АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2810 / 2006                   Головуючий в 1 інстанції - Чебикін В.П.

Категорія - 27                                         Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

17 серпня 2006 року                          Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів                -   БолтуновоїЛ.М., Баранніка О.П.

при секретарі   - Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Житлове комунальне підприємство „ Північне" про зміну договору найму жилого приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2006 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про зміну договору найму жилого приміщення в повному обсязі.

Зазначеним рішенням суду ОСОБА_1. відмовлено в її позовних вимогах про зміну договору найму жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську / а. с. 69-71 /.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1. посилалася на те, що рішення є незаконним. Ухвалюючи рішення суд не прийняв до уваги дійсні обставини справи і як вважає позивачка фактично не вирішив спір, який існує між нею та відповідачем, щодо користування жилим приміщенням квартири / а. с. 96-100 /.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. знаходились в зареєстрованому шлюбі зІНФОРМАЦІЯ_1 року, який розірвано ІНФОРМАЦІЯ_2 року /а. с. 5,10/. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження /а. с. 9 /, який після розірвання шлюбу проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні.

Позивачка ІНФОРМАЦІЯ_4 року уклала шлюб з ОСОБА_4. /а. с. 42 /.

Спірна двокімнатна квартира № АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську була надана батькам відповідача, а згідно рішення виконкому Індустріальної районного Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 12.05.1989 року № НОМЕР_1 особовий рахунок на зазначену квартиру було відкрито на відповідача, який став основним її наймачем / а. с. 6 /. Квартира є двокімнатною і складається з: двох кімнат житловою площею 17 кв.м, та 9,7 кв.м, кухні - 5,8 кв.м., санузлу - 2,9 кв.м, коридору - 6,3 кв.м.'та комірчини - 1 кв.м. /а. с. 8 /.

Позивачка після укладення шлюбу з відповідачем, була прописана 04.06.1993 року в спірній квартирі / а.с.7 /, а затим був прописаний і неповнолітній син сторін, тобто вони були прописані в спірній квартирі, як члени сім'ї відповідача, де до цього часу значаться зареєстрованими та проживають (а. с. 11).

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виникають конфлікти щодо користування житловою площею, оскільки позивачка чинить перепони відповідачу в користуванні балконом. Крім того, виникають суперечки щодо оплати за житлову площу і комунальні послуги та щодо сумісного проживання в квартирі..

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. про зміну договору найму жилого приміщення не підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями свідків та самих сторін.

При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивні вимоги ОСОБА_1. про зміну договору найму жилого приміщення не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 104 ЖК України може бути змінено умови договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача. Однак, виходячи з правил ст. 63 ЖК України площа жилого приміщення, що виділяється при зміні договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача не може бути меншою середньої забезпеченості жилою площею в даному населеному пункті за загальним розміром ( в Дніпропетровську середня забезпеченість складає 9 кв.м.).

Відповідно до ч.2 ст. 63 ЖК України - не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі ( ч.І ст. 48 ЖК), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобним приміщенням ( кухня, коридор, комора тощо ).

Позивачка ж ставить питання про виділення їй разом із сином кімнати площею 17 кв. м. де мається балкон, який є підсобним приміщенням, і на користування яким відповідач має рівне право з позивачкою.

Крім того, позивачка просила суд виділити кімнату житловою площею 17 кв. м. їй разом з 12-річним сином, що неможливо виходячи з вимог ч.2 ст.50 ЖК України.

Таким чином, суд першої інстанції законно та обґрунтовано відмовив позивачці в її позовних вимогах.

До того ж, з матеріалів справи вбачається ( на що посилається позивачка і в апеляційній скарзі), що між сторонами існує конфліктна ситуація ( мали навіть місце звернення в органи міліції - а. с. 80  ), яка не може бути вирішена  в результаті  зміни

2

договору найму жилого приміщення на спірну квартиру. Одним із варіантів вирішення даної конфліктної ситуації може бути розмін даної квартири в добровільному порядку чи в примусовому порядку через суд, чого не позбавлені обидві сторони, але ні в якому разі не шляхом зміни договору найму жилого приміщення.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин Справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що вона змушена нести всі витрати на утримання спірної квартири також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вона не позбавлена можливості стягнути такі затрати з відповідача у встановленому законом порядку.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2006 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.