Справа №11-15/12Головуючий у І інстанціїСливка В.В.

Категоріяст. 172 ч.1 КК УкраїниДоповідач у 2 інстанції Нагорний А.М.

16.02.2012

УХВАЛА

Іменем України

          15  лютого 2012р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого – Літвінова Є.В.

Суддів -  Нагорного А.М.,  Димарецького В.М.

з участю прокурора  - Скрипка І.М.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора та  засудженого на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 19 жовтня 2011р.

    Цим вироком     ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Макіївка, Донецької обл., житель АДРЕСА_1,  раніше не судимий,-  

засуджений за ч.1 ст. 172 КК України до покарання у виді позбавлення права займатися діяльністю, пов’язаною з використанням найманої праці строком на 3 роки.                           

ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за те, що він займаючись підприємницькою діяльністю з виробництва хліба та хлібобулочних виробів, використовував працю 17 найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, та не вносив щодо них платежі і податки до держаних фондів.Окрім того цим працівникам не проводились передбачені законом виплати за роботу в святкові та неробочі дні і за  - роботу в надурочний та нічний час.

Прокурор, в поданій апеляції не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок суду не законним, в зв’язку з м’якістю.  Прокурор вказує, що засуджений свою вину не визнав, не розкаявся і призначене покарання є несправедливим і недостатнім для його виправлення.

Прокурор просить вирок суду скасувати та постановити свій, яким засудити ОСОБА_3 до 2 років виправних робіт.

Засуджений в поданій апеляції   вказує, що вирок винесено незаконно, так як ні під час досудового і судового слідства  не досліджувались копії трудових книжок потерпілих, записи в них, не допитувався як свідок підприємець ОСОБА_4, у якого потерпілі дійсно працювали. Крім того, на думку засудженого, суд безпідставно вважає, що не укладення трудового договору у письмовій формі є грубим порушення законодавств про працю, оскільки відповідно положень ст. 24 ч. 4 КЗпП, трудовий договір вважається укладеним і з моменту фактичного виконання роботи.  На думку апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і судом застосований закон, що не підлягає застосуванню.

Засуджений просить вирок суду скасувати та повернути справу на додаткове розслідування.

До початку розгляду апеляції прокурором апеляція відкликана, судом клопотання про відклик апеляції задоволено

Заслухавши доповідача, прокурора, що заперечував проти апеляції   засудженого,  перевіривши вирок суду, матеріали справи і доводи апеляції, судова колегія вважає апеляцію засудженого не обґрунтованою.

          Як вбачається з вироку суду і матеріалів справи, суд повно, всебічно і об’єктивно дослідив всі докази і обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини і правильність юридичної кваліфікації дій засудженого.

Вина засудженого доведена показами потерпілих, актом перевірки та другими матеріалами справи.

Посилання засудженого на те, що всі потерпілі були прийняті на роботу не ним а іншою особою спростовуються показами потерпілих про те, що саме з ним вони укладали умови праці. Та обставина, що частина потерпілих приступила до своїх обов»язків в період, коли ОСОБА_3 не був приватним підприємцем, - не знімає з нього відповідальності за грубе порушення  законодавства на працю, оскільки ці права порушувались і в період часу, коли він був підприємцем.

Посилання засудженого на те, що законодавством допускається укладення і усного трудового договору, не звільняє його від відповідальності, оскільки внаслідок цього порушувались законодавство про працю в частині невиплат робітникам всіх передбачених законом платежів, не застосовувалось законодавство про соціальні гарантії працівників, що є грубим порушенням законодавства на працю.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. При цьому, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи засудженому покарання, суд в повній мірі врахував тяжкість скоєного злочину, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Покарання призначене в межах санкції ст. 172  ч.1 КК України.

При таких обставинах судова колегія вважає, що досудове і судове слідство проведене у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, і тому вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування судова колегія не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

                                                  УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого залишити без задоволення, а вирок  Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. від 19 жовтня 2011року стосовно ОСОБА_3 –без зміни.

Судді:  Літвін Є.В.                              Нагорний А.М.                              Димарецький В.М.