ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
РІШЕННЯ
Іменем України
10.10.2006 | Справа №2-23/13509-2006 |
За позовом Прокурора м.Керчі (98300, АР Крим, м.Керч, вул.Радянська,12) в інтересах держави в особі Керченської митниці (98312, АР Крим, м.Керч, вул.Фурманова,9)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип”, (65014, м.Одеса, вул.Маразліївська,8)
Про стягнення 5193575,44грн.
Суддя Г.М.Іщенко
представники:
Від позивача Квітка І.В.- представник, дов. від 12.09.2006р.б/н., Пристінська К.О.- представник, дов. від 10.01.2006р., Ярцева Т.С.- представник, дов. від 09.10.2006р. б/н.
Від відповідача Обаніна О.М.- представник, дов. від 01.08.2006р.б/н.
Від прокуратури Куїнджі М.О.
Сутність спору: Прокурор м. Керчі в інтересах держави, в особі Керченської митниці, звернувся до господарського суду АРК з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип” в порядку статті 2 Господарського процесуального кодексу України про стягнення заборгованості у сумі 5193575,44грн, у тому числі: ввізне мито – 998764,51грн. та податок на додану вартість - 4194810,93грн.
Заявою від 25.09.2006р. №1574-06 позивач, уточнив позовні вимоги, і, просить суд зобов'язати відповідача здійснити процедури митного оформлення, а саме: задекларувати несамохідне кранове судно “Атлас-1”, а також стягнути з відповідача на розрахунковий рахунок Керченської митниці заборгованість в сумі 5193575,44грн., зокрема: ввізне мито - 998764,51 грн. і податок на додану вартість - 4194810,93 грн.
У обґрунтовування своїх вимог позивач вказав, що 20 квітня 2005 року несамохідний кран “Атлас-1” перетнуло митний кордон України в зоні діяльності Керченської митниці. Відповідач процедуру митного оформлення не завершив, вантажну митну декларацію, передбачену статтями 81, 85 Митного кодексу України, з указанням митного режиму не надав. За порушення митних правил директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип” притягнутий до адміністративної відповідальності за здійснення дій, передбачених статтями 342,355 Митного кодексу України. 28 грудня 2005 року на адресу відповідача направлена претензія, згідно якої не декларування відповідачем несамохідного крана “Атлас-1” спричинило несплату податку на додану вартість і ввізного мита, чим порушені вимоги статті 4 Закону України “Про єдиний митний тариф”, а також пункт 3.1.2 статті 3, пункт 4.3 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач позовні вимоги не визнав і пояснив, що 08 квітня 2005 року між компанією “Аtlas Shipholding Inc.” (Ліберія) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансшип” (Україна) укладений договір бербоут-чартеру, згідно якому кранове судно “Атлас-1” передано фрахтувальнику для здійснення діяльності, яка зв'язана з використанням судна в цілях торговельного мореплавання, зокрема для надання послуг з транспортування вантажу, строком на п'ять років. Того ж числа за вказаннями компанії “Аtlas Shipholding Inc.” Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансшип” передало судно “Атлас-1” за договором суббербоут-чартеру компанії “KIRGAN Holding S.A.” (Панама). 15 квітня 2005 року між компанією “KIRGAN Holding S.A.” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансшип” укладена угода за стандартною проформою Балтійського і Міжнародного морського комітету (БІМКО) про експлуатаційне управління судами – “шипмен” - з передачею Товариству з обмеженою відповідальністю “Трансшип” функцій з укомплектування судна екіпажем, експлуатації в частині складання і контролю виконання рейсових завдань за інструкціями судновласника. Кранове судно “Атлас-1” має міжнародне класифікаційне свідоцтво, видане Російським морським регістром судноплавства. Судно “Атлас-1” занесено в Державний український реєстр суден і має Свідоцтво на право плавання під прапором України. В силу статті 32 Кодексу торговельного мореплавання України є українським судном.
Крім того, 16 квітня 2005 року відповідно до вимог Інструкції “Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, які переміщуються ними”, затвердженої наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678, в зоні діяльності Ізмаїльської митниці судно “Атлас-1” під прапором України пройшло належний митний контроль і митне оформлення як судно, яке вибуває за межі митної території України з наданням вантажних документів на вантаж, що перевозиться. 20 квітня 2005 року судно “Атлас-1” під прапором України перетнуло митний кордон України в зоні діяльності Керченської митниці і пройшло процедуру належного митного контролю і митного оформлення як судно, яке прибуло на митну територію України, відповідно до названої Інструкції. Надання вантажної митної декларації на транспортний засіб перевізника з указанням митного режиму чинним законодавством не передбачено. У момент перетину митного кордону України судно знаходилося у розпорядженні компанії “KIRGAN Holding S.A.”. Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансшип” не є належним відповідачем за позовом. Постановами апеляційного суду АРК постанови за справою про порушення митних правил відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип” скасовані. Дії Керченської митниці визнані незаконними і необґрунтованими. Відповідач податкових повідомлень не одержував, митний орган податкових повідомлень не виписував. Сума податкового зобов'язання не є узгодженою, відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” спірна сума не є податковим боргом і не підлягає стягненню.
У судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
встановив:
6 квітня 2005 року судно “Атлас-1”, що належить компанії “Аtlas Shipholding Inc.” (Ліберія), під прапором Сент-Вінсент і Гренадіни прибуло в порт Усть-Дунайськ (Україна) і пройшло належне митне оформлення як судно, яке прибуло на митну територію України з наданням в Ізмаїльськую митницю необхідного пакету документів у відповідності Інструкцією “Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, які переміщуються ними”, затверджену Наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678.
8 квітня 2005 року між компанією “Аtlas Shipholding Inc.” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансшип” (Україна) укладений договір бербоут-чартеру, згідно якому кранове судно “Атлас-1” передано фрахтувальнику для здійснення діяльності, яка зв'язана з використанням судна в цілях торговельного мореплавання, зокрема для надання послуг з транспортування вантажу, строком на п'ять років.
8 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансшип” і компанією “KIRGAN Holding S.A.” (Панама) укладений договір суббербоут-чартеру, згідно якому судно “Атлас-1” передано фрахтувальнику для здійснення діяльності, яка зв'язана з використанням судна в цілях торговельного мореплавання, зокрема для надання послуг з транспортування вантажу, строком на п'ять років.
15 квітня 2005 року між компанією “KIRGAN Holding S.A.” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансшип” укладена угода за стандартною проформою Балтійського і Міжнародного морського комітету (БІМКО) про експлуатаційне управління судами – “шипмен” - з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю “Трансшип” функцій з укомплектування судна екіпажем і експлуатації судна в частині складання і контролю виконання рейсових завдань за інструкціями судновласника.
Російським морським регістром судноплавства на кранове судно “Атлас-1” видано міжнародне класифікаційне свідоцтво і привласнений регістровий номер 040313. Судно “Атлас-1” занесено до Державного українського реєстру суден і має Свідоцтво на право плавання під прапором України. Згідно статті.32 Кодексу торговельного мореплавання України є українським судном, на яке розповсюджується юрисдикція України.
16 квітня 2005 року судно “Атлас-1” під прапором України відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 17.09.2004 року №678 “Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, які переміщаються ними” пройшло належний митний контроль і митне оформлення в зоні діяльності Ізмаїльської митниці як судно, яке вибуває закордон митної території України і використовується для перевезення вантажів. До митного органу представлені всі необхідні вантажні документи на вантаж, що перевозиться .
20 квітня 2005 року судно “Атлас-1” під прапором України перетнуло митний кордон України в зоні діяльності Керченської митниці і пройшло процедуру митного контролю і митного оформлення з наданням до митного органу необхідного пакету документів відповідно до вимог Інструкції “Про організацію митного контролю та митного оформлення суден і товарів, які переміщаються ними”, затвердженої наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678.
28 грудня 2005 року Керченська митниця направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип” претензію про недекларування несамохідного крана “Атлас-1” з вимогами провести оплату митного збору в сумі 998 764,51 грн. і податку на додану вартість в сумі 4194810,93 грн., а всього - 5193575,44 грн.
Суд вважає, що вимоги позивача про надання вантажної митної декларації на транспортний засіб перевізника з указанням митного режиму на підставі статей 81,85 Митного кодексу України і стягнення митного збору і податку на додану вартість на розрахунковий рахунок митного органу не засновані на законі.
