Справа №2-966 Головуючий у суді у 1 інстанції - Соколова

Номер провадження 22-ц/1890/15/12 Суддя-доповідач - Лузан

Категорія - 21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Лузан Л. В.,

суддів -  Дубровної  В. В.,  Сибільової  Л. О.,

з участю секретаря судового засідання  -  Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року

у справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3,

про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з їх необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з”ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

13 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, просила суд  визнати недійсним договір дарування гаражу, укладений 13 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі під № 2086.

При цьому позовні вимоги обґрунтовувала наступними обставинами.

10 червня 2011 року їй стало відомо про те, що 13 серпня 2007 року її батько -ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 спірний гараж. В той же час зазначала, що 13 грудня 2008 року її батько - ОСОБА_4, названий вище гараж подарував їй, позивачці.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору дарування гаражу, укладеного 13 серпня 2007 року, позивачка посилалась на те, що у серпні 2007 року ОСОБА_2 домовлялася з батьком про те, що він передасть у її власність гараж після своєї смерті, а вона за це буде лікувати його від алкогольної залежності та від хвороб за свої кошти. Проте після підписання договору дарування ОСОБА_2 не дотрималась своєї обіцянки лікувати її батька .

Позивачка посилалась на те, що батько часто хворів, потребував стороннього догляду, пенсії не мав, був безробітний. Доглядали батька вона, позивачка, та її мати. Вона оплачувала його лікування. У червні 2011 року з'ясувалося, що батько невиліковно хворий, має онкологічне захворювання.

30 травня 2011 року відповідачка (ОСОБА_2) подала до суду позов про визнання договору дарування гаражу недійсним. Цей позов вона, позивачка, отримала 10 червня 2011 року і з нього дізналася про наявність договору дарування гаражу, укладеного батьком і відповідачкою .

Позивачка зазначала, що від батька їй стало відомо про те, що він не бажав укладати договір дарування з ОСОБА_2, а вважав, що укладав з відповідачкою договір довічного утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько помер, але 20 червня 2011 року він подавав позов, у якому він виклав свою правову позицію щодо договору між ним та ОСОБА_2

Позивачка зазначала, що зміст складеного батьком позову є доказом і свідчить про те, що ОСОБА_4 не мав наміру дарувати гараж ОСОБА_2, а лише обіцяв його в обмін на лікування та утримання за договором, як він вважав, довічного утримання, тобто уклав спірний договір внаслідок помилки.

Позивачка посилалась також на те, що відповідачка навмисно ввела батька в оману, скориставшись його постійним хворобливим станом для того, щоб той підписав договір дарування.

З матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_5, 1975 року народження, являється донькою ОСОБА_4 від першого шлюбу, який був ним розірваний у 1993 році.

ОСОБА_6 являється другою дружиною ОСОБА_4, з якою він розірвав шлюб у 2005 році.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7, батьками якого є ОСОБА_4 і ОСОБА_2.

ОСОБА_4  помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

З пояснень позивачки - ОСОБА_1 вбачається, що за життя, у січні 2009 року, батько подарував їй двокімнатну квартиру, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

16 травня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт на все своє майно, рухоме та нерухоме, на сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

13 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування АДРЕСА_2 автокооператив «Набережний», посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 2086 (а.с.6). За названим договором ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 названий гараж, який у даній справі являється  спірним.  

16 грудня 2008 році цей же спірний гараж ОСОБА_4 подарував своїй доньці від першого шлюбу - ОСОБА_1 – позивачці у даній справі. Договір був посвідчений державним нотаріусом Шосткінської міської нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №1960.  

30 травня 2011 року ОСОБА_2 подала до суду позов до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування гаражу від 16 грудня 2008 року. За названим позовом 01 червня 2011 року ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області було відкрите провадження у цивільній справі №2-830/11

21 червня 2011 року ОСОБА_4 надіслав до суду позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування спірного гаражу від 13 серпня 2007 року, у якому зазначав, що підписуючи договір дарування вважав, що уклав договір довічного утримання; не мав наміру укладати договір дарування, відповідач навмисно ввела його в оману для того, щоб він підписав договір дарування. (а.с.5). 04 липня 2011 року ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області було відкрите провадження за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування гаражу від 13 серпня 2007 року., справа № 2-912/2011.

Ухвалою судді від 03 липня 2011 року названі справи, а саме, справа №2-830/11 і справа № 2-912/2011, були об’єднані в одне провадження. Ухвалою судді від 13 липня 2011 року провадження у вказаній справі було зупинене до залучення у справу правонаступників.

13 липня 2011 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування гаражу від 13 серпня 2007 року, який розглядається у даній справі № 2-966/11. Слід зазначити, що у даній справі позивачкою заявлений позов про визнання договору дарування недійсним з тих же самих підстав, з яких був заявлений 21 червня 2011 року аналогічний позов її батьком - ОСОБА_4.

З пояснень позивачки - ОСОБА_1 вбачається, що вона не подавала до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька .

Колегія суддів вважає, що рішення суду у даній справі постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

По- перше. Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.  

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у даній справі суд допустив порушення ст. 11 ЦПК України, зробивши окремі висновки у рішенні за межами заявленого у справі позову. Зокрема, за межами заявленого у справі позову знаходяться висновки суду щодо стану здоров'я ОСОБА_4, його недієздатності (дієздатності), перебування в стані алкогольного сп'яніння під час укладення договору; відповідності договору дарування від 13.08.2007 р. за своєю формою вимогам закону і вимогам самого договору, а також вислів про те, що «таких вимог, додержання яких було необхідно для чинності правочину, але які не були додержані, судом встановлено не було».

За наведених обставин колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині його висновків, які були зроблені за межами заявленого у справі позову про визнання недійсним договору дарування гаражу, укладеного 13 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з підстав, що він був укладений внаслідок помилки та обману.

По-друге. Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Із роз’яснень, наданих в п.п.19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 6 листопада 2009 року обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Колегія суддів вважає, що зі змісту ст.ст. 229, 230 ЦК України вбачається, що позов про визнання недійсним правочину, вчиненого внаслідок помилки, а також про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману може бути задоволений лише на вимогу сторони, яка діяла під впливом помилки або обману.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що позивачка не була стороною оспорюваного нею договору дарування гаражу, укладеного 13 серпня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а тому її доводи про порушення її прав під час вчинення названого правочину є необґрунтованими.

За наведених обставин заявлений у даній справі позов не підлягає задоволенню.

В той же час, якщо позивачка вважає, що її право порушене як спадкоємця ОСОБА_4, то при певних обставинах вона не позбавлена можливості доводити цей факт у цивільній справі Шосткинського міськрайонного суду Сумської області № 2-912/2011, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування спірного гаражу від 13 серпня 2007 року (у разі, якщо вона буде визнана правонаступником позивача) .

Керуючись   ст.303,  п.2 ч.1 ст.307,  п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України,  колегія суддів -   

в и р і ш и л а    :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 жовтня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -