ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р. | № 13/3069 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: | Першикова Є.В., |
суддів: | Савенко Г.В., |
Ходаківської І.П. |
розглянула |
касаційну скаргу та касаційну скаргу | управління Державного казначейства у Хмельницькій області (далі Казначейство) відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" (далі Товариство) |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду |
від | 15.06.06 |
у справі | № 13/3069 |
господарського суду | Хмельницької області |
за позовом | Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі Підприємство) |
до | Товариства, |
треті особи: | відділ Державного казначейства у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області (далі ВДК у Кам'янець-Подільському районі), Казначейство, |
про | визнання недійсними актів приймання-передачі заборгованості по бюджетній позичці |
У засіданнях взяли участь представники
- позивача: | Сороколіт О.Г. (за дов. № 5/126 від 11.10.06) - у судовому засіданні 12.10.06; Нагурний І.Ф. (за дов. № 2/126 від 10.01.06) - у судовому засіданні 12.10.06; |
- відповідача: | Воронюк Т.В. (за дов. № 1758/06 від 03.08.06) - у судовому засіданні 12.10.06; Антонюк Г.М. (голова правління Товариства) - у судовому засіданні 12.10.06; |
- третіх осіб: | ВДК у Кам'янець-Подільському районі: не з'явилися; |
Казначейства: не з'явилися. |
Ухвалою від 28.07.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –
Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04, касаційна скарга Казначейства № 14-14/2601 від 14.07.06 та касаційна скарга Товариства № 164/06 від 12.07.06 були прийняті до провадження, розгляд справи призначено на 21.09.06.
У зв’язку з перебуванням судді Савенко Г.В. у черговій відпустці, розпорядженням від 20.09.06 заступника голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 12/3069 господарського суду Хмельницької області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 21.09.06 колегією суддів у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко Г.В.,
Ходаківська І.П. без початку перегляду по суті, утворено колегію суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий –Першиков Є.В., судді
Шаргало В.І., Ходаківська І.П.
Ухвалою від 21.09.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у зв'язку з клопотанням Підприємства розгляд справи було відкладено на 12.10.06.
У зв'язку з виходом судді Савенко Г.В. з відпустки справа розглядається по суті колегією суддів у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04.
Про вказані обставини представників сторін було повідомлено на початку судового засідання 12.10.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 12.10.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 23.08.05 господарського суду Хмельницької області (суддя Матущак О.І.) позовні вимоги Підприємства задоволено.
Визнано недійсними акти прийому-передачі заборгованості по бюджетній позичці при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна
№ 14 від 09.07.97, № 3 від 23.09.97, № 2 від 29.09.97, №№ 4, 5, 6 від 16.03.98, без номера від 28.08.98 та № 7 від 28.08.98, укладені між Підприємством та Товариством та погоджені ВДК у Кам'янець-Подільському районі та Казначейством на загальну суму 2 608 180,73 грн.
З Товариства на користь Підприємства стягнуто 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою від 15.06.06 Житомирського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Веденяпіна О.А., суддів –Іонніоквої І.А., Черпака Ю.К.) рішення від 23.08.05 господарського суду Хмельницької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства без задоволення.
Рішення та постанова попередніх судових інстанцій мотивовані тим, що переміщення зерна або продуктів його переробки від Товариства до Підприємства не відбулось, тому, з урахуванням вимог п. 6.1 Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, дійшли до висновку, що правових підстав для складання спірних актів не було. Щодо посилань Товариства на пропуск строку позовної давності суд, то апеляційна інстанція зазначила, що за змістом ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Казначейство та Товариство звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення від 23.08.05 господарського суду Хмельницької області та постанову від 15.06.06 Житомирського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємству відмовити повністю.
Свої вимоги Казначейство обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених процесуальних актів було невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального законодавства, а саме: ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, п. 3 ст. 42 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та ст. 17 Бюджетного кодексу України.
Товариство у своїй касаційній скарзі, зокрема, звертає увагу, що під час судового розгляду справи попередніми судовими інстанціями не було взято до уваги факт спливу трирічного строку позовної давності щодо предмету спору, оскільки спірні акти прийому-передачі були підписані між сторонами в 1997-1998 роках, а позов подано Підприємством лише у 2005 році.
На думку Товариства, спірні акти мають наслідки цивільно-правового характеру, а тому до них слід застосовувати загальний трирічний термін позовної давності.
Казначейство у своєму відзиві на касаційну скаргу Товариства підтримує його доводи, та зазначає, що посилання Житомирського апеляційного господарського суду про те, що в частині строку позовної давності до спірних відносин не може застосовуватися цивільне законодавство суперечить змісту спірної постанови, яка обґрунтована ст. 48 Цивільного кодексу УРСР.
