ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р. | № 18/81(25/70) |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Савенко Г.В., |
Ходаківської І.П., |
розглянула |
касаційну скаргу | закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ДАСК" (далі Товариство) |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
від | 13.07.06 |
у справі | № 18/81(25/70) |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства |
до | закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ФОРТ" (далі Компанія) |
про | стягнення 283 888,72 грн. |
В засіданні взяли участь представники
- позивача: | Лєдовських М.В. (за дов. б/н від 31.08.06) - у судовому засіданні 12.10.06; |
- відповідача: | Сидоренко А.О. (за дов. № 20 від 11.09.06) - у судовому засіданні 21.09.06; Гарасимів О.І. (за дов. № 14 від 12.07.06) - у судовому засіданні 12.10.06. |
Ухвалою від 06.09.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у тимчасовому складі: головуючий – Першиков Є.В., судді –
Шаргало В.І., Жаботина Г.В., утвореної розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 04.09.06, касаційна скарга Товариства була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 21.09.06.
У зв’язку з виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки, розпорядженням від 21.09.06 заступника голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 18/81(25/70) господарського суду Дніпропетровської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 21.09.06 колегією суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Шаргало В.І.,
Жаботина Г.В. без початку перегляду по суті, утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді
Шаргало В.І., Ходаківська І.П.
Оскільки у судове засіданні 21.09.06 представник скаржник не з'явився, ухвалою від 21.09.06 розгляд справи було відкладено на 12.10.06.
У зв'язку з виходом судді Савенко Г.В. з відпустки справа розглядається колегією суддів у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судових засідань 21.09.06, 12.10.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.10.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Ухвалою від 27.02.04 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Чередко А.Є.) було порушено провадження у даній справі.
Ухвалою від 13.05.04 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Чередко А.Є.) у справі було призначено проведення судово-економічної експертизи, метою якої було з'ясування фактичного розміру матеріальних збитків та моральної шкоди завданих Товариству діями Компанії щодо використання знаку для товарів та послуг, на яке у Товариства мається свідоцтво на знак для товарів і послуг № 8857 від 31.10.97.
Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, 18.10.04 до господарського суду Дніпропетровської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н.С.Бокаріуса надійшов висновок судово-економічної експертизи № 4785 від 07.07.04 яким визначено, що у зв'язку з законодавчою неврегульованістю цього питання, фактичний розмір матеріальних збитків, заподіяних Товариству діями Компанії, за умови, що використанні знаку для товарів і послуг було неправомірним, не надається можливим. При цьому, у висновку зазначалося, що питання законодавчої обґрунтованості висновків Товариства про неправомірність дій Компанії експертом не розглядалося, а поставлені судом питання вивчалися за теоретичної умови, що використання знаку для товарів і послуг було неправомірним.
Ухвалою від 16.02.05 господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: головуючий – Чередко А.Є, судді – Стрелець Т.Г., Полєв Д.М.) у справі було призначено судову експертизу, метою якої було визначення факту використання відповідачем знаку для товарів та послуг, що належить Товариству, при розміщенні Компанією спірного рекламного носія.
На виконання ухвали від 16.02.05 Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. професора М.С.Бокаріуса надіслав повідомлення б/н від 01.08.05 про неможливість надання висновку, оскільки інституту не було надано додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності (якісний фотознімок загального вигляду позначення, використаного ЗАТ СК "Даск-СП" при розміщенні спірного рекламного носія) та не оплачено калькуляції кошторисної вартості робіт по проведенню експертизи (на суму 6 002,88 грн.).
Ухвалою від 29.11.05 господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів складі: головуючий –Чередко А.Є, судді –Стрелець Т.Г., Полєв Д.М.) у зв'язку з неналежним невиконанням Товариством вимог суду щодо надання витребуваних матеріалів, необхідних для проведення у справі судової експертизи, позов Товариства залишено без розгляду.
