Справа №  1-72/11

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22.08.2011 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді: Васильченко Н.О.,

при секретарі       : Кічігіну Д.А.,

за участю прокурора: Грицюка Ю.А.,   

адвоката: ОСОБА_1,                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області кримінальну справу по обвинуваченню

                     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

                       уродженця с. Новохристофорівка, Новобузького району, Миколаївської

                     області, українця, громадянина України, маючого повну середню освіту,

                     не одруженого, працюючого в Новохристофорівській сільській раді на

                     оплачу вальних громадських роботах,  проживаючого за адресою:

                     АДРЕСА_1,

                       раніше не судимого,

                       в скоєні злочину передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України –

ВСТАНОВИВ:

14.01.2011р. в АДРЕСА_1 у вечірній час біля будівлі сільського будинку культури, на грунті неприязних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 навмисно наніс удар ОСОБА_4 головою в обличчя, завдавши останньому фізичний біль. Після цього, ОСОБА_4 зустрівши свого знайомого ОСОБА_2, повідомив йому про вказану подію і ОСОБА_2 вирішив вияснити у ОСОБА_3, навіщо той вдарив ОСОБА_4. Так як у ОСОБА_4 була порвана куртка, він та ОСОБА_2 пішли до домоволодіння, де мешкає ОСОБА_2 в с. Новохристофорівка, де ОСОБА_4 переодягнувся. Маючи на меті вияснити у ОСОБА_3. причину побиття ОСОБА_4, повідомивши останньому про це, і перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, ОСОБА_2 з метою самозахисту, оскільки в цей день раніше бачив, що ОСОБА_3 був біля будинку культури зі своїми друзями, взяв з собою свій побутовий ніж, який поклав собі в кишеню куртки. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пішли до будинку культури з метою з’ясування стосунків з ОСОБА_3. Приблизно о 23 годині 14 січня 2011р., побачивши біля входу до будинку культури ОСОБА_3 та інших осіб, які були з ним, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 піти з ним за будівлю будинку культури побалакати про те, що навіщо останній побив ОСОБА_4. Зайшовши за будівлю будинку культури, в ході розмови про побиття ОСОБА_4, ОСОБА_3 почав хватати за одяг ОСОБА_2, намагався вдарити його, і між ними виникла сварка та бійка, в ході якої вказані особи один одному стали наносити удари руками та ногами в різні частини тіла, упавши при цьому на землю, де продовжили бійку. В ході продовження бійки ОСОБА_2, опинившись на ОСОБА_3 зверху, дістав з кишені своєї куртки ніж, який він взяв перед цими подіями у себе дома, та навмисно з метою заподіяння вказаним ножем тілесних ушкоджень ОСОБА_3, наніс гострою частиною ножа удар ОСОБА_3 в нижню частину живота, продовжуючи при цьому бійку і тримаючи під час неї в своїй руці ніж, яким в подальшому заподіяв ОСОБА_3 декілька порізів шкіри різних частин тіла. Після цього бійка між вказаними особами припинилася. В результаті навмисних злочинних дій ОСОБА_2, які виразилися в навмисному нанесені удару гострою частиною ножа в нижню частину живота ОСОБА_3 в ході бійки, та використанні ножа в подальшому в ході вказаної бійки, ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото –різаної рани, а саме рани в правому підреберрі по середньо – ключичній лінії, проникаючої в черевну порожнину з пораненням печінки, що визвало внутрішньочеревну кровотечу.

Згідно з висновком СМЕ №16/07 від 01.02.2011р. тілесні ушкодження завдані ОСОБА_3 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, а також колото-різані рани по боковій поверхні шиї на 2 см нижче сосцевидного відростку в проекції грудинно-ключично-сосцевидного м’яза; рани по передній поверхні грудної клітини з права між середньо-ключичною та передньо-підмишечною лініями в області 8 міжребірря, і рани на передній поверхні правого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, і з якими він звернувся на наступний день зранку до ЦРЛ.    

          В судовому засіданні підсудний суду пояснив, що свою вину у скоєні злочину передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, повністю підтвердив викладене в обвинувальному висновку. Просив суд строго його не карати та не позбавляти волі. Просив врахувати суд те, що він повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілому.

          Враховуючи, що підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєному злочині передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, обмежившись показами підсудного, оголошенням показів потерпілого і характеризуючими даними особистості підсудного.

          Цивільний позов по справі не заявлений.

       Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 по ст. 121 ч. 1 КК України доказана і його дії, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння –кваліфіковані правильно.

              При визначені виду та міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, дані що характеризують підсудного. Суд вважає, що скоєний підсудним злочин відноситься до категорії тяжких.

          Підсудний по місця проживання характеризується  позитивно.  

           Обставинами, що пом’якшують підсудному покарання є щире каяття у скоєному і добровільне відшкодування завданого збитку.  

           Обставиною, що обтяжує покарання підсудному є скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння.   

          Враховуючи особу підсудного, обставини, при яких ним було скоєно злочин, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання можливе лише без ізоляції від суспільства,  шляхом призначення покарання  із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

             ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ст. 121 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.   

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально –виконавчої системи; повідомляти органи кримінально –виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально –виконавчої системи.  

          Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набуття вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд.

           На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Новобузького районного суду

          Миколаївської області                                                             Н.О. Васильченко