ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
12.10.2006 |
Справа №2-23/11612-2006А |
Запозовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
До відповідача Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Дзержинського,30)
Про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення
Суддя Г.М.Іщенко
При секретарі Єменджієвої А.М.
представники:
Від позивача ОСОБА_2- представник, дов. від 04.09.2006р. НОМЕР_1
Від відповідача Лукпанова К.В.- представник, дов. від 27.04.2006р. №34
Сутність спору: суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.09.2005р. НОМЕР_2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17498,55грн., у тому числі: 11663,70грн. - основний платіж та 5832,85грн.-штрафні санкції.
04.09.2006р. позивач, уточнив позовні вимоги відповідно Кодексу адміністративного судочинства України, і, просить суд визнати не чинним податкове повідомлення-рішення від 08.09.2005р. НОМЕР_2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17498,55грн., у тому числі: 11665,70грн. - основний платіж та 5832,85грн.-штрафні санкції.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач вказує, що моментом виникнення зобов'язань з податку на додану вартість є момент відвантаження товарів, як подія, яка наступила першою. На дату відвантаження товарів позивач не був платником податку на додану вартість, отже, операції по відвантаженню позивачем: суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_3 товару - заготівка із сосни (брус) на суму 12000,00грн. та малому підприємству „Виробничо-комерційна фірма “Деметра” товар в асортименті на суму 57994,11грн. не можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вказує, що у довідці по наявності дебіторської заборгованості за станом на 01.01.2003р., що надав позивач, заборгованості за даними дебіторами (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 та мале підприємство „Виробничо-комерційна фірма “Деметра”) не має. Суми грошових коштів, які отримані позивачем у 2004р. за будматеріали від малого підприємства „Виробничо-комерційна фірма “Деметра” та від суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_3 є об'єктом оподаткування по першої події - отримання грошових коштів у 2004р.
Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005року, що набрав чинність 01.11.2005року до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
встановив:
За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р. був складений акт перевірки від 05.09.2005р. НОМЕР_3/ (а.с. 9).
Перевіркою виявлені порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11665,70грн.
08.09.2005р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17498,55грн., у тому числі: основний платіж - 11665,70грн., штрафні санкції - 5832,85грн. (а.с.13).
Суд вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.
Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Підставою для нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 11665,70грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 5832,85грн. стали наступні обставини.
12.06.2002р. фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1 видане Виконавчим комітетом Джанкойської міської Ради АР Крим свідоцтво про державну реєстрацію, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 27.06.2002р. - свідоцтво НОМЕР_4 (а.с.7, 8). У періоді, що перевірявся, позивач здійснював роздрібну, оптову торгівлю.
Відповідач прийшов до висновку, що у 2004році позивачем занижено обсяг продажу товарів (робіт, послуг) на 69994,11грн. (у тому числі податок на додану вартість в сумі 11665,70грн.), а саме: у податковому зобов'язанні не були враховані отримані готівкові кошти від малого підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Деметра” як заборгованість за відвантажені 19.06.2002р. будівельні матеріали у сумі 57994,11грн. (прибуткові касові ордери ІНФОРМАЦІЯ_1) та отримані кошти від підприємця ОСОБА_3. у сумі 1200,00грн., які 21.10.2004р. надійшли на розрахунковий рахунок як заборгованість за відвантажені 19.06.2002року будівельні матеріали. Зазначені суми не відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг). У декларації про доходи, які отримані за другий квартал 2002р., підприємець ОСОБА_1 зазначив, що підприємницьку діяльність не здійснював. У списку кредиторів та дебіторів підприємця ОСОБА_1. станом на 01.01.2003р. підприємець ОСОБА_3. та мале підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Деметра” не значились.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності таких рішень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів під покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оподаткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установи, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документів, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Слід зазначити, що відповідач не прийняв до уваги: лист суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3. від 22.10.2004р. за НОМЕР_5, згідно якому суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3. повідомляє, що у платіжному дорученні НОМЕР_6 було неправильно вказано призначення платежу - „аванс за будматеріали згідно рахунку б/н від 12.10.2004року”, треба було вказати „погашення кредиторської заборгованості згідно накладної НОМЕР_7”, акт звірки взаємних розрахунків від 20.10.2004р., відповідно до якого суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3. за станом на 20.10.2004р. має кредиторську заборгованість в сумі 12000,00грн., накладну НОМЕР_8, згідно якої позивач відвантажив суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 19.06.2002р. товар - заготівки із сосни (брус) для виготовлення вікон та дверей - на суму 12000,00грн. (а.с.14-16). Також позивачем надані прибутково-касові ордери на загальну суму 57994,11грн., в яких підставою платежу було вказано „погашення заборгованості за будматеріали згідно накладної НОМЕР_9”, акт звірки взаємних розрахунків від 01.07.2004р., згідно якому мале підприємство „Виробничо-комерційна фірма „Деметра” за станом на 01.07.2004р. має кредиторську заборгованість в сумі 57994,11грн., накладна НОМЕР_10, згідно якої позивач відвантажив малому підприємству „Виробничо-комерційна фірма „Деметра” товар в асортименті на загальну суму 57994,11грн. Таким чином суд приходить до висновку, що вказані документи підтверджують факт погашення заборгованості за вищевказаними операціями за раніше надані товари дебіторами - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 та малим підприємством „Виробничо-комерційна фірма „Деметра”. Тобто, моментом виникнення зобов'язань з податку на додану вартість є момент відвантаження товарів, як подія, яка настала першою. Матеріалами справи підтверджено, що позивач на дату відвантаження товарів не був платником податку на додану вартість, оскільки свідоцтво видано 27.06.2002р. Таким чином, дані операції не можуть бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктом 3.1.1 пунктом 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Згідно зі статтею 19, статтею 67 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Таким чином відповідачем неправомірно було здійснено донарахування суб'єкту підприємницької діяльності - фізичної особі ОСОБА_1. податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 17498,55грн. (у тому числі: основний платіж - 11665,70грн., штрафні санкції - 5832,85грн.) згідно спірному податковому повідомленню-рішенню НОМЕР_11.
Як на основу незаконності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій у сумі 5832,85грн. суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі підпункту 17.1.3 статті 17 Закону України, яким передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином, для законного начислення штрафних санкцій підпункт 17.1.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює необхідність первісного отримання податкових повідомлень-рішень платником податків від контролюючого органу у даному випадку від Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції.
Оскільки згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-111 від 21.12.2000 року податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов'язання, з якого сплачуються штрафні санкції.
Даний факт також підтверджується тім, що підпункт 17.1.3 зазначає обов'язок платника податків сплатити штраф, а на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобов'язання, платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штрафних санкцій.
Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Спірним податковим повідомленням-рішенням одночасно зазначена основне зобов'язання: з податку на додану вартість в сумі 11665,70грн., а також штрафні за даним зобов'язанням: штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 5832,85грн. На момент винесення рішення про визначення штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов'язання не було узгодженим.
Частиною 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його не чинним.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 12.10.2006р. Постанова складена у повному обсязі 17.10.2006 р.
На підставі викладеного та керуючись статтями 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1.Позов задовольнити.
2.Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції НОМЕР_2 від 08.09.2005р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 17498,55грн., у тому числі: основний платіж - 11665,70грн., штрафні санкції - 5832,85грн.
3.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач - державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на користь суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, свідоцтво НОМЕР_4) 3,40грн. державного мита.
4.Виконавчий документ видати після набрання постановою законної сили.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.