Так, згідно статті 3 Митного кодексу України організація і забезпечення здійснення митної справи, що включає встановлення порядку переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане зі встановленням і стягуванням податків і зборів, процедури митного контролю і оформлення, покладається на Кабінет Міністрів України.
Частина перша статті 81 Митного кодексу України передбачає, що декларування проводиться шляхом заяви за встановленою формою (письмової, усної, шляхом здійснення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мети їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю і митного оформлення.
Частина друга тієї ж статті встановлює, що умови і порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю і митного оформлення, визначається Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення і інших документів, застосованих при митному оформленні товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.11.2003 року № 1989 “Питання пропуску через державний кордон автомобільних, водних, залізничних і повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, які ними переміщаються” (що набула чинності з 01.01.2004 року) затверджений Порядок проходження митного контролю і митного оформлення водних транспортних засобів перевізників і товарів, які ними переміщаються, в пунктах пропуску через державний кордон.
Пунктом 1 названого Порядку визначена послідовність дій посадових осіб митних органів під час митного контролю водних транспортних засобів перевізників.
Пунктом 14 того ж Порядку встановлений перелік документів, які надаються для проходження митного контролю судна, а саме: генеральна декларація, декларація на вантаж, коносамент, суднова роль, список пасажирів, декларація про особисті речі членів екіпажа судна, митні декларації (тільки на членів екіпажа судна, які є громадянами України), довідка капітана судна про наявність на борту судна наркотичних (психотропних) засобів, зброї і боєприпасів, довідка про наявність в судновій касі валюти, зобов'язання капітана судна, яке плаває під прапором України, про те, що придбані за кордоном запаси продовольства не будуть винесені з судна, а також надаються інші документи, передбачені Митним кодексом України, іншими законодавчими актами України з питань митної справи і міжнародними договорами України.
Наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.10.2004 року, № 1286/9885, затверджена Інструкція “Про організацію митного контролю і митного оформлення суден і товарів, переміщувані ними”. Пунктом другим названої Інструкції визначений порядок митного контролю і митного оформлення судна. Пунктом 2.2.2 передбачений перелік документів для проходження митного контролю і митного оформлення судна, який співпадає з переліком, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року № 1989, і згідно якої надання вантажної митної декларації на транспортний засіб перевізника з указанням митного режиму не передбачено.
Стаття 85 Митного кодексу України визначає терміни декларування. Із змісту статті 81 Митного кодексу України виходить, що умови і порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю і митного оформлення встановлюються виключно Кабінетом Міністрів України. Порядок проходження митного контролю і митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють переміщення в пунктах пропуску через державний кордон України, визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року № 1989. Наказом Державної митної служби України від 17.09.2004 року №678 затверджена Інструкція “Про організацію митного контролю і митного оформлення суден і товарів, які переміщувані ними”. Митне оформлення судна шляхом надання вантажної митної декларації на водний транспортний засіб перевізника з указанням митного режиму вищезгаданими нормативно-правовими документами не передбачено.
Суд встановив, що 20.04.2005 року судно “Атлас-1” під прапором України перетнуло митний кордон в зоні діяльності Керченської митниці. Після прибуття до митного органу наданий необхідний пакет документів для проходження митного контролю і митного оформлення відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 17.09.2004 року № 678.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що згідно пункту 39 статті 1 Митного кодексу України несамохідне кранове судно “Атлас-1” є товаром, оскільки використовується судновласником не тільки для перевезення вантажу, але для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт.
Так, згідно класифікаційному свідоцтву Російського морського регістра судноплавства “Атлас-1” є судном, оснащеним краном, що дозволяє судновласнику самостійно без допомоги додаткового обладнання здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи. Властивостями судна, призначеного для перевезення вантажів, є наявність вантажопідйомності і дедвейта. Такі показники є у кранового судна “Атлас-1” і відображені в його суднових документах. Крім того, наявність в справі вантажних декларацій, коносамента, вантажного маніфесту підтверджує факт використання судна за його прямим призначенням, а саме: для перевезення вантажів.
