КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2012 року                                                                             Справа № 1170/2а-4269/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд      

в складі головуючого: судді   Петренко О.С.        

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача –Бедлінської В.В.

відповідача –Бобуха С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: приватного підприємства Фірма «Інгуша»

до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції

про скасування повідомлення-рішення, суд  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Інгуша»звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №001042310 від 17.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання  за платежем податок на додану вартість в розмірі 110794,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення–рішення № 001042310 від 17.10.2011 року винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.  

          Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, в обґрунтування зазначивши те, що працівниками Державної податкової інспекції при  винесенні оскаржуваного рішення дотриманні норми чинного законодавства України, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи /а.с. 199,200/ ПП Фірма «Інгуша» зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської Ради.

Види діяльності за КВЕД:

- овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розмадників;

- перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесені до інших групувань;

- роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями;

- діяльність кафе;

- функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі направлень відповідача від 02.09.2011 року, згідно із пп.75.1.2. п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 ПК України, відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ від 23.08.2011 року № 2577 та плану - графіка проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Фірма «Інгуша»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від  29.09.2011 року за № 96/23-1/13769653 /а.с. 19-86/.

Даною перевіркою встановлено порушення:

1 п. 1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ППФ "Інгуша" занижено податок на прибуток за 2010 рік та за І квартал 2011 року на загальну суму 133281,00 грн., втому числі:

- за ІІ квартал 2010 року на суму 103013 грн.;

- за ІІІ квартал 2010 року на суму 3558 грн.;

- за 4 квартал 2010 року на суму 21887 грн.;

- за І квартал 2011 року на суму 4823 грн.

2 пп.138.1.1 п.138.1 ст. 138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого ППФ "Інгуша" завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 20558,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 20558 грн.;

3 п.1.8 ст.1, пп.7.4.1,7.4.4,7.4.5, п.7.4, пп.7.2.3,7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ППФ "Інгуша" занижено податок на додану вартість в розмірі 81319,00 грн., в тому числі:

1) за листопад 2010 року в сумі 64839 грн.

2) за грудень 2010 року в сумі 16480 грн.

та завищено значення р.26 Декларації з ПДВ «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту»по періодах:

- за травень 2010 року на суму 1131 грн.;

- за червень 2010 року на суму 81175 грн.;

- за серпень 2010 року на суму 2006 грн.;

- за вересень 2010 року на суму 3163 грн.;

- за жовтень 2010 року на суму 955 грн.

4 п.198.3,198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ППФ "Інгуша" занижено ПДВ на загальну суму 29475,00 грн., в тому числі:  

за березень 2011 року  в сумі 21814 грн.;

за квітень 2011 року в сумі 3442 грн.;

за травень 2011 року в сумі 2638 грн.;

за червень 2011 року в сумі 1581 грн.

та завищено значення р. 26 Декларації з ПДВ «Залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»по періодах:

за січень 2011 року на суму 10487 грн.;

за лютий 2011 року на суму 8310 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено, зокрема, податкове повідомлення–рішення від 17.10.2011 року №001042310, яким ППФ "Інгуша" нараховано податкове зобов’язання в розмірі 110794,00 грн. /а.с. 11/.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано:

- у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року податковий кредит у сумі 541229,00 грн. /а.с.146-151/, до складу якого, зокрема, включено ПДВ в сумі 64839,00 грн.;

- у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року  податковий кредит у сумі 569341,00 грн. /а.с.152-156/, до складу якого, зокрема, включено ПДВ в сумі 16480,00  грн.;

- у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року податковий кредит в сумі 480381,00 грн. /а.с. 222-223/;

- у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року податковий кредит в сумі 402343,00 грн. /а.с. 165-171/, до складу якого включено ПДВ, зокрема 21814,00 грн.;

- у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року податковий кредит в сумі 206356,00 грн. /а.с. 172-189/, до складу якого включено ПДВ в сумі 3442,00 грн.;

- у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року податковий кредит в сумі 184159,00 грн. /а.с. 190-194/, до складу якого включено ПДВ в сумі 2638,00 грн.;

- у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року податковий кредит в сумі 111053,00 грн. /а.с. 195-198/, до складу якого включено ПДВ в сумі 1581,00 грн.

