Справа № 22-Ц-2143 2007р Головуючий 1-ї інст. Стеганцов СМ.
Категорія - трудові Доповідач - Зазулинська Т.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - ТАБАЧНОЇ Н.Г.
суддів - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П., КОРОВША С.Г..
при секретарі - ЗЕЛШСЬКІЙ І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_3 про зміну запису в трудовій книжці та зміну підстав звільнення, -
встановила :
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до приватного підприємця - фізичної особи (далі ППФО) ОСОБА_3 про зміну запису в трудовій книжці та зміну підстав звільнення.
Позивач зазначала, що 17 червня 2005 року вона була прийнята на роботу до відповідача на посаду продавця магазину, що розташований в селі Петрівка Шевченківського району, але трудовий договір з нею та запис до трудової книжкі відповідач оформила лише 17 жовтня 2005 року.
20 вересня 2006 року, 04 жовнтя 2006 року вона подавала відповідачу заяви про звільнення, які остання отримувала, але ігнорувала.
21 жовтня 2006 року вона знов поштою надіслала заяву про звільнення за власним бажанням, яку відповідач отримала 27 жовтня 2006 року.
02 листопада 2006 року вона отримала трудову книжку, де був зроблений запис про її звільнення з роботи з 01 листопада 2006 року на підставі п.2 ч.І ст.41 КЗпП України.
За поясненнями відповідача така підстава її звільнення зазначена в зв»язку з виявленою ревізією недосточею товара в магазині на суму більшу ніж 50000 грн.
Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки після виявленої недостачі вона продовжувала працювати продавцем і Шевченківським РВ ГУМВС України в Харківській області не була виявлена її причетність до виниклої недостачі, позивач просила суд:
Визнати незаконним її звільнення на підставі п.2 ч.І ст.41 КЗпП України і зобов»язати відповідача звільнити її відповідно до поданих заяв на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Крім того просила змінити запис про прийняття її на роботу до відповідача з 17 жовтня 2005 року на 17 червня 2006 року та зарахувати вказаний період в строк роботи у відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської облдасті від 12 лютого 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов»язано ППФО ОСОБА_3 внести зміни до запису підНОМЕР_1у трудовій книжці ОСОБА_1 щодо початку її роботи з 17 жовтня 2005 року на 17 червня 2005 року, з підтвердженням запису з закріпленням його печаткою ППФО.
В іншій частині вимог відмовлено.
Стягнуто з позивача і відповідача на користь держави по 25 грн. судового збору, а з ОСОБА_1 також 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на користь управління державної судової адміністрації в Харківській області.
В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді; пояснення позивача та її представника; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 17 червня 2005 року, працювала продавцем продовольчих товарів.
ОСОБА_3 не заперечувала, що фактично вона прийняла ОСОБА_1 на роботу з 17 червня 2005 року, пояснивши, що трудовий договір з нею оформила після закінчення випробувального терміну.
Рішення суду в частині зміни запису в трудовій книжці про дату початку роботи ОСОБА_1 з 17 червня 2005 року відповідач не оскаржила.
17 жовтня 2005 року між позивачем та відповідачем був укладений безстроковий трудовий договір(а.с.8)
Відповідно до умов зазначеного договору позивач була зобов»язана реалізовувати завезений товар, забезпечувати зберігання товару, майна, виконувати заходи по забезпеченню збереження товару, своєчасно інформувати власника про всі обставини, які загрожують збережнню цінностей магазину с.Петрівка.
Згідно даних ревізії на 17.06.2005 року, тобто на початок роботи ОСОБА_1 залишок товару в магазині, з урахуванням « боргів населення», склав 33060 грн., з чим позивач була згодна, що засвідчила власноручним підписом.(а.с.92)
01.09.2006 року була проведена ревізія товаро-матеріальних цінностей по магазину, в якому працювала позивач і виявлена недостача.
Не визнаючи своєї причетності до утворення недостачі в зазначеній в акті ревізії сумі, позивач не заперечувала, що залишок товаро-матеріальних цінностей станом на 01.09.2006 року повинен бути в сумі 100107,24 грн. ( а.с.114), а фактично склав суму 17813,34 грн.
Не заперечує позивач і того факту, що протягом часу роботи у відповідача вона відпускала товар мешканцям села у борг.
Наявність боргу в сумі 4687,18 підтверджується підписом позивача(а.с.64) Доводи позивача, що товар населенню у борг вона відпускала зі згоди відповідача; договір про повну матеріальну відповідальність з нею не укладаався і її причетність до утворення недостачі не доведена, судова колегія вважає безпідставними.
Сам факт виконання нею обов'язків продавця передбачає матеріальну відповідальність за отриманий на реалізацію товар. Крім того, обов'язок зберігати товар та своєчасно інформувати власника про всі обставини, які загрожують збереженню цінностей магазину був покладений на позивача трудовим договором. Доказів згоди відповідача на реалізацію товарів мешканцям села у борг, позивач суду не надала.
За роз»ясненнями, які містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), звільнення з підстав втрати довір»я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив навмисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір»я ( зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і правильно з»ясував обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив надані сторонами докази і обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні вимог про зміну підстав звільнення.
Посилання представника позивача на те, що постановами Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківської області відмовлялося в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1складу злочину, що підтверджує її непричетність до недостачі не впливає на висновок суду першої інстанці і не приймається до уваги судовою колегією, оскільки для звільнення позивача з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України достатньо факту порушення нею правил проведення операцій з матеріальними цінностями, в тому числі шляхом відпустки товарів у борг.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК Україгни є підставою для відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.303,304, п.іч.1 ст.307, ст.ст.308,313-315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 123 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженап у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.