ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 жовтня 2006 р. |
№ 8/57-38 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Волинської області від 18.05.2006р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р.
у справі №8/57-38
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення 896,20 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 20.04.06),
від відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Волинської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 і просила суд стягнути з останньої 896,20 грн. збитків, у тому числі 199,59 грн. не отриманого доходу внаслідок перебування контейнера на торговій площі у січні 2006 року, яку позивач мав можливість передати у суборенду, 256,61 грн. -послуги по вантаженню та перевезенню контейнера, 440,0 грн. за зберігання контейнера на автостоянці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - ПП ОСОБА_1на підставі договору НОМЕР_1, укладеного з ВКФ “Домінант”, отримала у володіння та користування частину торгівельної площі ІНФОРМАЦІЯ_1.
Раніше аналогічний договір було укладено між ВКФ “Домінанта” та ПП ОСОБА_4. До 31.12.2005р. частину цієї площі у розмірі 6,25 кв.м. у підприємця ОСОБА_4 орендувала підприємець ОСОБА_2. Оскільки ОСОБА_4 на 2006 рік не уклала з ВКФ “Домінанта” договір користування зазначеною площею, то ПП ОСОБА_2 відповідно до п.5.11 договору НОМЕР_2 повинна була звільнити до 6 січня 2006 року займану торгову площу.
Проте, оскільки відповідач до 30.01.2006р. спірну площу, на якій був розташований його торговий контейнер, не звільнив, позивач був вимушений здійснити самозахист своїх прав шляхом опечатування та переміщення торгового контейнера відповідача на платну автостоянку.
Рішенням господарського суду Волинської області від 18.05.2006р. (суддя Кравчук А.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. (головуючий, суддя Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.), позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 199,59 грн. збитків за перебування контейнера на торговій площі у січні 2006р. припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог. У позові в частині стягнення збитків у сумі 696,61 грн. за перевезення та зберігання контейнера, відмовлено.
Вказані рішення та постанова у частині відмови у стягненні з відповідача збитків у сумі 696,91 грн. мотивовані тим, що позивач, вважаючи свої права порушеними, мав право звернутися до відповідача з позовом про усунення перешкод у користуванні торгівельною площею, але не мав права вчиняти дії, які обмежили права власності відповідача.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 17.10.2006р. представник позивача подав клопотання, яким просив суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи між ВКФ “Домінанта” та ПП ОСОБА_4 був укладений договір НОМЕР_3 про співпрацю від 01.05.2005р., відповідно до якого підприємцю була передана частина торгівельної площі ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказану площу ПП ОСОБА_4 на підставі договорів НОМЕР_3 та НОМЕР_2, надала у користування ПП ОСОБА_2 (місце НОМЕР_4).
У подальшому ПП ОСОБА_4 не уклала з ВКФ Домінанта” договір користування зазначеною площею на 2006 рік, у зв'язку з чим ПП ОСОБА_2 відповідно до п.5.11 договору НОМЕР_2, укладеного з ПП ОСОБА_4, повинна була звільнити займану торгову площу до 6 січня 2006 року .
30.12.2005р. між ВКФ “Домінанта” та ПП ОСОБА_1було укладено договір про співпрацю НОМЕР_1, відповідно до якого до ПП ОСОБА_1перейшла у володіння та користування частина території ІНФОРМАЦІЯ_1, де знаходився контейнер НОМЕР_4, який належить підприємцю ПП ОСОБА_2.
Підприємець ОСОБА_1 відмовилася укладати з підприємцем ОСОБА_2 договір оренди торгової площі НОМЕР_4 на території ІНФОРМАЦІЯ_1.
Оскільки відповідач -ПП ОСОБА_2 не звільнила торгове місце та не вивезла з території ІНФОРМАЦІЯ_1 контейнер НОМЕР_4, позивач -ПП ОСОБА_1, здійснюючи, як вона вважає, право на самозахист свого цивільного права, опечатала та вивезла торговий контейнер відповідача на платну автостоянку. Витрати, понесені внаслідок цих дій, позивач просить стягнути з відповідача.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем не існує договірних відносин, які б породжували для сторін юридичні наслідки, тому на спірні правовідносини поширюються норми права, які регулюють позадоговірні відносини, тобто зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.
Отже, предметом даного позову є відшкодування шкоди у вигляді збитків, заподіяних відповідачем внаслідок його, на думку позивача, протиправних дій.
Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Названа норма регулює позадоговірні зобов'язання, підставою яких є неправомірні юридичні дії -делікти, на відміну від ст.623 ЦК України, яка визначає підставою виникнення договірного зобов'язання у вигляді відшкодування збитків -правомірний юридичний факт -договір.
Як вбачається з положень ст.1166 ЦК України, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.
При цьому, протиправною поведінкою у цивільних правовідносинах є, зокрема, порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій, оскільки за принципом генерального делікту, кожному заборонено заподіювати шкоду майну або особі та будь-яке заподіяння шкоди іншому вважається протиправним.
Під час розгляду справи і вирішення спору по суті заявлених вимог, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків, оскільки останній не вчиняв заборонних дій (протиправної поведінки) по відношенню до прав позивача, за які настає цивільна відповідальність, з чим погоджується й колегія суддів з огляду на те, що дії відповідача, які є підставою даного позову, пов'язані виключно з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, що виникли з договору НОМЕР_2, укладеного між ним та ПП ОСОБА_4, щодо звільнення орендованої торгівельної площі.
Окрім того, позивач стверджує, що спірна торгівельна площа була надана йому у володіння та користування ВКФ “Домінанта” внаслідок укладання між ними договору НОМЕР_1, і на цій площі знаходився контейнер НОМЕР_4, що належить відповідачу. У зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач порушив його цивільні права.
З такими доводами позивача колегія суддів не погоджується, оскільки в силу ч.1, 3 ст.767 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Статтею 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, неможливість використання позивачем наданої йому ВКФ “Домінанта” у володіння спірної торгівельної площі виникла внаслідок неналежного виконання ВКФ “Домінанта” своїх обов'язків, визначених статтею 767 ЦК України, щодо передачі позивачу у володіння спірної площі у стані, який відповідав би умовам договору НОМЕР_1 та її призначенню. Відповідальність за невиконання цих обов'язків не може бути покладена на іншу особу.
Окрім того, відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Разом з тим, частина 3 названої статті визначає, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу, якими встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
В силу ст.19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою способів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Під час розгляду даного спору, судами двох інстанцій встановлено, що позивач застосував до відповідача дії, що заборонені законом, а саме обмежив права власності відповідача. Проте, в силу ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Отже, встановивши зловживання позивачем своїми правами, які полягають у самостійному розпорядженні чужою власністю (самовільне вивезення контейнера), чим було позбавлено відповідача можливості в будь-який момент розпорядитися своїм майном на власний розсуд, суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. у справі №8/57-38 до - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій