АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1928/ 2007                      Головуючий по 1-й інстанції

                                                                  Тімошенко Н.В.

                                                                  Суддя-доповідач Прядкіна О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2007 року                       м.Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі

Головуючого -судді Прядкіної О.В. Суддів Макарчука М.А., Обідіної О.І. При секретарі  Лимар О.М.

З участю

Представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави  Полтавської області від 29 квітня 2004р.

за позовом ОСОБА_3 до Благодійного Фонду «Анти-снід» про поновлення на роботі, визнання контрактів недійсними, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час витмушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

судова колегія, заслухавши  доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2003р. ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вказував, що наказом № 035 від 02.10.1999р. був прийнятий на посаду соціального працівника в благодійний фонд «Анти-снід», внаслідок чого, вважає, з ним був укладений безстроковий трудовий договір.

Однак в подальшому  під тиском адміністрації він був вимушений неодноразово укладати з відповідачем контракти на визначений строк. Останній контракт був укладений з ним з 01 листопада 2002р. по 01 лютого 2003р. і наказом від 31 січня 2003р. він був звільнений по п.2 ст.36 КЗпП України у зв»язку з закінченням строкового трудового договору.

Вважає своє звільнення незаконним, так як трудові договори з ним неодноразово переукладались, то вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Просив поновити його на посаді старшого групи соціальних працівників у відповідача з 31 січня 2003р., стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі в сумі 5187грн. та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В лютому 2004р. доповнив позов вимогою визнання незаконними контрактів, укладених між ним та відповідачем ( а.с. 130-138) та неодноразово   уточняв суми стягнень.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави Полтавської області від 29 квітня 2004р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з положень ст.15 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації».

Рішення оскаржене ОСОБА_3 , який в апеляційній скарзі просить його скасувати та направити справу на новий розгляд. Вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права та неналежно дослідив докази по справі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах доводів апеляційної скарги, прийшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав :

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно контракту №10 від 08 лютого 1999р. був прийнятий на роботу до Благодійного Фонду «Анти-снід» на посаду соціального працівника на період по 01 вересня 1999р. ( а.с.165). Далі згідно контракту № 03 від 01 вересня 1999р. працював на цій же посаді із терміном дії контракту до 01 вересня 2000р. ( а.с.164).

Однак згідно наказу №035 по фонду з 02 жовтня 1999р. прийнятий на посаду соціального працівника Програми «Профілактичні заходи по попередженню ВІЛ/СНІДу серед штрицевих наркоманів в м.Полтаві" ( а.с.10), а згідно наказу №026 від 31.05.2000р. переведений на посаду старшого групи соціальних працівників аналогічної Програми.

Відповідно до   п.п. 1.1,2.4 Статуту Благодійного Фонду «Анти-снід» Фонде благодійною недержавною організацією, яка здійснює  свою діяльність згідно благодійних програм ( річних), на фінансування яких використовується вся сума надходжень, що надійшли за фінансовий рік.

Позивач  з часу роботи в фонді - з 08 лютого 1999р. приймався на роботу у зв»язку з реалізацією певних програм, в тому числі і по наказах №035 та №026.

Згідно ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Таким чином, робота позивача в фонді мала тимчасовий характер, пов»язаний з реалізацією цільових програм в рамках виділених Фонду сум - грантів (а.с.39-40,64,83 ), що вірно спонукало відповідача укладати строкові трудові договори.

Підстав для визнання незаконними контрактів, укладених між сторонами, не вбачається.

Відповідно до умов контрактів №01 від 01 вересня 2000р., №01 від 01 червня 2001р, № 04 від 02 січня 2002р. (а.с.24-27), ОСОБА_3 брав на себе зобов»№язання здійснювати виконання посадових обов»язків на благодійних засадах.

Крім того, згідно ч.4 ст.17 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» та п.4.12 Статуту члени виконавчого орнану Фонду, крім Президента (директора) не одержують заробітну плату за свою роботу.

Встановивши такі обставини,суд першої інстанції  постановив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м.Полтави Полтавської області від 29 квітня 2004р. без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.