АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/332/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 52 Попельнюх Р.О.  

Доповідач в апеляційній інстанції

Ювшин В. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          06 лютого 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В.І.

суддівПономаренко В.В., Демченко В.А.

при секретаріСеверин О.П.

представників відповідача Поліщук Ю.В., Голуб С.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Черкаського міського голови Одарича С.О., комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця», виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та виплату у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 звернулась з позовом до Черкаського міського голови Одарича С.О., комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця», виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та виплату у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.           

Позов обґрунтувала тим, що 10.01.2003 року між нею та міським головою було укладено контракт, згідно з яким її призначено на посаду начальника комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне управління №1». Згідно з розпорядженням міського голови від 30.12.2009 року №632-р/к/ її було звільнено з посади начальника комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне управління №1» 31.12.2009 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту - на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. На час видання міським головою розпорядження про її звільнення, вона з 16.12.2009 року по 28.12.2009 року знаходилась на лікарняному, після чого її було направлено на операцію до Черкаської обласної лікарні. Таким чином лікування вона проходила з 16.12.2009 року по 18.02.2010 року, що підтверджується лікарняними листами та про що було відомо відповідачам міському голові Одаричу С.О. та відділу кадрів СУ Б «Митниця».

        Також ОСОБА_8 повідомила, що її звільнення з посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України є незаконним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до вимог ст.40 КЗпП України звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, не допускається. Крім цього, у зв'язку з протиправним та незаконним звільненням її з роботи з відповідачів на її користь необхідно стягнути різницю по невиплаченим листам тимчасової непрацездатності та середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до дня винесення рішення суду.

                     В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила та просила: визнати розпорядження міського голови Одарича С.О. від 30.12.2009 року №632-р/к «Про звільнення начальника КП ВЖ РЕУ - 1 ОСОБА_8» - протиправним і незаконним та зобов'язати поновити її на роботі; днем її звільнення з посади начальника КП ВЖ РЕУ - 1 вважати день винесення рішення суду; стягнути з відповідача - Комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до дня звільнення (винесення рішення суду); стягнути з відповідача - комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця» на її користь різницю по невиплаченим листам тимчасової непрацездатності (лікарняним листам).

       Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8

       В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить рішення від 06.05.2010 року скасувати, посилаючись на те, що судом при його ухваленні було порушено вимоги матеріального та процесуального закону. При цьому вона просить визнати розпорядження міського голови Одарича С.О, від 30.12.2009 року 3632-р/к/ «Про звільнення ОСОБА_8» протиправним та скасувати його. Стягнути з комунального підприємства «Служби утримання будинків «Митниця» на користь ОСОБА_8 різницю по невиплаченим листам тимчасової непрацездатності (лікарняним листам).        

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки  не повністю ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до Черкаського міського голови Одарича С.О., комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця», виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про поновлення на роботі та виплаті у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку в частині правильності звільнення позивачки з роботи. Що стосується оплати тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаних з нещасним випадком на виробництві, то суд першої інстанції в цій частині невірно застосував норми матеріального права та необґрунтовано відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Встановлено, що з 10.01.2003 року між ОСОБА_8 та міським головою м. Черкаси було укладено контракт, згідно з яким її призначено на посаду начальника комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне управління №1». Згідно з розпорядженням міського голови від 30.12.2009 року №632-р/к/ її було звільнено з посади начальника комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне управління №1» 31.12.2009 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту - на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Дане звільнення ОСОБА_8 з роботи визнано обґрунтованим і рішення суду в цій частині набрало законної сили.

Але в період з 16.12.2009 року по 28.12.2009 року ОСОБА_8 знаходилась на лікарняному, після чого її було направлено на операцію до Черкаської обласної лікарні. Таким чином лікування вона проходила з 16.12.2009 року по 18.02.2010 року, що підтверджується лікарняними листами.

З матеріалів справи вбачається, що  строк дії контракту закінчився 31 грудня 2009 року. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторонами укладено строковий договір, який припинено у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено. За таких обставин  звільнення ОСОБА_8 саме з цієї дати відповідало вимогам закону.

          На звільнення з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку дії контракту) не розповсюджуються правила недопустимості звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності, оскільки воно не є звільненням з ініціативи власника підприємства. Тимчасова непрацездатність працівника не є перешкодою для розірвання трудового договору у зв’язку з закінченням контракту.  Тому доводи апелянта про перенесення дати звільнення є безпідставною.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення з ОСОБА_8 було проведено повний розрахунок, в тому числі по лікарняним листам по день звільнення включно. Водночас звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору в період тимчасової непрацездатності не позбавляє його права на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки, відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 (далі – Закон № 2240), право на таку допомогу виникає з настанням тимчасової непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення. При цьому листок непрацездатності оплачується не по день звільнення, а в порядку, встановленому ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-ІІІ, який діяв на час виникнення правовідносин, тобто за весь період хвороби до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.

          Відповідно до ст. 35  Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується   Фондом    застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення  МСЕК інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_8 перебувала на лікарняному з 16.12.2009 року по 18.02.2010 року і оплату перших п’яти днів перебування її на лікарняному здійснив роботодавець. Тому решту коштів по розрахунку за час перебування на лікарняному повинен сплатити виконавча дирекція Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно довідки-розрахунку, проведеного адміністрацією відповідача, КП «СУБ «Митниця» (а.с. 62) сума невиплаченого заробітку за час перебування ОСОБА_8 на лікарняному з 29.12.2009 року по 18.02.2010 року становить 10118,46 гривни, які і повинно було виплачено виконавчою дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь позивачки.

Але на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року з СУБ «Митниця» на користь позивачки ОСОБА_8 вже стягнута зазначена сума 10118,46 гривни, про що СУБ «Митниця» надала відповідні докази. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 липня 2010 року, за яким проведено зазначене стягнення, скасоване ухвалою суду касаційної інстанції 14 грудня 2011 року. СУБ «Митниця» питання про поворот виконання рішення не ставилось. При таких обставинах повторне стягнення однієї і тієї ж суми по оплаті лікарняних листів за період з 29.12.2009 року по 18.02.2010 року не допускається.

Так як СУБ «Митниця» виконала зобов’язання, які законом покладені на виконавчу дирекцією Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, по оплаті лікарняних листів ОСОБА_8 на суму 10118,46 гривни, то СУБ «Митниця» має право на звернення до суду з регресним позовом до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку ст. 1191 ЦК України про відшкодування шкоди завданої стягненням на користь позивачки ОСОБА_8 оплати лікарняних листів на суму 10118,46 гривни.  

Так як суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи та невірно застосував норми матеріального права при вирішення питання про стягнення виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_8, то рішення суду першої інстанції підлягає до зміни та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 в частині стягнення виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності з інших мотивів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 та 4 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2010 року задоволити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2010 року змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відмовити ОСОБА_8 в стягненні з  комунального підприємства «Служба утримання будинків «Митниця», виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти в сумі 10118 (десять тисяч сто вісімнадцять) гривень 46 коп. в зв’язку з їх виплатою СУБ «Митниця».

В решті рішення Придніпровського районного суду від 06 травня 2010 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий :

          Судді :