02.02.2012

Справа № 22ц-2009/2011р.                                             Головуючий у першій

                                                                    інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 32                                                         Доповідач у апеляційній                                                     інстанції Водяхіна Л.М.                                                                     

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 лютого 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого                   - Водяхіної Л.М.,

суддів                        - Клочко В.П., Сундукова В.М.  

при секретарі                 - Блох Д.Д.,

за участю позивача            - ОСОБА_3,

представника позивача         - ОСОБА_4,

відповідача                   - ОСОБА_5,

представника відповідача      - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача – ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

    У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та просив відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 1780 грн.16 коп. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та судові витрати.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.11.2008 року о 11.30 год. відповідач на території СТ «Надія» погрожував позивачу ОСОБА_7 вбивством, нецензурно виражався, оскорбляв його. Крім того, в травні 2007 року відповідач при таких же обставинах на території дачної ділянки побив його. У результаті хуліганських дій відповідача ОСОБА_3 потрапив до лікарні, йому були заподіяні легкі тілесні пошкодження, та була завдана моральна шкода, він поніс моральні та фізичні страждання.

          У січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 та просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що у травні 2007 року ОСОБА_3 спровокував драку, свідків події не було.  ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_3 неодноразово провокував його на скандали та конфлікти, на думку ОСОБА_5 дії ОСОБА_3 були пов`язані з бажанням приєднати суміжну земельну ділянку, яку обробляв його син ОСОБА_8 та всі члени родини ОСОБА_5 22.11.2008 року ОСОБА_5 був на дачній ділянці, пред`явив ОСОБА_3 рішення суду щодо незаконного виключення з СТ «Надія» його сина ОСОБА_8, після конфлікту стан здоров`я ОСОБА_5 погіршився, у нього почались головні болі, та болі в області серця.   

          Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 22 червня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальна шкода у розмірі 1700грн. 81коп., моральна шкода у розмірі 500 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 59 грн.50 коп., витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.,витрати на судові виклики відповідача кур`єрскою службою у розмірі 90 грн., а всього – 2380 грн. 31 коп. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.

          Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в  якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового, яким просить відмовити у задоволені позову ОСОБА_3 у повному обсязі, та задовольнити його позовні вимоги, вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм  матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.     

Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив з того, що позивні вимоги позивача, щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1700 грн.81 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови дільничого інспектора Нахімовського РВ УМВС України в м.Севастополіпро відмову в порушенні кримінальної справи від 21.09.2007 року, ОСОБА_5 17.05.2007 року о 12.30 годині біля дачної ділянки №47 в СТ «Надія» наніс ОСОБА_3 удар кулаком в область обличчя, після якого останній впав. Після чого ОСОБА_5 декілька раз наніс йому удари ногами в область тіла. Після того, як ОСОБА_3 піднявся на ноги і намагався піти, ОСОБА_5 дістав з багажника автомашини сокиру, замахнувся нею на ОСОБА_3, однак назад кинув сокиру в багажник автомобілю і поїхав. (а.с.12).

Згідно до акту судово-медичної експертизи №801 від 22.05.2007 року ОСОБА_3 заподіяні легкі тілесні пошкодження у вигляді кровонабряків та ссадин.(а.с.10).

          Крім того, позивач в позовній заяві вказав, що 22 листопада 2008 року о 11.30 год. відповідач на території СТ «Надія» погрожував позивачу ОСОБА_3 вбивством, нецензурно виражався, оскорбляв його. У результаті чого ОСОБА_3 потрапив до лікарні, у зв`язку з чим він поніс затрати на лікування в сумі 1700 грн. 81 коп.

Відповідно до витягу з історії хвороби №25075, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в кардіологіческом відділенні міської лікарні № 1 з 27 листопада 2008 по 09 грудня 2008 року з діагнозом – ішемічна хвороба серця: нестабільна стенокардія від 25 листопада 2008 року.(а.с.11).

Крім того, з витягу з історії хвороби вбачається, що ОСОБА_3 довгострокове страждає ішемічною хворобою серця з нападами стенокардії. В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що страждає на ішемічну хворобу серця з 1969 року.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у частині відшкодування з відповідача ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 1700 грн.81 коп., так як немає причинного зв'язку з неправомірними діями відповідача ОСОБА_5., які він вчинив 22 листопада 2008 року, та проходженням лікування ОСОБА_3 в лікарні з 27 листопада 2008 по 09 грудня 2008 року з діагнозом – ішемічна хвороба серця: нестабільна стенокардія  і витратами на лікування.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п.5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характер, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи. Розмір відшкодування моральної (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  

Задовольняючі частково вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач надав достатній обсяг належних доказів, підтверджуючих факт завдання йому моральної шкоди, заподіяних внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_5 у травні 2007 року при заподіянні йому тілесних ушкоджень.

Але колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним, не відповідає реальному ступеню та розміру моральних страждань, а тому становить 500 грн.

Вимоги апеляційної скарги, щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки у відповідності до ст.60 ЦПК України ОСОБА_5 не надав до суду доказів в підтвердження зустрічних позовних вимог.

Таким чином рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року постановлено з порушенням вимог матеріального законодавства, та на підставі ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303-313 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача – ОСОБА_5 – ОСОБА_6 задовольнити частково.   

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22 червня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 1700 грн. 81 коп. скасувати.

В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 1700 грн. 81 коп. відмовити.

Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору у розмірі 8 грн.50 коп., та витрати з інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., витрати на судові виклики у розмірі 90 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :                                            Л.М.Водяхіна

     Судді:                                                             В.П.Клочко

                                                                      В.М.Сундуков