АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11-а-452           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Антонов                                                        

Суддя-доповідач:  Бурда К. І.          

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 січня 2012 року                                                                                           м.Полтава

  Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

          головуючого – судді Бурди К.І.

          суддів: Кожевнікова О.В., Ландара О.В.

         при секретарях Федорченко О.В., Погорілій Ю.І.

          з участю прокурорів Столяра Д.Є., Акулової С.М.

         потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

         захисника ОСОБА_5

          засудженого ОСОБА_6

           розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляціями помічника прокурора Київського району  м. Полтави  та засудженого ОСОБА_6 на вирок  Київського  районного суду м. Полтави від 24 березня  2011 року.

          Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Пирятин Полтавської області, громадянин України, з середньо-спеціальною світою, працюючий механіком з технічних видів спорту ТОВ «Маркет-Сервіс-3», одружений, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_1, раніше несудимий,

засуджений за ч.1 ст.119 КК України на 3 роки обмеження волі.

Цивільний позов  потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в рахунок моральної шкоди 100 000 грн.

За вироком суду, 08.06.2010 року приблизно о 03.00 год. ОСОБА_6, перебуваючи поблизу торгівельного центру «Екватор», що по вул. Ковпака, 26 в м. Полтаві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з раніше знайомим гр. ОСОБА_4, діючи  в обстановці, в якій не передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння - смерті гр. ОСОБА_4, хоча повинен був і міг їх передбачити, умисно наніс удар кулаком руки в ділянку обличчя гр. ОСОБА_4, від чого останній впав спиною на асфальтове покриття, при цьому вдарившись потиличною частиною голови об асфальт. Внаслідок необережних дій ОСОБА_6, громадянину ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у виді: крововиливу  в м’які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в центрі потиличної ділянки; лінійного перелому кісток основи черепа; крововиливу над твердою мозковою оболонкою в проекції задньої черепно-мозкової ямки зліва у вигляді рихлих червоних згустків, об’ємом до 15 мл; крововиливу під м’яку мозкову оболонку в лобній долі правої півкулі, в лобній долі лівої півкулі, у скроневій долі лівої півкулі, потиличній долі лівої півкулі; забій речовини головного мозку в лобній долі правої півкулі; ссаден голови і лівого передпліччя; крововиливи навколо вій обох очей.

Смерть ОСОБА_4 настала  внаслідок відкритої черепно- мозкової травми з лінійним переломом кісток основи  черепу і крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку ІНФОРМАЦІЯ_2 о 9 год. 30 хв.

В апеляції помічник прокурора Київського району м. Полтави просить вирок скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК України 5 років обмеження волі.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування в зв’язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримку своєї апеляції, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які погодились з думкою прокурора,  засудженого та в його інтересах адвоката, які в судовому засіданні змінили свої вимоги та просили звільнити від відбування покарання з випробуванням та одночасно засуджений звернувся до суду з заявою про застосування до нього Закону України «Про амністію», перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що клопотання про застосування амністії підлягає до задоволення, в зв’язку з чим і апеляція засудженого до часткового задоволення, а апеляція помічника прокурора задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 року осіб,  не  позбавлених  батьківських  прав,  які  на  день набрання чинності цим Законом мали  дітей,  яким  не  виповнилося 18 років, звільнено від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань,  не пов'язаних з  позбавленням волі,  при засудженні за злочини,  вчинені з необережності,  які не є особливо тяжкими відповідно до  статті  12  Кримінального  кодексу України.

Згідно з ст. 6 вказаного Закону вказані особи звільнені від  кримінальної  відповідальності.

ОСОБА_6 засуджений за злочин середньої тяжкості до трьох років обмеження волі, має на утриманні неповнолітню дитину – сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, щодо якої не позбавлений батьківських прав, просить застосувати до нього акт амністії, тому  він є суб’єктом для застосування амністії.

Наведені обставини ніким із учасників судового розгляду не спростовуються і є достатніми для прийняття рішення про закриття справи та застосування амністії щодо ОСОБА_6

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КПК України якщо  обставини,  зазначені  в  пунктах 1, 2 і 4 (прийняття акту  амністії,  якщо  він  усуває  застосування покарання  за  вчинене  діяння)  цієї статті, виявляються  в  стадії  судового  розгляду,  суд  доводить розгляд справи  до  кінця  і  у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті,   постановляє   виправдувальний   вирок,   а  у  випадках, передбачених  пунктом  4,  —  обвинувальний  вирок  із звільненням засудженого від покарання.

Наведена норма є загальною оскільки встановлює обставини, що виключають провадження в будь-якій кримінальній справі.

Разом з тим, ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 8 липня 2011 року передбачено звільнити  від  кримінальної  відповідальності   в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону,  кримінальні справи  стосовно  яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами,  а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили,  про злочини,  вчинені до набрання чинності цим Законом.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності за амністією можливе лише при закритті провадження у справі, виникає суперечність між застосуванням загальної норми ч. 2 ст. 6 КПК України та спеціальної норми ст. 6 Закону України «Про амністію».

За загальним правилом  при конкуренції правових норм перевагу має спеціальна норма.

Отже рішення суду про закриття кримінальної справи без постановлення вироку є правильним.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності унеможливлює призначення будь-якого покарання, тому апеляція прокурора про призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання є безпідставною.

Цивільний позов в даній кримінальній справі повинен бути вирішений в порядку цивільного судочинства, що не порушує прав потерпілих.

               Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

               апеляцію помічника прокурора Київського району м. Полтава залишити без задоволення.

                Клопотання засудженого ОСОБА_6 задовольнити,  частково задовольнивши подану ним апеляцію.

                Вирок Київського районного суду м.Полтава Полтавської області від 24 березня 2011 року щодо ОСОБА_6 скасувати.

                 На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності, провадження у справі закрити.

Головуючий:   К. І. Бурда

        Судді: