ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ТОВ “Дніпропетровський виставочний центр” звернулось до господарського суду з позовом до ПП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.04.2003 року та повернення майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 року позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 23.04.2003 року будівлі комплексної станції технічного обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ТОВ “Дніпропетровський виставочний центр” та ПП ОСОБА_1, завірений державним нотаріусом п'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори  Ужвою Т.М., реєстр. НОМЕР_1. Зобов'язано ТОВ “Дніпропетровський виставочний центр” повернути ПП ОСОБА_1 151300,00 грн., отриманих за договором купівлі-продажу від 23.04.2003 року. Зобов'язано ПП ОСОБА_1 повернути ТОВ “Дніпропетровський виставочний центр” будівлю комплексної станції технічного обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 408,5 кв.м., позначеною літерою А-1, отриману за договором купівлі-продажу.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ПП               ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі комплексної станції технічного обслуговування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 408,5 кв.м не врахували, що зазначений договір укладався між ТОВ “Дніпропетровський виставочний центр” (продавцем) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупцем), а не приватним підприємцем ОСОБА_1, як зазначено в судових рішеннях.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної юридичної оцінки тому факту, що згідно інформаційної довідки виданої КП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” будівля комплексної станції технічного обслуговування літ. А-1, за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі спірного договору від 23.04.2003 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, розглядаючи даний спір, не врахували положення ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких фізичні особи не можуть бути  сторонами у господарському процесі.

Враховуючи, що наведені вище обставини мають суттєве значення для вирішення справи по суті, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли незаконні судові рішення.

Згідно до частини 2 статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судові рішення підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку та обговорити питання про припинення провадження у справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ -111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2006 року у справі № 25/94 скасувати

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова

Судді                                                                                     В. Рибак

                                                                                                        М. Черкащенко