ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31    http://vn.arbitr.gov.ua

______________________________________________________________________

У Х В А Л А

20 лютого 2012 р.                                                                         Справа № 14/1/2012/5003

за заявою : Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (вул. Щорса, 36-б, м. Київ, 01133)

до: Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)  

про стягнення 2398171,77 грн. заборгованості

Головуючий суддя: Тварковський А.А.     

Без виклику представників сторін,

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ПАТ "Дельта Банк" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 2398171,77 грн. заборгованості за кредитним договором № 29/К-06 від 03.06.2006 року.

Одночасно до позовної заяви позивачем додано заяву, в якій останній просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження  права відповідача виїзду за кордон. Заява мотивована, зокрема, наявністю ризику, що відповідач здійснить заходи щодо позбавлення належного йому рухомого або нерухомого майна та виїде за кордон.

Враховуючи, що за вказаним позовом порушено провадження у справі                           № 14/1/2012/5003, судом розглянуто вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Розглядаючи вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) господарський суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити,  передбачених  статтею  67  цього  Кодексу,  заходів  до забезпечення  позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії  провадження  у  справі,  якщо  невжиття таких заходів може утруднити  чи  зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У статті 67 цього Кодексу встановлені заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборони відповідачеві вчиняти певні дії; заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Чинним законодавством не передбачено права господарського суду в якості заходу забезпечення позову обмежувати право особи на виїзд за кордон.

Також, виходячи із преамбули Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», цей Закон регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Між тим, згідно із ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, зазначений Закон не може бути застосований для вжиття заходу по забезпеченню позову відносно фізичної особи –підприємця.

Крім цього, виходячи з приписів ст.ст. 33, 66 ГПК України, користуючись правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеної в постанові Пленуму № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики забезпечення позову", особа яка подала заяву, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Поряз із тим,  достатньо обґрунтованим  для   забезпечення позову  є підтверджена доказами наявність  фактичних  обставин,  з якими пов'язується  застосування  певного виду забезпечення позову.  Про такі  обставини   може   свідчити   вчинення   відповідачем   дій, спрямованих   на   ухилення   від   виконання  зобов'язання  після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі  дії  до  його  реалізації,  витрачання  коштів  не для здійснення розрахунків з позивачем,  укладення договорів поруки чи застави  за  наявності  невиконаного  спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в  заяві  на  потенційну  можливість  ухилення відповідача  від виконання  судового рішення без  наведення відповідного обґрунтування  не є достатньою   підставою   для задоволення відповідної заяви.

Водночас, заявником не обгрунтовано та не доведено належними доказами обставини, на які він посилається у заяві про вжиття заходу забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового обмеження права відповідача у виїзді за межі України.  

Жодним чином позивачем не доведено можливості реального ухилення відповідача від виконанням рішення у разі задоволення позову саме шляхом виїзду за кородон, натомість заявником припущена лише вірогідність цього.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Проте, заявником не надано доказів на підтвердження відповідності обраного засобу забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Також, в заяві про забезпечення позову не доведено яким саме чином необрання заходу забезпечення позову може ускладнити або утруднити виконання можливого рішення про стягнення з боржника грошових коштів.

Таким чином, суд розглянувши позовну заяву та додані до неї документи констатує, що позивач не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не довів адекватності засобу забезпечення позову та навності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено такого заходу забезпечення позову як  тимчасове обмеження  права відповідача виїзду за кордон.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача підлягає відхиленню як необґрунтована та безпідставна.

Відхиляючи вимогу позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає, що на заяву про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву позивача ПАТ "Дельта Банк" № 02.1-1967 від 13.02.2012 року про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження  права відповідача виїзду за кордон відхилити.

2.  Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя                                                                       Тварковський А.А.             

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу  (вул. Щорса, 36-б, м. Київ, 01133, вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 01015)

4 - відповідачу  (АДРЕСА_1)