Відповідач вважає, що операції між позивачем та ПрАТ "МТС Україна", ТОВ "Енергоатом", ТОВ "Дельта-Інвест", ТОВ "Леруа Мерлен", ТОВ "ТК"Ельдорадо" (телекомунікаційні послуги, газ, консоль, телевізор та домашній кінотеатр, телевізор, ваги побутові, ванна гідромасажна, духова шафа, блендер, пральна машина) не пов’язані з господарською діяльністю ПП Фірма «Інгуша», не підтверджені належними первинними документами, що в свою чергу виключає факт сплати податку на додану вартість в бюджет.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до договору №5.20334 від 01.01.2011 року, укладеного між ПП  Фірма «Інгуша»та ПрАТ «МТС Україна», останнє взяло на себе зобов’язання  надавати на тарифній основі телекомунікаційні послуги /а.с.116-117/.

Згідно рахунку за телекомунікаційні послуги ПрАТ «МТС Україна»позивачем було сплачено:

- 5368,97 грн., за жовтень 2010 року, в тому числі ПДВ - 842, 21 грн. /а.с. 127, 136/;

- 5773,31 грн. за листопад 2010 року , в тому числі ПДВ - 905,65 грн. /а.с. 128, 137/;

- 10222,51 грн. за грудень 2010 року, в тому числі ПДВ –1603,55 грн. /а.с. 129, 138/;

- 7920, 85 грн. за січень  2011 року, в тому числі ПДВ - 1242,51 грн. /а.с. 130, 139/;

- 5129,10 грн. за лютий 2011 року, в тому числі ПДВ –804,56 грн. /а.с. 131, 140/;

- 6237,93 грн. за березень 2011 рок, в тому числі ПДВ –978,51 грн.  /а.с. 132, 141/;

- 8998,83 грн. за квітень 2011 року, втому числі ПДВ –1411,58 грн. /а.с. 133, 142/;

- 5000,00 грн. за травень 2011 року, втому числі ПДВ –1488,81 грн. /а.с. 134, 143/;

- 5000,00 грн. за травень 2011 року /а.с. 144/;

- 4991,15 грн. за травень 2011 року, в тому числі ПДВ –924,39 грн. /а.с. 135, 145/, що підтверджується платіжними дорученнями позивача.

За вказаною операцією ПП Фірма «Інгуша»видано податкові накладні:

-  №1158217489 від 31.01.2011 року /а.с. 121/,

-  №1158868261 від 28.02.2011 року /а.с. 122/,

- №1159516996 від 31.03.2011 року /а.с.123/;

- №1160179828 від 30.04.2011 року /а.с. 124/,

- №6690 від 31.05.2011 року,

- №6706 від 30.06.2011 року /а.с. 126/.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит –сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.           

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення  на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;           

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи –платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару/послуги/, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах  господарської діяльності підприємства.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що ПП Фірма «Інгуша»здійснює роздрібну торгівлю тютюновими виробами, алкогольними напоями та безалкогольними напоями, продуктами харчування, а тому підприємством створена мережа кіосків, зв’язок між якими здійснюється за допомогою телекомунікаційного зв’язку МТС Україна.

З огляду на викладене, суд вважає, що, позивач сформував податковий кредит по операціям з оплати телекомунікаційних послуг на підставі належно оформленої податкової накладної, виданої йому ПрАТ «МТС Україна»у періоді з січня по червень 2011 року. При цьому ПрАТ «МТС Україна»на момент виписки податкових накладних, було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оплата позивачем телекомунікаційних послуг пов’язана з господарською діяльністю ПП Фірма «Інгуша», а тому податкове повідомлення-рішення №0001042310 від 17.10.2011 року підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість  у сумі 6850,27 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п.п.7.2.6. Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (основних фондів) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

У відповідності із Законами України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про податок на додану вартість", первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов’язкові реквізити, а саме –містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Суду не надано інформації щодо використання телевізору та домашнього кінотеатру, консолі, телевізору, ваги побутові, ванни гідромасажної, духової шафи, блендера, пральної машини в господарській діяльності підприємства, не підтверджені належними первинними документами виконання зобов'язань між позивачем та ТОВ "Енергоатом" та  ПрАТ «МТС Україна»за 2010 рік, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до  ст. ст. 11, 71  Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об’єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції № 0001042310 від 17.10.2011 року, яким ПП Фірма «Інгуша»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 110794,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 20331,00 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі  6850,27 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

   Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

          адміністративного суду                   підпис                                         О.С. Петренко

Згідно з оригіналом