При цьому, як вбачається з юридичного аналізу ухвали від 29.11.05, на виконання вимог ухвали суду Товариством було надано до суду звіт, виготовлений ТОВ Консалтинговий центр "Алеана", про оцінку збитків, спричиненого недобросовісною конкуренцією внаслідок неправомірного використання знаку для товарів і послуг. Проте, судом було встановлено, що зазначений звіт, аналогічного змісту, первинно вже залучався Товариством до матеріалів позовної заяви та був предметом оцінки судового експерта, який визнав такі матеріали недостатніми.
Постановою від 23.02.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Лотоцької Л.О., суддів –Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу Товариства задоволено, а апеляційну скаргу Компанії задоволено частково.
Ухвалу від 29.11.05 скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.
При винесенні вказаної постанови суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що фотознімки, що знаходяться в матеріалах звіту, наданого Товариством, є якісними, та у них чітко зафіксовані суттєві елементи зображення, а тому Товариством було виконано ухвали суду про витребування таких доказів.
Розпорядженням від 03.0.306 голови господарського суду Дніпропетровської області справа була передана на розгляд судді Петровій В.І., яка ухвалою від 06.03.06 прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду.
Рішенням від 20.04.06 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петрова В.І.) в задоволення позовних вимог Товариству відмовлено.
Постановою від 13.07.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Лотоцької Л.О., суддів –Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 20.04.06 господарського суду Дніпропетровської області без змін.
При вирішенні спору по суті попередні судові інстанції прийшли до висновку про достатність матеріалів справи, які містять надані сторонами докази по справі, для прийняття рішення по суті спору.
Рішення попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що на момент укладення угоди про розміщення реклами, в якій використано знак "ДАСК", Сироватко С.В. був як представником власника знака, так і представником замовника реклами, у зв'язку з чим суди прийшли до висновку, що розміщення позначення "ДАСК-СП" на рекламному щиті не є таким, що порушує права власника свідоцтва на знак товарів та послуг, оскільки ці дії здійснювались з дозволу власника.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 20.04.06 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 13.07.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні рішень попередніми судовими інстанціями було порушено норми матеріального та процесуального права.
Крім того, скаржник зазначає, що оскаржені судові акти були винесені за умови неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору по суті.
Зокрема, скаржник зазначає, що всупереч норм процесуального права, судом першої інстанції було залишено поза увагою факт призначення у справі судової експертизи ухвалою від 16.02.05 господарського суду Дніпропетровської області, у зв'язку з чим скаржник вважає, що суд неправомірно виніс рішення у справі без отримання відповідного доказу у справі –висновку судового експерта.
Крім того, скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано Закон України "Про рекламу" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та вважає, що відповідно до положень вказаного Закону рекламою є навіть зображення знака для товарів і послуг чи назви особи, а отже закон не обмежує визначення рекламою лише інформації, яка містить адресу чи телефони, особи, що надає свою рекламу, оскільки сам по собі знак для товарів і послуг чи назва особи, що дає рекламу дозволяють сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такого товару.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Компанія щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить у задоволенні касаційної скарги Товариства відмовити повністю, а рішення попередніх судових інстанцій по даній справі залишити без змін.
Так, Компанія вважає, що з урахуванням вимог п. 6 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" Товариство втратило право забороняти їй використовувати знак з тих підстав, що цей знак введено в цивільний обіг з обізнаності та з ініціативи представників Товариства.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі матеріалів позовної заяви, підставою для подачі заяви стало те, що, на думку Товариства, воно встановило факт використання Компанією свого знаку для товарів і послуг. Такий факт Товариство обґрунтовує своїм актом від 17.01.04, на підставі якого судові інстанції встановили, що комісією Товариства встановлено наявність спеціальної конструкції за адресою: 49000 м.Дніпропетровськ, у дворі будинку № 1 по вул.спуск Дніпровський.
Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що Товариство в позовній заяві вказало, про те, що Компанія займається тією ж діяльністю, що і Товариство –страхуванням, і що Компанія використовує у рекламі свого підприємства його знак для товарів і послуг, а тому це порушує його права як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг № 8857 від 31.10.97.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що в позовній заяві Товариство стверджує, що замовником і розповсюджувачем реклами є Компанія, при цьому Товариство посилається, що це підтверджується Дозволом на розміщення зовнішньої реклами від 27.11.00 № 572/1 (далі Дозвіл від 27.11.00).
При вирішенні спору по суті судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що з Дозволу від 27.11.00 вбачається, що він виданий акціонерній страховій компанії "ДАКС-СП" (правонаступником якої є Компанія).
Судовими інстанціями встановлено, що вимоги Товариства зводяться до того, що у зв'язку з недобросовісною конкуренцією та незаконним використанням знаку на товари та послуги, що належать йому відповідно до свідоцтва № 8857 від 31.10.97, Компанія завдала йому збитки в розмірі 283 888,72 грн. у вигляді упущеної вигоди, крім яких Товариство просить стягнути з Компанії 200 000,00 грн. моральної шкоди.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, у Товариства, як правонаступника акціонерного товариства "Страхова компанія "ДАСК", є свідоцтво на знак для товарів і послуг від 31.10.97 № 8857 строк дії якого продовжено Доповненням до свідоцтва на знак для товарів і послуг до 10.08.2013.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що 20.04.00 на загальних зборах засновників (в числі засновників Товариства, представником якої був Сироватко С. В. та Страхової компанії "Діско", представником якої був теж Сироватко С.В.) було створено закрите акціонерне товариство страхову компанію "ДАСК-СП" /далі ЗАТ СК "ДАСК-СП"/ (правонаступником якої є Компанія), затверджено його статут та установчий договір, а президентом цього товариства було обрано Сироватко Станіслава Володимировича.
Судовими інстанціями встановлено, що 06.07.00 ЗАТ СК "ДАСК-СП" зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з місцезнаходження на момент реєстрації: м.Дніпропетровськ, вул.К.Лібкнехта, 4д.
При вирішення спору по суті судом першої інстанції встановлено, що 27.11.00 виконком Дніпропетровської міськради надав ЗАТ СК "ДАСК-СП" дозвіл на розміщення зовнішньої реклами в м.Дніпропетровську по вул.Дніпропетровський спуск, буд. 1 до 27.11.05. При цьому, встановлено, що власником місця розташуванні конструкції є гр.Рахманов Владислав Рустамович.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що 04.04.01 між гр.Рахмановим В.І. (правопредставник) та страховими компанія "Діско", "ДАСК" і "ДАСК-СП" (страховики) в особі президента цих компаній Сироватко С.В. було укладено договір, згідно якого страховики набули право розміщувати рекламу на території земельної ділянки, яка розташована на території Жовтневого районі м.Дніпропетровська по вул.Дніпропетровський спуск, буд. 1.
При вирішення спору по суті судом першої інстанції та під час перегляду справи в апеляційному порядку встановлено, що між ПП ПКФ "Каскад" (виконавець) в особі директора Водолазського В.М. та ЗАТ СК "ДАСК-СП" (замовник) в особі президента Сироватка С.В. було укладено договір № 17/200, відповідно до умов якого в листопаді 2000 року було виготовлено та змонтовано рекламний щит, на якому зображений знак. При цьому, попередніми судовими інстанціями встановлено, що два акти приймання-передачі виготовлення та монтажу рекламного щита зі сторони замовника підписав президент компанії Сироватко С.В.
Також, на підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено, що з моменту заборони власником використання знаку місцезнаходження Компанії та його номери телефонів були інші, ніж ті, що зазначені в рекламі.
З урахування наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що суть даного спору зводиться до встановлення факту підставності звернення Товариства до суду з відповідною позовною заявою, оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі наданих сторонами доказів по справі, знак введено в цивільний обіг з обізнаності та з ініціативи представників Товариства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст.ст. 1, 24 Закону України "Про рекламу" № 270/96-ВР від 03.07.96 реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію. Це положення не застосовується у випадках, коли дається тільки реклама знака для товарів і послуг, назви особи (без реклами послуг).
За змістом ст.ст. 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93 № 3689-ХІІ використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки; використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот; використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів"; некомерційне використання знака; усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.
Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
З урахуванням наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій, що оскільки на момент укладення угоди про розміщення реклами, в якій використано знак, Сироватко С.В. був як представником власника знака, так і представником замовника реклами, то розміщення позначення "ДАСК-СП" на рекламному щиті не є таким, що порушує права власника свідоцтва на знак товарів і послуг № 8857, оскільки ці дії здійснювались з дозволу власника.
Щодо вимог скаржника про стягнення моральної шкоди, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладеному в постановах "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.92 № 6 та "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а отже, оскільки винні дії Компанії у даному спорі доведено не було, то попередні судові інстанції підставно відмовили в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо посилань скаржника на те, що всупереч норм процесуального права, судом першої інстанції було неправомірно винесено рішення у справі без отримання відповідного доказу у справі –висновку судового експерта, то таке твердження Товариства є помилковим, та не може бути прийняте до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
До актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться: Господарський процесуальний кодекс України, Закон України "Про судову експертизу", Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.96 № 710, а також інші законодавчі акти, у тому числі міжнародні договори та угоди про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності.
З правового аналізу наведених нормативних актів вбачається, що обов'язковою умовою призначення судової експертизи є винесення судом відповідної ухвали.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови, прийняті господарськими судами під час здійснення правосуддя, є обов'язковими до виконання на усій території України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, таким засобом доказування як висновок судового експерта. Водночас, за змістом ч. 5 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Висновки експертів, як джерела доказів, не мають перевагу над іншими доказами, та не можуть враховуватися без належної їх перевірки й оцінки.
У Законі України "Про судову експертизу" від 25.02.94 № 4038-XII визначено, що судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судова експертиза повинна призначатися тільки для встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Неприпустимо ставити перед експертом правові питання, вирішення котрих віднесено законом до компетенції суду (зокрема, про відповідність окремих актів законодавству, про правову оцінку дій сторін тощо).
За змістом положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (далі Постанова Пленуму ВСУ) висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.98 за № 705/3145 (далі Інструкція).
Зокрема, організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів визначені розділом 4 вказаної Інструкції, з юридичного аналізу якого вбачається, що результатом діяльності експерта є: висновок експертизи або повідомлення про неможливість надання висновку.
Так, Інструкцією визначено, що якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом місяця не отримав відповіді, він письмово повідомляє особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість надання висновку. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за ст. 385 Кримінального кодексу України. У мотивувальній частині такого повідомлення викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку. У заключній частині вказується про неможливість надання висновку. Повідомлення про неможливість надання висновку оформлюється на бланку експертної установи, підписується експертом; підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи. Якщо таке повідомлення надається під час судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких подається до суду, а другий –керівникові експертної установи.
Інструкцією визначено, що предмети та документи, що були об'єктами експертного дослідження, підлягають поверненню особі або органу, яка призначила експертизу, разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.
Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, фактично, всі наявні у ній матеріали експерту надавались, за результатами чого суду було надіслано повідомлення про неможливість надання висновку. Судовими інстанціями встановлено, що Товариство не змогло надати суду нових, не досліджуваних раніше матеріалів, зокрема, фотокарток об'єкта дослідження, витребуваних експертом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно ч. 6 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ у випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об'єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу.
З наведеного вбачається, що за наслідками винесення ухвали від 16.02.05 про призначення судової експертизи з урахуванням наявних матеріалів справи судовим експертом було вчинено всі необхідні дії, визначені законодавчими актами щодо порядку проведення експертиз, за результатами яких встановлено неможливість проведення інтелектуальної експертизи, про що надіслано повідомлення встановленої форми. Таким чином, ухвала від 16.02.05 була виконана в межах наявних матеріалів справи та відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ДАСК" залишити без задоволення.
Постанову від 13.07.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 18/81(25/70) господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | Г.Савенко |
І.Ходаківська |