Справа №7331 Головуючий у 1 інстанції Артеменко Л.І.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.
РІШЕННЯ Іменем України
19 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М.
суддів Лук'янової С.В., Прокопчук Л.М.
при секретарі Баклановій Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 26 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
встановив:
У травні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову позивач вказав, що з 1955 року він працював на підземних роботах на вугільних підприємствах; стаж його підземної роботи складає 44 роки 6 місяців, із яких 27 років - ГРОЗ. 5 вересня 2002 року МСЕК вперше встановила йому стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20% у зв'язку з професійним захворюванням хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, емфізема легенів першого-другого ступеня, легенева недостатність та 10% - повторно у зв'язку з трудовим каліцтвом від 1976 року, а за сукупністю - 30% безстроково. При повторному огляді 17 жовтня 2002 року МСЕК встановила стійку втрату професійної працездатності у зв'язку вказаним професійним захворюванням 40%, у зв'язку з трудовим каліцтвом 1976 року - 10%, а за сукупністю 50% і третю групу інвалідності безстроково. Також МСЕК встановила його потребу у санаторно-курортному лікуванні. Через професійне захворювання він повинен прикладати додаткові зусилля для організації життя; його постійно турбує кашель, задишка, які посилюються навіть при невеликому навантаженні; він вимушений приймати ліки. Стан його здоров"я спричиняє йому не лише фізичні, але і душевні страждання, пригнічує його. Він не може виконувати роботу по господарству, що формує у нього комплекс неповноцінності. Через це він відчуває душевні страждання, став знервованим, дратівливим, тому що через стан здоров"я не може працювати. Через професійне захворювання йому протипоказана робота з пилом, газами, у несприятливих метеоумовах, тяжкий фізичний труд. Він постійно перебуває під наглядом у пульмонолога; з 4 серпня 2003 року він не працює. Спричинену йому моральну шкоду він оцінив у 40 тисяч гривень і просив цю суму стягнути з відповідача (а.с.3-4).
Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 26 червня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 20 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що 47 років позивач працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах у тяжких умовах праці. 7 червня 2002 року підприємством складено акт розслідування професійного захворювання позивача. 5 вересня 2002 року МСЕК встановила втрату позивачем 20% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. 17 жовтня 2002 року МСЕК встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності у зв'язку з тим же професійним захворюванням безстроково та визнала необхідним його санаторно-курортне лікування; позивачу протипоказані тяжка фізична праця, робота у підземних умовах, переохолодження організму. 4 серпня 2003 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію в період ліквідації підприємства. Позивач отримує пенсію з 1985 року. Після встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності позивач пройшов чотири курси лікування; за медичною допомогою позивач постійно звертається з 1993 року. При встановленні суми у відшкодування моральної шкоди суд виходив із принципів розумності та справедливості; врахував тяжкість ушкодження здоров"я, часткову втрату функцій органів дихання; глибину, характер і тривалість страждань; наявність істотних вимушених змін у його життєвих стосунках; характер додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача: курси лікування для підтримки здоров"я; а також вік позивача і загальний стан його здоров"я на теперішній час. Повне і своєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може враховуватися при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди (а.с.41-42).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Кіровського міського суду Донецької області від 26 червня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення через порушення судом норм матеріального і процесуального права та необґрунтованість рішення. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності 1 січня 2006 року, зупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Тому суд неправильно застосував норми матеріального права, дію яких було зупинено на 2006 рік вказаним Законом України. Позивач не надав належних доказів у підтвердження факту моральних страждань. Довідка МСЕК про встановлення стійкої втрати позивачем професійної працездатності є підставою для відшкодування йому матеріальної шкоди; ця довідка, а також інші документи, на які послався позивач, не є доказами спричинення йому моральної шкоди. Позивач отримав від відповідача одноразову допомогу та отримує щомісячні платежі. Таким чином, шкода, завдана здоров"ю позивача, компенсована чітким виконанням державою обов'язку, передбаченого Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (а.с.50-51).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні в частини суми, стягнутої на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін в частині права позивача на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням; встановленим фактам і доказам в цій частині дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт (а.с. 10, 18). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу у зв'язку з вказаним професійним захворюванням випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1 -рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт, наявність якої МСЕК вперше встановлена 5 вересня 2002 року у розмірі 20% (а.с. 14), а 17 жовтня 2002 року - у розмірі 40% безстроково (а.с. 10). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с. 5-9), акт розслідування професійного захворювання НОМЕР_1 (а.с.24), висновок ЛКК від 23 травня 2002 року (а.с. 15), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 16-17, 19-21), довідки МСЕК від 5 вересня 2002 року (а.с. 14) та від 17 жовтня 2002 року (а.с. 10), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 5 вересня 2002 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20%, а 17 жовтня 2002 року - 40% безстроково.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 5 вересня 2002 року.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги та щомісячних платежів не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата і одноразової допомоги, і щомісячних страхових виплат, і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував тяжкість ушкодження здоров"я, часткову втрату функцій органів дихання; глибину, характер і тривалість страждань позивача; наявність істотних вимушених змін у його життєвих стосунках; характер додаткових зусиль, необхідних позивачу для організації свого життя: курси лікування позивача для підтримки здоров"я, вік позивача і загальний стан його здоров"я; а також виходив із принципів справедливості і розумності. Але суд першої інстанції при визначенні суми у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, не врахував, що позивач звільнився з роботи у серпні 2004 року за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію (а.с.6-9), а також принцип виваженості. Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 26 червня 2006 року підлягає зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, належить стягнути п'ятнадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи.
У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.1, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське Донецької області задовольнити частково.
Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 26 червня 2006 року змінити в частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди п'ятнадцять тисяч гривень.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .