Справа № 22-6075 /07                    головуючий у 1-й інстанції: Декаленко B.C.

                                                          доповідач: Усик Г.І.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04  вересня  2007  р.  Колегія суддів  судової палати з  цивільних  справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого                                                  Усика Г.І.

суддів:                                                            Лесько А.О., Кравець В.А.

при секретарі:                                                Полонській А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2про відшкодування шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,

встановила:

У грудні 2003 р. ОСОБА_3. звернулась з позовом до ОСОБА_2. про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок ДТП, яка сталась 24.10.2003 р. приблизно о 14 год. 00 хв. по вул. Сковороди в м. Києві з вини відповідача ОСОБА_2., який керуючи автомобілем Фольксваген, д.н. НОМЕР_1, не врахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечну дистанцію здійснив зіткнення з належним їй на праві власності автомобілем Нісан, д.н. НОМЕР_2 яким керувала вона.

Відповідно до акту дослідження спеціаліста розмір заподіяної їй матеріальної шкоди становить 6106,46 грн., вартість відновлювального ремонту складає 9002,83 грн.

Посилаючись на те, що вина відповідача підтверджується матеріалами ДАІ та постановою Подільського районного суду м. Києва від 17.11.2003 p., просила стягнути з відповідача на відшкодування матеріальної шкоди 9002,83 грн., на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., яку обґрунтовувала тим, що внаслідок ДТП вона перенесла психологічний струс та сильне нервове перенапруження. Крім того внаслідок пошкодження автомобіля змінився її  звичний спосіб життя.

ОСОБА_2. звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що ДТП 24.10.2003 p. сталась з вини ОСОБА_3., яка перед перестроюванням на його смугу руху не переконалась в тому що, це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надала дорогу його автомобілю, який рухався в попутному напрямку по тій же смузі, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля під керуванням ОСОБА_3. з автомобілем яким керував він.

Згідно акту автотоварознавчого дослідження розмір заподіяної йому шкоди становить 1644,24 грн.

Крім того просив стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 3 000 грн., яку обґрунтовував тим, що він змушений витрачати багато часу на доведення своєї невинності в ДТП та відновлення своїх прав. Крім того він

 

постійно перебуває в напруженні і не може спокійно керувати транспортним засобом, оскільки дуже часто згадує ДТП.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.04.2007 р. позов ОСОБА_3. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. 9002,87 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, судові витрати в розмірі 49,06 грн., на відшкодування сплаченого державного мита - 90,00 грн., витрат по оплаті судових експертиз - 3629,54 грн. та моральної шкоди -1000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. і задоволення зустрічного позову ОСОБА_2., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3., суд першої виходив з того, що вина ОСОБА_2. підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, квитанцією про сплату штрафу, та висновком автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи від 11.02.2007 р.

Разом з тим, суд не звернув увагу на те, що постановою Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2004 р. провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КпАП України відносно ОСОБА_2. закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того вказував на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи КНДІСЕ від 24.05.2004 p., відповідно до якої ДТП сталась з вини ОСОБА_3., і ОСОБА_2. не мав технічної можливості попередити зіткнення автомобілів, та що в його діях відсутня невідповідність вимогам ПДР.

Призначаючи в подальшому дві послідуючі автотехнічні та транспортно-трасологічні експертизи, проведення яких доручалось Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України та ПП «Вега», суд не навів доводів чому висновок експертів КНДІСЕ від 24.05.2004 р. є неповним чи неясним для суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2. просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, які в ній викладені.

ОСОБА_3. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду була повідомлена належно, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_2., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.10.2003 р. приблизно о 14 год. 00 хв. по вул. Сковороди в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля Фольксваген, д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2. та автомобіля Нісан, д.н. НОМЕР_2 яким керувала ОСОБА_3.

Покладаючи відповідальність по відшкодуванню майнової та моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3. на ОСОБА_2, суд виходив з того, що ДТП сталась з його вини, який порушив вимоги п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху (що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, сплатою штрафу, чим він на думку суду фактично визнав свою вину у вчиненні ДТП. Крім того суд послався на те, що висновок експертів КНДІСЕ від 24.05.2004 р.

