ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 жовтня 2006 р. |
№ 2-1/5592-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кравчука Г.А., |
|
суддів: |
Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційне подання |
громадянина Литви ОСОБА_1 та заступника прокурора Одеської області |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. |
|
у справі |
№ 2-1/5592-2006 |
|
господарського суду |
Автономної Республіки Крим |
|
за позовом |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” |
|
до |
Дочірнього підприємства “Санаторій “Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” |
|
третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: |
Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” |
|
про |
розірвання договору та виділ в натурі частки майна, визнання права власності |
|
|
|
в судовому засіданні взяли участь представники:
|
скаржника-1: |
Сопот С.І., дов. № 1050 від 15.08.2006 р.; |
|
скаржника-2: |
- не з'явились; |
|
позивача: |
- не з'явились; |
|
відповідача: |
Зайцев О.Ю., дов. № 68 від 07.04.2006 р.; Шейкин О.М., дов. № 28 від 20.02.2006 р.; |
|
третьої особи: |
Чураченко Д.О., дов. № 04-12/788 від 27.03.2006 р.; Соловей О.М., дов. № 04-12/1514 від 02.06.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” (далі -Товариство) звернулось з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим, у якій просило розірвати укладений між ним та Дочірнім підприємством “Санаторій “Ударник” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі -Підприємство) договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 р., (далі - Договір № 0102011/2003-29), виділити на його користь частку майна в натурі з майна, яке є у їх спільній частковій власності та зобов'язати Підприємство не перешкоджати йому у здійсненні права власності щодо майна, яке є його власністю.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно та Підприємство виконали зобов'язання за Договором № 0102011/2003-29 щодо внесків у спільну діяльність у повному обсязі, проте після цього Підприємство систематично порушувало умови вказаного договору стосовно ведення спільної діяльності, у зв'язку з чим договір має бути розірвано на підставі ст. 652 ЦК України, а внесене на його виконання майно, яке є спільною частковою власністю, підлягає розподілу шляхом виділення на підставі ст. ст. 364, 1134 та 1141 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.206 р. до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (далі -Укрпрофоздоровниця).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. (суддя Ковтун Л.О.) позовні вимоги Товариства задоволено. Рішення мотивовано тим, що Товариство довело факт систематичного невиконання Підприємством умов Договору № 0102011/2003-29, що є підставою для його розірвання та виділення майна на підставі норм ЦК України.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. (колегія суддів: Волков К.В., Лисенко В.А., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у частині позовних вимог Товариства про розірвання Договору № 0102011/2003-29 провадження у справі припинено, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанова мотивована тим, що:
- постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 р. у справі № 2-1/6625-2006 за позовом Товариства до Підприємства про стягнення 4 416 256,00 грн., було визнано недійсним Договір № 0102011/2003-29, а тому спір про розірвання вказаного договору є нікчемним та підлягає припиненню на підставі п. 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України;
- майно, з якого Товариство вимагає виділити частку, не належить на праві спільної часткової власності Товариству та Підприємству, оскільки ними не додержано вимог законодавства України про державу реєстрацію такого права, а є власністю Підприємства, у зв'язку з чим застосування господарським судом першої інстанції при вирішенні спору ст. ст. 364 та 1134 ЦК України є помилковим.
Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. у справі № 2-1/5592-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим, у якому просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р.
Проте, до винесення Вищим господарським судом України постанови по даній справі заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з клопотанням, в якому у порядку ст. 1116 ГПК України відмовляється від поданого ним касаційного подання на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. у справі № 2-1/5592-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим.
Розглянувши вказане клопотання заступника прокурора Одеської області, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1116 ГПК України особа, що подала касаційну скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу. Про прийняття відмови від скарги (подання) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.
Згідно з частиною шостою ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги те, що клопотання заступника прокурора Одеської області про відмову від касаційного подання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вважає за можливе його задовольнити.
Крім того, громадянин Литви ОСОБА_1, який не є учасником даної справи, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р., провадження у справі припинити. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є засновником Товариства, яке, після набрання рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 р законної сили, було ліквідовано, а майно, яке належало Товариству та яке є предметом спору, передано йому у власність, у зв'язку з чим постанова, яка оскаржується, стосується його прав та обов'язків, оскільки в ній йдеться про майно, яке йому належить.
Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу громадянина Литви ОСОБА_1, у яких просить залишити її без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. -без змін. Вимоги, викладені у відзивах, Підприємство обґрунтовує тим, що твердження громадянина Литва ОСОБА_1, наведені у касаційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам справи, постанова, яка ним оскаржується, не порушує його права та охоронювані інтереси, оскільки він не є власником майна, яке є предметом спору через те, що договір дарування, укладений між ним та Товариством, об'єктом якого є відповідне майно, визнано недійсним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2006 р., яке набрало законної сили.
Товариство та Укрпрофоздоровниця не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу громадянина Литва ОСОБА_1 не надіслали, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 1115 та 1117 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно зі ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
З зазначених норм ГПК України вбачається, що за загальним правилом господарський суд касаційної інстанції позбавлений права вчиняти дії, пов'язані із встановленням обставин справи та їх доказуванням, збирати нові докази. Проте, вказані дії можуть вчинятись господарським судом касаційної інстанції у випадку звернення до нього осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, однак виключно для встановлення обставин, які б свідчили про зачіпання рішенням або постановою, які оскаржуються, прав та обов'язків особи, яка подала касаційну скаргу.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні (у урахуванням наведеного у попередньому абзаці) за участю представників громадянина Литва ОСОБА_1, Підприємства та Укрпрофоздоровниці матеріали справи та доводи громадянина Литва ОСОБА_1 і Підприємства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзивах на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга громадянина Литви ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів, наданих громадянином Литви ОСОБА_1 та Підприємством Вищому господарському суду України вбачається, що:
- майно, яке є предметом спору, було передано у власність громадянина Литви ОСОБА_1 на підставі договору дарування НОМЕР_1;
- рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.09.2006 р. у справі № 2-2227/2006 р., яке набрало законної сили, договір дарування НОМЕР_1 визнано недійсним, а право власності на майно, яке є предметом спору (та об'єктом вказаного договору), визнано за Підприємством.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що майно, яке є предметом спору, на момент прийняття постанови по даній справі не є власністю громадянина Литви ОСОБА_1, а тому постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р., яка ним оскаржується, не можна вважати такою, що стосується його прав і обов'язків, у зв'язку з чим підстави для її скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1116, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання заступника прокурора Одеської області про відмову від касаційного подання задовольнити.
Прийняти відмову заступника прокурора Одеської області від касаційного подання на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. у справі № 2-1/5592-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу громадянина Литви ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2006 р. у справі № 2-1/5592-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало