АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-6328/07 Головуючий в 1 інстанції: Білошкап О.В.
Доповідач : Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого: Желепи О.В. суддів: Столбун В.І., Волошиної В.М. при секретарі: Денисенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Оборони України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом з тих підстав, що 14.06. 2004 р.
між нею як інвестором та відповідачем було укладено договір №75/2004 про
інвестування будівництва житлового будинку . Об'єктом інвестування була квартира
АДРЕСА_1. За п. 1.2 договору відповідач зобов'язався в
збудованому житлі виконати загально будівельні роботи, встановити вхідні двері,
вікна, здійснити штукатурку стін всіх приміщень, крім ванної кімнати та с/в;
цементну стяжку під чистову підлогу; системи водопостачання, каналізації, опалення, електричного забезпечення . Обов'язки щодо фінансування об'єкту інвестування та прийняття його у свою власність для особистого проживання, передбачені договором позивачка виконала. Однак, відповідач допустив порушення умов договору, а саме, частково не виконав п. 1 .2 договору, а саме, не зроблені роботи по штукатурці стін всіх приміщень, та цементні стяжки під часткову підлогу. На її звернення відповідач вказані роботи не виконав . Тому вона за власні кошти виконала вказані роботи. Вартість цих робіт в сумі 5052 грн. підлягає стягненню з відповідача. Також відповідач порушив передбачений п. 1.2 договору термін здачі будинку в експлуатацію - ПІ квартал 2004 р. та термін відкриття будинку під заселення -вересень 2004 р. Тільки в жовтні 2005 р. відбулось відкриття будинку під заселення і квартира була надана їй під заселення з простроченням в 13 місяців. Тому відповідно до ст.15 ч.5 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідач повинен сплатити їй неустойку у розмірі трьох відсотків від загальної суми вартості робіт у розмірі 32 712 грн. У зв'язку з простроченням здачі будинку під заселення позивачка не отримала доходу, який реально могла отримати, якби будинок був зданий вчасно. Середня ціна оренди
двокімнатної квартири в м. Борисполі складає 750 грн. Тому відповідач завдав їй збитки в вигляді упущеної вигоди, які за 13 місяців складають 9750 грн. Діями відповідача їй завдано моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яка полягає в моральних стражданнях та незручностях, які вона пережила у зв'язку з простроченням здачі будинку, в цей час вона була вагітна і змушена була проживати разом з родичами, хоч мала право на окреме житло. Психоемоційні навантаження в цей час були шкідливими для її здоров'я.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнуто з Державного підприємства МО України "Укрвійськбуд" на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення строків заселення житла в розмірі 32712 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.. всього 34712 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства МО України "Укрвійськбуд" судові витрати на користь держави в розмірі 335 грн. 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач у поданій апеляційній скарзі вказує, що рішення суду є незаконним, судом неправильно визначено розмір неустойки та безпідставно стягнуто моральну шкоду. Просить рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольнивши позов частково, суд виходив з того, що відповідач порушив умови договору інвестування, до даних правовідносин застосовуються правила Закону України «Про захист прав споживачів», а тому позивач вправі вимагати від виконавця виплати пені в розмірі 3% вартості наданих послуг за кожний день прострочки.
Зазначений висновок ґрунтується на вимогах закону, досліджених у судовому засіданні доказах, яким надана належна правова оцінка і є правильним.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 14 червня 2004 р. між позивачкою ОСОБА_1. та відповідачем Державним підприємством МО "України "Укрвійськбуд" було укладено договір №75/2004 про інвестування
будівництва житлового будинку.
Відповідно до умов договору виконавець (відповідач) зобов'язується своїми силами та засобами за рахунок залучених від інвестора коштів, збудувати і передати інвестору (позивачці) обумовлене житло (об'єкт інвестування) за адресою: АДРЕСА_1, а інвестор зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту інвестування та прийняти його у свою власність для особистого проживання.
В пункті 1.2 договору зазначена характеристика об'єкту інвестування: в збудованому житлі
виконуються :
загально будівельні роботи, встановлюються вхідні двері, вікна, штукатурка стін всіх приміщень, крім ванної кімнати та с/в, цементна стяжка під часткову підлогу: системи водопостачання, каналізації, опалення, електрозабезпечення.
Відповідно до довідки, виданої відповідачем 06.10.2005 p., зобов'язання по договору від 14.06.2004 р. позивачкою виконані та заборгованості по проінвестованій квартирі АДРЕСА_1 вона не має.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка свої зобов'язанні по договору інвестування виконала.
Відповідно до п. 1.2 договору запланований термін здачі будинку в експлуатацію -III квартал 2004 p., термін відкриття будинку під заселення - вересень 2004 р.
Однак, судом встановлено, що в порушення умов договору будинок був відкритий під заселення в жовтні 2005 р.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" від 22.09.2004 р. №1243, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії.
Державної приймальною комісією будинок був прийнятий в експлуатацію 19.08.2005 р., про що складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Квартира АДРЕСА_1 була передана відповідачем позивачці 6 жовтня 2005 р., про що складено акт №246/2005.
Таким чином, відповідач прострочив виконання зазначених в договорі зобов'язань на 13 місяців.
Доводи апеляційної скарги в частині, того, що відповідач не винен в тому, що відбулося прострочення, оскільки вони на певний час неправомірно були позбавлені права організації яка замовляла будівництво, про що відповідач долучив до апеляційної скарги відповідну переписку, до уваги не приймаються, оскільки вказані обставини не були повідомлені суду першої інстанції, докази на їх підтвердження не подавались і посилань на будь-які поважні причини відповідач в апеляційній скарзі не робить.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції 1991 р. зі змінами станом на 2004 рік), яким регулюються спірні правовідносини, якщо виконавець прострочує виконання роботи, він сплачує споживачеві пеню у розмірі трьох відсотків загальної вартості робіт (послуги) за кожний день прострочення.
Загальна вартість робіт складає 90876,50 грн., 3% пені складає 2726, 29 грн. Загальний розмір пені за час прострочення виконання роботи, визначений судом першої інстанції в розмірі 32712 грн.(2726,29 грн. х 12).
Проте, виходячи з вимог частини 3 ст. 551 ЦК України та принципів об'єктивності, реальності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути пеню в розмірі 3000 грн., змінивши в цій частині рішення суду.
Доводи апеляційної скарги, в частині безпідставного задоволення позову про стягнення моральної шкоди є обґрунтованими, оскільки суд задовольняючи ці вимоги застосував, лише ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів», але не врахував вимоги ст. З Закону «Про захист прав споживачів» в редакції закону 1991 року зі змінами станом на 2004 рік, якою визначено, що споживач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей роботами у випадках, передбачених законодавством.
Такі обставини не були доведені сторонами та встановлені судом, а тому підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди у суду також були відсутні.
Судові витрати по сплаті судового збору на користь держави слід покласти на забудовника.
Постановлене судом першої інстанції рішення в частині визначення розміру пені, судових витрат , підлягає зміні а в частині стягнення моральної шкоди, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, у відповідності із ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 551 ЦКУкраїни, Законом України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2007 року в частині визначення розміру пені та судових витрат змінити, а в частині стягнення моральної шкоди скасувати.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» на користь ОСОБА_1 неустойку(пеню) за прострочення строків заселення житла в розмірі 3000 (три тисячі) грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Укрвійськбуд» на користь держави судоий збір 51 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення однак може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.