ВДК Кам'янець-Подільському районі у своєму відзиві на касаційні скарги зазначає, що судовими інстанціями було неповно досліджено обставини справи та не з‘ясовано що, якщо зерно не переміщувалось після підписання першого спірного акту в 1997 році, то з якою метою Підприємство підписувало наступні акти протягом наступних двох років.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційні скарги від Підприємства не надійшов.
У судовому засіданні представник Підприємства зауважив. що залишає рішення щодо касаційних скарг Товариства та Казначейства на розгляд суду.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзиви на касаційні скарги, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, між Товариством та Підприємством було складено, підписано та скріплено гербовими печатками акти прийому-передачі заборгованості по бюджетній позичці при міжобласному (внутріобласному) переміщенні зерна № 14 від 09.07.97, № 3 від 23.09.97, № 2 від 29.09.97, №№ 4, 5, 6 від 16.03.98, без номера від 28.08.98 та № 7 від 28.08.98, згідно яких, Товариство передало, а Підприємство прийняло на себе зобов'язання по поверненню бюджетної позички на загальну суму 2 608 180,73 грн. При цьому встановлено, що вказані акти приймання-передачі були погоджені з керівниками ВДК у Кам'янець-Подільському районі та Казначейства шляхом їх підписання та скріплено гербовими печатками.
При вирішенні спору по суті місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що фактичного переміщення зерна або продуктів його переробки не відбулося.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у відповідності до п. 6.1 Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України та Міністерства фінансів України № 72/113 від 11.04.96, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.96 за № 265/1290, при внутрісистемному переміщенні зерна з одного підприємства на інше одночасно передається заборгованість по бюджетній позичці, виходячи з його облікової вартості, а при переміщенні продуктів його переробки (борошно, крупи) –за затвердженими в установленому порядку нормативами повернення заготівельними підприємствами бюджетної позички. Передача заборгованості по бюджетній позичці оформляється актом передачі-прийому згідно з додатком № 8.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до позовів про визнання недійсними актів державних чи інших органів застосовується загальний строк позовної давності. Акти державних та інших органів зачіпають майнові і пов‘язані з ними особисті немайнові права та охоронювані законом інтереси юридичних осіб. У зв‘язку з тим. що законодавство розглядає визнання недійсними актів державних та інших органів, що не відповідають чинному законодавству, як засіб захисту цивільних прав, до позовних заяв юридичних осіб про визнання недійсними таких актів застосовуються строки позовної давності, передбачені ст. 71 Цивільного кодексу УРСР (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до п.п. б п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.78 № 3 невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною. У цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 83 Цивільного кодексу УРСР та ст. 268 Цивільного кодексу України встановлюють перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, до яких вимога про визнання акту (угоди) недійсним не входить, та іншими законодавчими актами не передбачена, а тому до вимоги про визнання актів недійсними застосовується загальний строк позовної давності.
З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що на вимоги про визнання акту недійсним строк позовної давності не поширюється.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Аналогічна норма міститься у ст. 257 Цивільного кодексу України.
Законодавчо визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Отже, Закон не пов’язує початок перебігу позовної давності з наявністю (відсутністю) порушень вимог закону на час пред’явлення позову.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі наданих сторонами доказів по справі, Казначейством було проведено перереєстрацію бюджетної позички на Підприємство з відома останнього, а тому воно мало знати про порушення свого права з дня підписання актів прийому-передачі заборгованості по бюджетній позичці. Саме з цього дня у відповідності з вимогами ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, ст. 261 Цивільного кодексу України починається перебіг строку позовної давності. Водночас, як вбачається з правового аналізу матеріалів справи позов було подано до суду 26.07.04, тобто після спливу встановленого законом строку позовної давності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за змістом ст. 162 Цивільного кодексу УРСР та ст. 525 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, за винятком випадків, встановлених законом.
Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях Товариство просило відмовити в задоволенні вимоги про визнання спірних актів приймання-передачі недійсними у зв'язку з пропуском Підприємством строку позовної давності. При цьому, поважних причин для поновлення строку позовної давності місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено не було, відповідного клопотання Підприємством до суду не подавалося.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, ст. 267 Цивільного кодексу України, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржники в касаційних скаргах стверджують факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що оцінка доказів, не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно перевірити доводи усіх сторін щодо перебігу строку позовної давності, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу управління Державного казначейства у Хмельницькій області № 14-14/2601 від 14.07.06 та відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільський комбінат хлібопродуктів" № 164/06 від 12.07.06 задовольнити частково.
Рішення від 23.08.05 господарського суду Хмельницької області та постанову від 15.06.06 Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 13/3069 господарського суду Хмельницької області скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий | Є.Першиков |
судді: | Г.Савенко |
І.Ходаківська |