 

спростовується висновками експертів ДНДЕКЦ МВС України від 12.12.2005 р. та ПП «Вега» від 11.02.2007 p., а також схемою ДТП.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд до нього дійшов внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильної оцінки доказів та застосування норм матеріального і процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи, постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 04.11.2003 р. про накладення на ОСОБА_2. адміністративного стягнення за ст.124 КпАП України, скасована постановою Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2004 p., і провадження у справі відносно ОСОБА_2. закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Висновок суду про те, що вина ОСОБА_2. підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, сплатою відповідачем штрафу, є безпідставними, оскільки обставини викладені в протоколі про адмінправопорушення потребують перевірки та оцінки в судовому засіданні., тим більше, що в протоколі ОСОБА_2. пояснював, що він не згоден з висновками ДАІ про його винність у ДТП.

Сам по собі факт сплати відповідачем штрафу не свідчить про визнання ним своєї вини. Як стверджував останній штраф в розмірі 17,00 грн. він змушений був сплатити, оскільки працівники ДАІ відмовлялись повертати вилучені у нього водійські права до сплати штрафу.

Про його незгоду з протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення на нього адміністративного стягнення свідчить і його звернення до прокурора, за протестом якого була скасована постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 04.11.2003 р.

Не можна погодитись і з висновком суду про те, що висновок автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи КНДІСЕ від 24.05.2004 р. спростовується висновками експертів ДНДЕКЦ МВС України від 12.12.2005 р. та висновком експерта ПП «Вега» від 11.02.2007 р.

Як убачається, з первинних пояснень ОСОБА_3. вона рухалась на автомобілі Ніссан по вул. Новокостянтинівській в середній смузі. При наближенні до відокремлення правої смуги розв'язки на вулицю Червоних Козаків із залишенням в даному напрямку двох смуг руху, вона включила правий поворот і продовжувала рухатись зі швидкістю 40 км/год. В цей час в її автомобіль врізався автомобіль під управлінням ОСОБА_2.

З пояснень ОСОБА_2. убачається, що він рухався на автомобілі Фольксваген по вул. Н. Костянтинівській в середній смузі зі швидкістю 50 км/год. На дворівневій розв'язці, де права смута відокремлюється в напрямку вул. О.Теліги автомобіль Ніссан-Альмера став повертати вправо. Він вжив заходи до гальмування, а автомобіль Ніссан став вирівнюватися в середній смузі і сталось зіткнення.

Зазначені пояснення, інші матеріали справи, а також автомобілі були надані експертам КНДІСЕ для проведення автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.

Виходячи з загальних пошкоджень, форми, характеру і локалізації деформаційних пошкоджень на транспортних засобах, натурального  моделювання та схеми ДТП, зафіксованої слідової інформації та кінцевих положень транспортних засобів, експерти дійшли висновку, що за версією ОСОБА_3. для утворення на транспортних засобах саме таких пошкоджень при прикладенні стороннього зусилля до правої задньої частини автомобіля в

 

момент первинного контакту правої бічної частини автомобіля Ніссан-Альмера, що рухається прямолінійно з більшою швидкістю ніж автомобіль Фольксваген-Транспортер при відносному зміщенні передньої лівої частини автомобіля Фольксваген справа ліворуч виникли б крутні моменти, що сприяли розвороту автомобіля Ніссан по ходу годинникової стрілки, а автомобіля Фольксваген при незначному куті контакту вирівняло б з поворотом передньої частини праворуч. При такій версії ОСОБА_3. не узгоджуються ні наявність пошкоджень дзеркала автомобіля Ніссан, ні кінцеві положення розташування даних транспортних засобів, що розташовані були практично паралельно правому краю проїзної частини. А тому експерти дійшли висновку, що версія ОСОБА_3 в частині руху керованого нею транспортного засобу безпосередньо перед ДТП вдовж дороги без перестроювання, є технічно необгрунтованою.

При даному ДТП в момент первинного контакту саме водієм автомобіля Ніссан виконувалось випередження автомобіля Фольксваген і маневрування на проїзній частині спочатку зліва праворуч, при якому за рахунок відцентрованих сил правий борт автомобіля Ніссан підіймався і розташування правого зовнішнього дзеркала заднього виду був вищий, що і дозволило контактувати дзеркалу автомобіля Ніссан на більшій висоті по кузову автомобіля Фольксваген, а за тим за рахунок вирівнювання траєкторії руху автомобіля Ніссан (відворот передньої частини ліворуч і рух вздовж дороги) проходило зменшення глибини ушкоджень правого заднього крила автомобіля Ніссан. Потім за рахунок застосування гальмування обома водіями, була утворена частина пошкоджень на обох автомобілях, що вказують на практично паралельне розташування транспортних засобів при яких відносно швидкість автомобіля Фольксваген дещо перевищувала швидкість автомобіля Ніссан. Такий механізм ДТП узгоджується з версією водія ОСОБА_2., що вказує на технічну обгрунтованість даної версії.

З технічної точки зору, дії водія автомобіля Ніссан ОСОБА_3. не відповідали вимогам п.п. 1.5., 10.1, 10.3, 13.3 ПДР, знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП, і її діями була створена аварійна дорожня  ситуація для водія ОСОБА_2.

В даній дорожній обстановці водій автомобіля Фольксваген ОСОБА_2. своїм діями не мав технічної можливості попередити зіткнення автомобілів Ніссан та Фольксваген.

Не приймаючи до уваги зазначений висновок експертів, та призначаючи у справі повторні автотехнічні та транспортно-трасологічні експертизи, які доручались виконанню ДНДЕКЦ МВС України та ПП «Вега», суд не навів чому висновок експертів КНДІСЕ від 24.05.2004 р. є неповним або неясним.

Відкидаючи зазначений висновок як доказ, суд у рішенні суду обмежився лише посиланням на те, що він спростовується висновками експертів ДНДЕКЦ МВС України від 12.12.2005 р. та ПП «Вега» від 11.02.2007 р. В порушення ст.212 ЦПК України він не мотивував чому надає перевагу висновку експерта ПП «Вега» від 11.02.2007 р.

Разом з тим, саме висновки експертів ДНДЕКЦ МВС України від 12.12.2005 р. та ПП «Вега» від 11.02.2007 р. є неповними оскільки не містять відповіді на питання про взаємне розташування транспортних засобів сторін по відношенню до елементів проїзної частини в момент їх первинного контакту, та хто з водіїв змінив напрямок руху свого автомобіля перед первинним контактом.

Відсутність відповіді експертів на вказані питання ставить під сумнів їх

-висновки про технічну обґрунтованість версій водіїв стосовно розвитку механізму ДТП, а також про відповідність їх дій Правилам дорожнього руху.

 

Експерти ДНДЕКЦ МВС України та експерт ПП «Вега» не оглядали пошкоджені автомобілі, не проводили натуральне моделювання механізму ДТП, а робили свої висновки використовуючи фотознімки автомобілів сторін, які прикладені до висновків експертів КНДІСЕ від 24.05.2004 р.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку висновків експертів, безпідставно відкинув висновок експертів КНДІСЕ від 24.05.2004 p., який є повним і зрозумілим, оскільки експертами надані відповіді на всі поставлені судом питання.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_3., внаслідок чого ОСОБА_2 була заподіяна матеріальна шкода в розмірі 1644,24 грн., зазначений розмір шкоди підлягає стягнення з винної особи -ОСОБА_3.

Крім того, внаслідок пошкодження майна та порушення нормальних життєвих зв'язків ОСОБА_2 були заподіяні моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, колегія суддів виходить з характеру та тривалості моральних страждань, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках, з урахуванням чого вважає необхідним задовольнити його вимоги в цій частині частково, у розмірі 1000,00 грн.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3. та задоволення позовних вимог ОСОБА_2. частково.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2007 р. скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2на відшкодування матеріальної шкоди - 1644,29 грн., на відшкодування моральної шкоди - 1000,00 грн., витрат по оплаті автотехнічної і транспортно-трасологічної експертизи та автотоварознавчого дослідження -871,76 грн., судового збору 59,50 грн., витрат на правову допомогу -500,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.