№ 2/546/84/12 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем                       України

23 січня 2012 року. Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області у складі головуючого:      

                                        судді                                     НІКІШИНА Ю.В.

при секретарі                     СИДОРОВОЇ О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Ханженково м.Макіївки цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

Позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 60 000 грн., 0,2% річних за прострочення повернення боргу, судові витрати. Позов відповідача не визнає оскільки він є безпідставним.

Відповідачі позов не визнав, у зустрічному позові просить визнати недійсними договори позики на суму 80 000 грн., іпотечний договір, оскільки він брав лише 50 000 грн.

У судовому засіданні встановлено.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Форма договору позики згідно ст.1047 ЦК України є письмова, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170гривень), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як убачається з письмової розписки, яку надала суду позивач, відповідач позичив в неї 80 0000 грн. які повинний був повернути до 10 вересня 2011 року. График погашенн боргу встановлений договором займу від 10 березня 2011 року.

Суд звертає увагу, що відповідач визнав що був встановлений графік погашення боргу, він читав договір и розписку він підписував, але фактично він отримав 50 000 грн., а не 80 000 грн.

За договором іпотеки, укладеного і засвідченого нотаріально 10 березня 2011 року.

Таким чином договір позики укладено належним чином згідно вимог закону.

Відповідач з початку погашав борг, згідно графіку погашення, зазначеного у договорі позики та договору іпотеки, тобто своїми діями відповідач показав, що він визнає договори і має намір виконувати договори.

Проте відповідач сплативши 7 липня 2001 року 5 000 грн. в рахунок погашення боргу, припинив виконання договірних обов’язків.

Позивач письмово зверталася до відповідача з листом в якому поставила відповідача до відома, що вона буде звертатися до суду, якщо той не поновить виконання договірних обов’язків. Відповідач отримав вказаний лист, про що свідчить поштове повідомлення про отримання листа (копії документів у справі).  

Проте відповідач не поновив свої дії по виконанню обов’язків, позивач 28 жовтня 2011 року звернулася до суду з позовом.

Ст.1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Вказану норму закону, з якої випливає обов’язок відповідача повернути борг позивачу, відповідач не виконав по даний час.

Таким чином позов позивача підлягає задоволенню –з відповідача на користь позивача слід стягнути 60 000 грн.

Позов відповідача про визнання договору зауму від 10 березня 2011 року та договору іпотеки від 10 березня 2011 року недійсними є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Відповідач в обґрунтування свого позову посилається на договір від 25 лютого 2011 року про надання послуг. Згідно вказаного договору КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНИЙ ЦЕНТР «ПРОФЕСІОНАЛ»м.Донецька забов8язаний був надати відповідачу послуги, необхідні для отримання кредиту. Причому з договору убачається, що кредитором повинна була виступати будь яка фінансова установа якаб надала відповідачу кредит. За вказаним договором відповідач повинний був сплатити КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНОМУ ЦЕНТРУ «ПРОФЕСІОНАЛ»м.Донецька 10% - оплата наданих послуг за отримання кожного кредиту відповідачем у кожній фінансовій установі, що фіксується в акті про виконання робіт.

Таким чином, КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНИЙ ЦЕНТР «ПРОФЕСІОНАЛ»м.Донецька шукав відповідачу будь-яку фінансову установу, але не фізичну особу-кредитодавця, для отримання кредиту.

Відповідач сплатив 5 000 грн. КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНОМУ ЦЕНТРУ «ПРОФЕСІОНАЛ»м.Донецька, від імені якого діяла ЧЕБИШЕВА М.О., за виконання послуг, проте з акту виконаних робіт не убачається, що мова йдеться про укладання договору позики між позивачем и відповідачем, і що це саме та послуга яка випливає з договору між відповідачем та КРЕДИТНО-ДЕПОЗИТНИМ ЦЕНТРОМ «ПРОФЕСІОНАЛ»м.Донецька, в акті про виконання робіт взагалі не називається ім’я позивача і немає посилання на договір позики від 10 березня 2011 року.

Тому твердження відповідача, що 5 000 грн. –це 10% від 50 000 грн., отриманих від позивача, є безпідставним і не заслуговує на увагу.

Посилання відповідача на ст.230 ЦК України –наслідки вчинення правочину під впливом обману, взагалі не зрозуміла, оскільки в чому саме полягає обман, при укладання між сторонами договору 10 березня 2011 року, відповідач так і не надав доказів.

Відповідач посилається на ст.1051 ЦК України яка передбачає, що позичальник  має  право  оспорити договір  позики  на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або  були  одержані  у  меншій  кількості,  ніж встановлено договором.

Якщо договір  позики  має  бути  укладений у письмовій формі, рішення суду  не  може  ґрунтуватися  на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Договір позики між сторонами по справі укладено саме у письмовій формі, оскільки сума позики досить значна, більш того, укладено договір іпотеки, і перший і другий договір підписав відповідач, він це у судовому засіданні не заперечував, і бачив що сума позики становить 80 000 грн., погодився з графіком погашення позики. Що там собі думав відповідач стосовно суми юридичного значення не має, від відповідача ні хто не приховував тексту договору позики та договору іпотеки.

Підстав вважати що відповідач уклав договір позики під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, у судовому засіданні не встановлено, відповідач не надав доказів вказаних обставин.

На підставі ст.1046, 1047, 1050, 1052 ЦК України, ст.88, 213, 215 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- борг за позикою –60 000 грн.,

- витрати на сплату судового збору –600 грн.,

- витрати на юридичну допомогу 3 000 грн.,

- витрати на сплату збору на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи –120 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                      НІКІШИН Ю.В.

    в позові відмовлено