Суд також бере до уваги, що судно “Атлас-1” неодноразово перетинало митний кордон України і проходило належне митне оформлення різними митними органами як транспортний засіб, що використовується для перевезення вантажу, з наданням до митного органу необхідного пакету документів. Оформлення судна проводилося відповідно до Інструкції “Про організацію митного контролю і митного оформлення суден і товарів, які переміщувані ними”. При цьому, судно розглядалося митними органами як транспортний засіб. Із змісту рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від 30.11.2005 року також слідує, що кранове судно “Атлас-1” проходило митне оформлення як судно, що використовується для перевезення вантажів. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що кранове судно “Атлас-1” є транспортним засобом, що використовується для перевезення вантажів.
Крім того, суд вважає, що із змісту статті 15 Кодексу торговельного мореплавання України характер споруди як судна не міняється, якщо воно використовуватиметься для інших цілей торгового мореплавання: буксирування, криголамної або лоцманської проводки, рибальства, або залежно від того, по якій формі комерційної експлуатації це судно використовується, тобто перевозить вантаж на підставі чартеру або коносамента. В даному випадку наявність на судні “Атлас-1” крана, що використовується для виробництва навантажувально-розвантажувальних робіт, не позбавляє його статусу транспортного засобу, призначеного для перевезення вантажів.
Суд критично відноситься до затвердження позивача про те, що несамохідне кранове судно “Атлас-1” є несамохідним плаваючим краном. Посилання позивача на лист Державного об'єднання “Укрморпорт” від 16.09.2004 року №1/02-2-7650 не може бути взятий судом до уваги, оскільки у вказаному листі відображені характеристики несамохідного плаваючого крана, а не конкретно кранового судна “Атлас-1”. За своїм статусом Державне об’єднання “Укрморпорт” не є органом технічного нагляду і класифікації суден. Кранове судно “Атлас-1” має класифікаційне свідоцтво, видане уповноваженим на те органом - Російським морським регістром судноплавства. Із змісту класифікаційного свідоцтва виходить, що “Атлас-1” – кранове судно.
Суд вважає помилковим довід позивача про те, що кранове судно “Атлас-1” підлягає митному оформленню відповідно до частини 2 статті 130 Митного кодексу України в режимі тимчасового ввезення, оскільки дана норма права визначає митне оформлення українських суден, побудованих або придбаних за кордоном або проданих за кордон. Кранове судно “Атлас-1” побудовано за замовленням нерезидента за договором переробки давальницької сировини на митній території України. Митне оформлення придбаного нерезидентом на митній території України судна “Атлас-1” проведено Севастопольською митницею в режимі експорту із сплатою всіх необхідних зборів. Всі подальші операції по перетину державного кордону України судном “Атлас-1” повинні проводитися відповідно до встановленого порядку проходження митного контролю і митного оформлення водних транспортних засобів, що здійснюють переміщення в пунктах пропуску через державний кордон України, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2003 року № 1989.
Стаття 185 Митного кодексу України встановлює тринадцять видів митних режимів товарів і транспортних засобів. Проте, із змісту статті виходить, що спеціальний режим транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, відсутній.
Таким чином, суд приходить до висновку, що кранове судно “Атлас-1” не може розглядатися як товар і в даному випадку до нього не може застосовуватися жоден з митних режимів, передбачених статтею 185 Митного кодексу України, за винятком випадків перетину митного кордону України з метою відчуження.
Суд не бере до уваги довід позивача про те, що на підставі пункту 3.2.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операція по перетину митного кордону в зоні діяльності Керченської митниці судном “Атлас-1” підлягає оподаткуванню, оскільки нібито мала місце операція по ввезенню майна за договором оренди (лізингу). Згідно змісту частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підкоренні однієї сторони іншій стороні, а також до податкових і бюджетних відносин не застосовується цивільне законодавство, якщо інше не встановлене законом.
Відповідно до пункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3.04.1997 року №168/97 об’єктом оподаткування на додану вартість є операції по ввезенню товарів (супутніх послуг) в митному режимі імпорту або реімпорту. При цьому, з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється операції по ввезенню через межі митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх) послуг з договорів лізингу (оренда), зокрема у випадках повернення об'єкту лізингу лізингодателю резиденту або іншій особі за дорученням лізингодателя, застави, і іншими договорами, які не передбачають передачі права власності на такі товари (майно) або передбачають як обмін на корпоративні права або цінні папери, зокрема, якщо таке ввезення пов'язано з поверненням товарів у зв'язку із закінченням дії вказаних договорів.
