УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1326\2006р. Головуючий у першій інстанції - Нікітіна С.И.
Доповідач - Ступаков О.А.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 25 дня судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Ступакова О.А.
суддів - Громіка Р.Д.
- Варикаші О.Д.
при секретарі - Мілонас Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 8 червня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права і відшкодування майнової шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач подав позовну заяву до Одеського обласного військового комісаріату ( далі -ООВК) про визнання права і відшкодування майнової шкоди, вказуючи, що відповідач при начисленні йому до пенсії надбавки за участь в бойових діях, порушив чинне законодавство, а саме ст.. 25 Закону України «Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист» і ст.. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», чим позивачу було нанесено майнової шкоди.
Позивач просить суд визнати його право на надбавку за участь у бойових діях з 1 січня 2000 року у розмірі 324,84 грн., з 1 січня 2001 року у розмірі 373,15 грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 402,00 грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 402,00 грн., з 1 січня 2004 року у розмірі 427,03 грн., з 1 січня 2005 року у розмірі 498,00 грн. та зобов'язати ООВК зробити перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням надбавки за участь у бойових діях з 1 січня 2000 року у розмірі 324,84 грн., з 1 січня 2001 року у розмірі 373,15 грн., з 1 січня 2002 року у розмірі 402,00 грн., з 1 січня 2003 року у розмірі 402,00 грн., з 1 січня 2004 року у розмірі 427,03 грн., з 1 січня 2005 року у розмірі 498,00 грн.
Позивач також просив зобов'язати ООВК виплатити йому суму, недоотриману по надбавці за участь бойових діях за період з 1 січня 2000 року, що утворилася у наслідок перерахунку.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 8 червня 2006 року у задоволені позову - відмовлено.
В апеляційній скарзіОСОБА_1, представник позивача, просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою задовольнити його позов в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема, звертає увагу, що судом* першої інстанції застосовано до правовідносин по справі за 2000-2004 р. р. постанови Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р., які суперечать ч. З ст. 46 Конституції України, Закону України "Про прожитковий мінімум", Законам України "Про затвердження прожиткового мінімуму на
>000 рік" № 2025-ІИ, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік" № 2330- III, 'Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік" № 2780- III, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 рік" № 247-Ш, "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" № 1704-Ш, якими було затверджено прожитковий мінімум на 2000-2004 р. р.; за період з 01. 01. 2004 р. застосовано постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р., які в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком суперечать ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 14, 15 розділу "Прикінцевих положень Закону України ""Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і не підлягають застосуванню.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги в межах позову і апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на протязі 2000-2005 р. р. надбавка до пенсії позивача, як учаснику бойових дій в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачена Законами України „Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", має обчислюватися згідно з вимогами законодавства з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07. 1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р.
Вказаний висновок суду є обгрунтованим і відповідає вимогам законодавства України.
Так, відповідно до положень Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2000-2005 р. р. пенсія або щомісячне довічне грошове забезпечення, яке виплачується замість пенсії, підвищувалося учасникам бойових дій на певний відсоток мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у даному випадку для застосування вказаних Законів встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 р., № 831 від 26. 07.1996 р., № 1 від 03. 01. 2003 р., № 1350 від 27. 08. 2003 р.
Судом встановлено і сторони по справі не заперечують, що позивач підпадав під дію положень Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" і за 2000-2005 р. р. йому нараховувалася і виплачувалася надбавка, як учаснику бойових дій, обчислена на підставі розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, розрахунок вказаної надбавки позивачу за даний період часу проводився відповідно до діючого законодавства України і тому відповідно до вищевказаних правових положень у суду першої інстанції не було законних підстав для ухвалення рішення щодо зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату перераховувати пенсію позивача з вказаних ним підстав.
Посилання в позові і в апеляційній скарзі представника позивача на те, що розмір мінімальної пенсії за 2000-2005 р. р. необхідно розраховувати виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого законом, а не на підставі постанов Кабінету Міністрів України, не грунтується на законі.
Так, Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 рік", „Про прожитковий мінімум на 2003 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік", "Про Державний бюджет України на 2005 рік'\за станом на 2000-2005 р. р. не передбачено можливість і фактично заборонено застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення надбавок до пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії, в порядку передбаченому Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб".
Посилання позивача на ст. 46 ч. З Конституції України не має відношення до справи, оскільки ця стаття визначає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а не встановлює, що мінімальна пенсія за віком у будь-якому випадку має дорівнювати прожитковому мінімуму.
Крім того, суд не застосовував по справі положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 15. 04. 2005 р. № 4 "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", а навів їх в мотивувальній частині постанови як позицію Верховного Суду України з цього питання, що не суперечить ст. 163 КАС України про зміст постанови, в зв'язку з чим є необгрунтованими доводи апеляційної скарги з посиланням на ст. 9 КАС України на неправомірність застосування положень постанови Пленуму Верховного Суду України.
Разом з тим, правильно встановивши обставини справи і прийнявши рішення, яке відповідає вимогам законодавства України, в рішенні суду неправильно мотивовано висновок щодо необґрунтованості доводів позивача.
Зокрема, суд першої інстанції вказав: "Дійсно, Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі 284,69 грн. гривні на місяць, а стаття 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 грн. на місяць. Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14, 15 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р., який вступив в дію з 01. 01. 2004 р., зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно-правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Внаслідок чого склалось невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 року, № 831 від 26. 07. 1996 року та № 1 від 03. 01. 2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком".
Тобто, суд першої інстанції вказав на невідповідність Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказаних постанов Кабінету Міністрів України, якими визначався розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення надбавки до пенсії позивача з застосуванням Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" з тих підстав, що вони не приведені у відповідність до закону і не скасовані. Але це виключало в такому разі застосування даних постанов Кабінету Міністрів України і відповідно суперечило головному висновку суду про необґрунтованість позову по справі.
Проте суд першої інстанції не врахував, що вказані постанови Кабінету Міністрів України при застосуванні для обчислення підвищення пенсії на підставі розміру мінімальної пенсії за віком згідно із Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб" за станом на 2000-2005 р. р. не суперечили і не мали відношення до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні з вилученням з неї вищевказаного мотивування висновку суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів позивача.
Керуючись ст. ст. 195, 198 ч. 1 п. 2, 205 ч. 2, 207, 211, 212, 254 ч. 5 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, частково задовольнити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 8 червня 2006 року змінити, вилучивши з її мотивувальної частини наступні речення: "Дійсно, Законом України "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений у розмірі 284,69 грн. гривні на місяць, а стаття 63 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлює прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, у розмірі 332,00 грн. на місяць. Вищевказаними Законами передбачено розмір прожиткового мінімуму, а статті 14, 15 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07. 2003 р., який вступив в дію з 01. 01. 2004 р., зобов'язують Кабінет Міністрів України у шестимісячний термін привести свої нормативно-правові акти і забезпечити міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, а також вказує на те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. Внаслідок чого склалось невідповідність діючих Постанов Кабінету Міністрів України № 342 від 19. 03. 1996 року, № 831 від 26. 07. 1996 року та № 1 від 03. 01. 2003 року, які до теперішнього часу не приведені у відповідність із Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не скасовані, та повинні бути застосовані при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком".
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо у Вищий адміністративний суд України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.