Справа №22-4216/07
Головуючий у 1-й інстанції - Ізмайлова Т.П.
Доповідач: Усик Г.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2007 року. Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Усика Г.І.
суддів: Кравець В.А.
Лесько А.О.
при секретарі: Полонській А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
встановила:
У серпні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ» (надалі ТРК «Київ») про захист честі гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у випуску телевізійної програми ТРК «Київ» - «Економічний вісник» був наданий наступний сюжет:
«У Святошинському районі була знешкоджена компанія, яка займалась незаконним відшкодуванням ПДВ. Фірма працювала п'ять років, за цей час спритні ділки обікрали бюджет на 80 млн. грн. Кришував цей центр депутат Київської обласної ради пан ОСОБА_1. Він направив свій джип на оперативників, які перевозили свідка у справі, так званого зиц голову цього конвертаційного центру ОСОБА_2, власницю квартири де був розташований конвертаційний центр, перехопити свідка нардепу не вдалось, але причини дорожньої пригоди стали зрозумілі.
За фактом встановлено, що сам депутат ОСОБА_1 відповідає за безпеку офісу фіктивної фірми з відшкодування ПДВ. Слідство триває».
Крім того ведучий «Економічного вісника» доповнив:
«Мене найбільше вразив факт, що саме депутат обласної ради, публічна людина навіть не приховує, що він пов'язаний з конвертацій ним центром. Виходить він впевнений, що депутатського мандату не втратить, що йому за таке нічого не буде. І найстрашніше коли чиновник відчуває безкарність, це розв'язує йому руки.»
Позивач вказував на те, що зазначена інформація не відповідає дійсності формує у глядачів хибну уяву про його діяльність, яку він здійснює як депутат Київської обласної ради, ганьбить його честь, гідність, ділову репутацію, та завдає шкоди його інтересам, як фізичній особі так і, як політичному діячу, дискредитує його як депутата в громадській думці.
Посилаючись на ст.ст. 277, 297, 299 ЦК України, ст. 64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», просив визнати зазначену інформацію такою, що не відповідає дійсності та зобов'язати ТРК «Київ» спростувати її у програмі «Економічний вісник», принести йому вибачення за поширення недостовірної інформації, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.02.2007 р. позов задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1. інформацію, розповсюджену ІНФОРМАЦІЯ_1. у випуску телевізійної програми «Економічний вісник» ДКР ТРК «Київ», а саме: «У Святошинському районі була знешкоджена компанія, яка займалась незаконним відшкодуванням ПДВ. Фірма працювала п'ять років, за цей час спритні ділки обікрали бюджет на 80 млн. грн. «Кришував» цей центр депутат Київської обласної ради пан ОСОБА_1. Він направив свій джип на оперативників, які перевозили свідка у справі, так званого зиц голову цього конвертаційного центру ОСОБА_2, власницю квартири де був розташований конвертаційний центр, перехопити свідка нардепу не вдалось, але причини дорожньої пригоди стали зрозумілі. За фактами встановлено, що сам депутат ОСОБА_1 відповідає за безпеку офісу фіктивної фірми з відшкодування ПДВ. Слідство триває».
Зобов'язано ТРК «Київ» у місячний строк після набрання рішенням законної сили спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, в який вона бала поширена: у випуску програми «Економічний вісник» ТРК «Київ».
Стягнуто з ТРК «Київ» на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн., витрати по сплаті держмита- 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТРК «Київ» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд неправильно застосував ст. 21 Закону України «Про інформацію», встановивши, що озвучена в «Економічному віснику» ТРК «Київ» інформація, яка була отримана з прес-конференції посадових осіб ДПА у м. Києві - не є інформацією державних органів.
Крім того суд неправильно витлумачив позицію ТРК «Київ» стосовно оціночних суджень ведучого програми щодо слова «Кришував». На думку представника відповідача таке висловлювання не є образою і не містить фактичних даних, а є алегорією, мовним засобом вживаним в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, а тому відповідно до ст.47-1 Закону України «Про інформацію», таке оціночне судження не може тягнути за собою відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди.
Вказував на те, що суд неправильно застосував ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», згідно якої призначення компенсації моральної шкоди можливе лише за наявності умислу журналіста, чого в даному конкретному випадку не було.
Також представник відповідача посилався на те, що суд в порушення вимог процесуального закону відмовив у задоволенні клопотанням у ДПА у м. Києві про притягненні її до участі в справі як третьою собою, оскільки саме ДПА у м. Києві надала інформацію, використану у телесюжеті ТРК «Київ».
В судовому засіданні представник ТРК «Київ» просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, які в ній викладені.
Представник ОСОБА_1. заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. частково, суд першої інстанції виходив з того, що інформація викладена в телевізійній програмі «Економічного віснику» ТРК «Київ» ІНФОРМАЦІЯ_1 не є оціночними судженнями, вона викладена без гіпербол, алегорій, сатири та містить фактичні дані щодо діяльності конкретної особи.
В ній немає жодного посилання на те, що вона отримана з офіційних джерел -прес конференції від 08.06.2006 р. голови ДПА у м. Києві та його першого заступника. Крім того, виступи посадових осіб державних органів під час прес-конферецій не відноситься до офіційної інформації державних органів.
За висновком суду відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що оспорювана інформація є достовірною. Викладена у телепередачі інформація ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача, завдає йому моральних страждань.
З таким висновком суду повністю погодитись на можна, виходячи з наступного.
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав, що викладена ІНФОРМАЦІЯ_1 ведучим ТРК «Київ» в «Економічному віснику» інформація була надана ДПА у м. Києві з прес-конференції, яка проводилась головою цього податкового органу та його першим заступником, а тому її необхідно вважати як офіційне повідомлення зазначених посадових осіб, що відповідно до ст. 67 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» звільняє відповідача від відповідальності за її поширення.
Суд зазначеним доводам не дав належної правової оцінки, обмежившись лише висновком про те, що така інформація не відноситься до офіційної документованої інформації, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
Згідно ст. 21 Закону України «Про інформацію» основними джерелами цієї інформації є законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.
До джерел інформації стаття 26 цього Закону відносить і передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії Інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Відповідно до. п.П постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. №4 на органи масової інформації, їх працівників і автора не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди за публікацію чи поширення відомостей, які не відповідають дійсності, якщо вони містились в офіційних повідомленнях чи були одержані від інформаційних агентств чи прес-служб державних органів, або є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим засобом інформації, офіційних виступів посадових осіб державних органів.
Інформація щодо ОСОБА_1. містилась в повідомленнях, отриманих на прес-конференції посадових осіб - голови ДПА у м. Києві та його першого заступника, що підтвердила ДПА у м. Києві у заяві про залучення її до участі у справі.
Зазначену заяву підтримував і представник відповідача, вказуючи на те, що саме ДПА у м. Києві є джерелом інформації, і тільки цей орган володіє детальною інформацією по справі, в тому числі і щодо достовірності інформації, та щодо порушення відносно ОСОБА_1. кримінальної чи адміністративної справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.11 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам слід мати на увазі, що у справах про спростування відомостей, поширених засобами масової інформації (у пресі, по радіо, телебаченню), як відповідачі до участі притягується автор, орган засобу масової інформації, що їх поширив, а у передбачених законом випадках - і відповідна службова особа цього органу, які й несуть обов'язок по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди відповідно до ступеня вини кожного з них.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про захист честі, гідності і ділової репутації, громадян та організацій» від 28.09.1990 р. №7, встановивши, що автор використав у публікації відомості, одержані з офіційного джерела, суд має обговорити питання про притягнення до участі у справі як відповідача організацію або службову особу, які надали оспорювані позивачем відомості.
Зазначені роз'яснення судом першої інстанції залишились поза увагою, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного її вирішення, що є підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду належить урахувати зазначене, всесторонньо та повно перевірити доводи сторін, дати доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника Державного комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Київ» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.