.

З 01.09.1982 року позивач ОСОБА_1 згідно наказу був прийнятий на роботу у Запорізький будівельний технікум на посаду викладача суспільних дисциплін. За час роботи йому була присвоєна перша кваліфікаційна категорія, яку він успішно підтверджував кожні п'ять років та сумлінно виконував покладені на нього обов'язки, а також неодноразово заохочувався керівництвом, що підтверджується записами у трудовій книжці та грамотами. Приблизно у липні-серпні 2010 року в Запорізькому будівельному коледжі почались перевірки діяльності керівництва коледжу на підставі анонімних скарг. Після цього директор ДВНЗ «ЗБК»- ОСОБА_4 стала роздратованою, агресивною та почала підозрювати працівників коледжу в написанні анонімних скарг до контролюючих органів. В якості підозрюваного в написанні скарг потрапив і позивач, у зв'язку з чим, з жовтня 2010 року директор ОСОБА_4 почала придиратися та негативно ставитись до нього, а також особисто та через наближених до неї людей почала провокувати на конфлікт.

14.04.2011 року позивач ОСОБА_1 приймав екзамен у студентів і близько 18 години, коли вже всі студенти розійшлись, він збирався до дому. В аудиторію ввійшла ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_8 зі словами «попался». При цьому ОСОБА_4 схопила совок, який стояв біля двері та почала їм наносити позивачу удари. Позивач, схопив її за руки та спробував таким чином припинити її дії. В цей же час на позивача ззаду напала ОСОБА_8, і ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 почав падати. В процесі падіння ОСОБА_4 поранила ногу об стіл. Коли позивач впав, ОСОБА_8 почала наносити йому удари ногами по тулубу. Після того, як ОСОБА_4 піднялась з підлоги і побачила, що в неї поранена нога, її донька ОСОБА_8 вибігла з аудиторії і почала кликати заступника директора ОСОБА_9, яка весь цей час чекала поруч на команду директора, щоб викликати міліцію та швидку.

В райвідділі міліції ОСОБА_1 написав заяву про те, що він був побитий ОСОБА_4 та ОСОБА_8 В той же день його стан здоров'я різко погіршився і він був госпіталізований до хірургічного відділення міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя, де наступного дня йому зробили операцію, у зв'язку з пошкодженням селезінки.

06.05.2011 року ОСОБА_1 був вимушений виписатись з лікарні, оскільки померла його мати та вийти на роботу, де він пропрацював до 16.05.2011 року, але у зв'язку з погіршенням стану здоров'я знов був госпіталізований до Запорізької центральної районної лікарні, де знаходився на лікуванні до 31.05.2011 року.

31.05.2011 року ОСОБА_1 вийшов на роботу і в той же день начальник відділу кадрів попередила його, що 01.06.2011 року о 14 годині 30 хвилин відбудеться засідання профкому з його приводу. ОСОБА_1 пояснив начальнику відділу кадрів, що він не зможе прийти, оскільки у нього в цей час, за розкладом, заняття. Однак засідання профкому провели без позивача.

03.06.2011 року позивача ОСОБА_1 ознайомили за наказом про звільнення за п.3 ст.41 КЗпП України, у зв'язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Позивач вважає своє звільнення незаконним оскільки, на його думку, не вчиняв ніякого аморального проступку, а навпаки став жертвою заздалегідь спланованого нападу та провокації з боку директора ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_8 Крім того, вважає, що відповідачем був порушений порядок звільнення, передбачений ст. 43 КЗпП України.

Також, позивач ОСОБА_1 вважає, що в результаті незаконного звільнення, діями відповідачів йому спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок дій директора ОСОБА_4 зі своєю донькою ОСОБА_8 йому спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, але перед колективом та профкомом представили це як напад з його боку та виставили позивача з негативного боку, в результаті чого була принижена його честь та гідність, а також професійна та ділова репутація, як викладача. Крім того, безпідставне формулювання звільнення позивача за п. 3 ст. 41 КЗпП України, позбавило його можливості працевлаштуватись за спеціальністю, за якою він бездоганно пропрацював більше 30 років, а враховуючи його предпенсійний вік взагалі позбавило можливості знайти іншу роботу. В результаті втрати єдиного заробітку позивач та його родина залишились без засобів до існування, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що також призвело до погіршення стану здоров’я.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримали позов з підстав, викладених у ньому, та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Представники відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проти позову заперечували повністю, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючі всі надані сторонами докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.     

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.     

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.     

Згідно ст.ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.       

Наказом № 20-к від 03.06.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади викладача за п.3 ст.41 КЗпП України, у зв'язку з вчиненням працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу  може бути розірваний у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Аморальний проступок –це винна дія або бездіяльність, що порушує основні моральні норми суспільства та суперечить змісту трудової функції і тим самим дискредитує виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснено, що з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи можуть бути звільненні лише працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад вчителі, викладачі. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або побуті) і повинно підтверджуватися конкретними фактами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за наказом № 60-ок від 01.09.1982 року було прийнято на роботу у Запорізькій будівельний технікум на посаду викладача суспільних дисциплін.

За посадовою інструкцією викладача, з якою ОСОБА_1 було ознайомлено 27.01.2011 року (а.с.43-47) до його обов’язків відноситься, зокрема, здійснення виховання студентів (п.2.2,2.16), дотримання етичних норм поведінки, які відповідають громадському статусу викладача, у коледжі, побуті, в громадських місцях (п.2.25).

З протоколу загальних зборів трудового колективу, протоколу зборів профкому  коледжу, показань свідків ОСОБА_10,ОСОБА_11, ОСОБА_12 слідує, що 14.04.2011 року позивачем ОСОБА_1 було здійснено аморальний проступок, не сумісний з продовженням його роботи викладача коледжу, який виразився у тому, що він, при проведені директором коледжу ОСОБА_4, передбаченого її посадовою інструкцією директора контролю за веденням учбових процесів, а саме за належним проведенням іспитів у грубій формі відмовився від надання відомості щодо складання іспитів, штовхнув директора коледжу ОСОБА_4, чим спричинив останній фізичного болю.

Здійснення ОСОБА_1 вищенаведеного проступку, а також його наступна  поведінка щодо відмови від явки для надання пояснень свого аморального проступку на засідання трудового колективу та на засідання профкому коледжу свідчить про не усвідомлення ним здійсненого проступку, що не уможливлює продовження ним роботи викладача.

Показання свідка ОСОБА_1 з боку позивача щодо неправомірної поведінки до нього ОСОБА_4, ОСОБА_13 спростовуються неоскаржувальними ОСОБА_1 протоколами загальних зборів трудового колективу і профкому коледжу, у яких встановлено здійснення саме з його боку аморального проступку.      

Доводи позивача про неможливість розгляду профкомом коледжу 01.06.2011 року подання про звільнення без його участі судом до уваги прийняті не можуть.

Згідно до ст. 43 КЗпП України подання про розірвання трудового договору розглядається профкомом у 15-денний строк у присутності працівника, а у разі  відсутності працівника - за його письмовою заявою.

Акти від 01.06.2011 року (а.с.70,71) про те, що ОСОБА_1 двічі повідомлявся про засідання профкому та двічі відмовлявся від своєї участі на ньому є письмовими доказами згоди позивача на розгляд цього питання без його участі.  

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому вони задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої працівнику незаконним звільненням.

З урахуванням приписів вказаних норм закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки немає жодних правових підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 41, 43 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року „Про практику розгляду судами трудових спорів”, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Запорізький будівельний коледж», директора державного вищого начального закладу «Запорізький будівельний коледж»ОСОБА_4 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди залишити без задоволення.

        Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя  протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                   /підпис/                                        М.М. Дмитрієва

копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                        М.М. Дмитрієва