Згідно пункту 1.17 статті 1 того ж Закону України лізинг (оренда) розуміється в значенні, вказаному в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Із змісту пункту 1.18 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” витікає, що лізингова (орендна) операція це - господарська операція (окрім операцій по фрахтуванню (чартеру) морських суден і інших транспортних засобів) фізичної або юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних функцій або землі в користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за орендну платню і на певний термін.
Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавання України визначено поняття договору фрахтування судна. Так, судновласник за договором фрахтування судна на певний час зобов’язаний за обумовлену платню (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів і для інших цілей торговельного мореплавання на певний час.
Крім того, спеціальною нормою права законодавець розділяє договори фрахтування і лізингу суден при виникненні правовідносин у сфері вживання податкового законодавства. Так, відповідно до положень статті 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” оподаткуванню підлягають будь-які доходи з джерелом їх походження з України, зокрема, фрахтова ставка і лізингова (орендна) платня. При цьому, сума фрахту оподатковується по ставці 6 відсотків, а лізингова (орендна) платня - 15 відсотків.
Стандартний бербоутний чартер Балтійського і міжнародного морського комітету (БІМКО), кодова назва “Беркон-89”, укладений між сторонами для використування судна “Атлас-1” в цілях торговельного мореплавання, зокрема, для надання послуг з перевезення вантажів( договір залучений до матеріалів справи).
Суд вважає, що такий контракт слід розглядати як договір за поданням послуг з міжнародних перевезень, незалежно від можливості виконання судном “Атлас-1” додаткових функцій, пов'язаних з виконанням навантажувально - розвантажувальних робіт. Суд бере до уваги, що роботи такі виконувалися з дозволу Керченської митниці, що свідчить про визначення з боку митного органу правомірності дій судновласника при здійсненні діяльності в цілях торговельного мореплавання.
Судом приймається до уваги податкове роз’яснення щодо оподаткування податком на додану вартість транспортних засобів, що використовуються для надання послуг з міжнародних перевезень та переміщуються через митний кордон у режимі тимчасового вивезення, яке затверджене наказом Державної митної служби України від 24.01.2006р. №48, згідно якому у випадку укладення контрактів, які передбачають надання послуг з міжнародних перевезень, транспортний засіб, якій використовується для реалізації таких міжнародних перевезень, не є предметом укладеного контракту і відповідно не може розглядатися як об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування податком на додану вартість даних контрактів є операції по наданню послуг з міжнародних перевезень.
Вказане роз’яснення розцінюються судом відповідно до вимог підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як податкове роз’яснення.
В силу вимог підпункту “д” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до податкового роз’яснення.
Суд встановив, що 16.04.2005 року судно “Атлас-1” під прапором України в зоні діяльності Ізмаїльської митниці пройшло належний митний контроль і митне оформлення як судно, що використовується для перевезення вантажів, яке вибуває за межу митної території України, відповідно до вимог наказу державної митної служби України від 17.09.2004 р. № 678 “Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю і митного оформлення суден і товарів, які переміщуються ними” з наданням до митного органу необхідних вантажних документів на вантаж, що перевозиться. Суд також бере до уваги, що рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від 30.11.2005 року встановлено, що кранове судно “Атлас-1” пройшло належне митне оформлення як судно, що використовується для перевезення вантажів. При цьому яких-небудь порушень чинного законодавства не встановлено. 20.04.2005 року судно “Атлас-1” під прапором України перетнуло митний кордон України в зоні діяльності Керченської митниці і пройшло процедуру митного контролю і митного оформлення з наданням до митного органу необхідного пакету документів відповідно до вимог того ж наказу Державної митної служби України.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що операція по перетину митного кордону України судном “Атлас-1”, що використовується для міжнародних перевезень, не є об'єктом оподаткування.
Таким чином, не підлягають задоволенню і вимоги позивача і про стягнення з відповідача ввізного мита, оскільки пункт “а” статті 19 Закону України “Про єдиний митний тариф” передбачає звільнення від оплати мита транспортних засобів, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів, багажу і пасажирів.
Суд не може взяти до уваги доводи позивача про залучення директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип” до адміністративної відповідальності за здійснення правопорушень, передбачених статтями 355, 342, 330 Митного кодексу України, як підстава для задоволення позовних вимог, оскільки апеляційним судом АРК постанови суду першої інстанції у справах про порушення митних правил скасовані.
Суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансшип” є неналежним відповідачем по справі, оскільки 08 квітня 2005 року кранове судно “Атлас-1” передано за договором суббербоут-чартеру компанії “KIRGAN Holding S.A.” (Панама). 15 квітня 2005 року між компанією “KIRGAN Holding S.A.” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансшип” укладена стандартна угода Балтійського і Міжнародного морського комітету (БІМКО) про експлутаційне управління судами – “шипмен” - з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю “Трансшип” функцій з укомплектування судна екіпажем, експлуатації, включаючи тільки складання рейсових інструкцій. При перетині митного кордону України судно “Атлас-1” не знаходилося у розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип”, право управління судном здійснювала компанія “KIRGAN Holding S.A.”.
Суд також вважає помилковим довід позивача про те, що на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” митний орган не порушив порядок стягнення ввізного мита і податку на додану вартість, спрямувавши на адресу відповідача претензію від 28.12.2005 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України державні органи і їх посадовці діють способом, в межах повноважень і на підставах, передбачених Конституцією і Законами України.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-111 є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами по податках і зборах (обов'язковим платежам), нарахування і оплати пені і штрафних санкцій, які застосовуються до платників податку контролюючими органами, зокрема за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, і визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до статті 2 названого Закону митні органи віднесені до переліку контролюючих органів по стягненню акцизного збору і податку на додану вартість (за винятком випадків, коли законом зобов'язання по їх стягненню або контролю покладається на податкові органи), ввізного і вивізного митного збору, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до закону стягаються при ввезенні (пересилці) товарів і предметів на митну територію України або вивозяться (пересилаються) товари і предмети з митної території України.
Органами, уповноваженими здійснювати дії по погашенню податкового боргу (далі органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах своєї компетенції (підпункт 2.3.1 пункт 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-111). Порядок стягнення митними органами ввізної (вивізний) і особливих видів митних зборів під час митного оформлення товарів, які переміщаються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України від 23.01.2005 року № 30.
Згідно пункту 2.1 Порядку ввізне мито оплачується при здійсненні митного оформлення товарів, які ввозяться по вантажній митній декларації на митну територію України, за винятком випадків, передбачених законодавством. Пунктом 8.1 того ж Порядку встановлено, що процедура погашення сум заборгованості по оплаті мита встановлена Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.
Законом України “Про податок на додану вартість” визначені платники податку на додану вартість, об'єкти, база і ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних і імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звіту і внесення податку до бюджету. Відповідно до підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 того ж Закону України датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата надання митної декларації з вказівкою в ній суми податку, що підлягає оплаті. Відповідач до митного органу митну декларацію не надав і не вказав в ній суму податку, що підлягає оплаті. Отже, самостійного узгодження суми податкового зобов'язання, передбаченого статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, не відбулося. Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 названого Закону встановлено, що контролюючий орган у випадках, коли платник податку не надає у встановлений термін податкову декларацію, або дані документальних перевірок за наслідками діяльності платника податку свідчать про заниження, або про завищення суми податкових зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях, або контролюючий орган в результаті проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в представленій платником податку податкової декларації, які привели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податку, і спрямовує платнику податкове повідомлення. Податкове зобов'язання платника податку, нараховане контролюючим органом, відповідно до підпункту 5.2.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, вважається узгодженим в день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, передбачених підпунктом 5.2.2 статті 5 вказаного Закону. Дана норма права передбачає порядок оскарження податкового повідомлення. Відповідач ніяких податкових повідомлень не одержував, а митний орган ніяких податкових повідомлень і не виписував. Сума податкового зобов'язання не є узгодженою, отже, відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” спірна сума не є податковим боргом і не підлягає стягненню.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наявних у справі доказів, оцінка яких відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено факт відсутності з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансшип” порушень митного та податкового законодавства.
Крім того, відповідно до пункту 2.1, підпункту 2.2.2 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” органи прокуратури не мають права проводити перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і оплати податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема, за запитами правоохоронних органів. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що прокурор не має права звертатися до суду з позовними вимогами про стягнення ввізного мита і податку на додану вартість.
За згодою сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено і підписано 20.10.2006р.
На підставі викладеного, керуючись статтями 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.