Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-990/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 14 червня 2011 року                                                                                   м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого  судді                                 Ковальчука  М.В.

при секретарі                                            Дворак       Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора дорожньо-патрульної служби відділення Державтоінспекції м.Житомира Пакляченка Василя Михайловича  про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову    старшого інспектора дорожньо-патрульної служби відділення Державтоінспекції м.Житомира Пакляченка Василя Михайловича  серії АМ1 №098599 від  20.03.2011 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу, в сумі 255 грн., та закрити провадження в адміністративній справі за відсутністю складу правопорушення , оскільки інспектор ДПС склав протокол про адміністративне правопорушення за те, що позивач нібито порушив вимогу дорожнього знаку 3.1  «Рух заборонено».

Однак, позивач відразу не погодився з висунутими звинуваченнями, оскільки порушення не вчиняв так як діяв в межах Правил дорожнього руху, інспектор ДПС не вірно оцінив реальну дорожню обстановку та розібрав виниклу ситуацію, внаслідок чого виніс необґрунтовану та незаконну постанову.

В судовому  засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що дія дорожніх знаків 3.1 -3.8, 3-11 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в’їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення, що в повній міри позивач і виконав.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Відповідно до ст.128 ч.4 КАС України, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у справі доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є не обґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З позовної заяви та протоколу про адміністративне правопорушення серії АМ1 №181035  від 20 березня 2011 року слідує, що 20.03.2011 року позивача було зупинено інспектором ДПС та складено протокол про адміністративне правопорушення за те, що він 20 березня 2011 року в 12 годин 40 хвилин керував автомобілем марки «ЗАЗ TF 48» д/н НОМЕР_1 по вул. М.Рибалка,8 в м. Житомирі, не виконав вимоги дорожнього знака «Рух заборонено», чим порушив додаток1 п.3.1 ПДР .

20 березня 2011 року  за вказаним протоколом інспектором ДПС було винесено відносно позивача постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн.

З протоколу серії АМ1 №181035  від 20 березня 2011 року  вбачається, що він був складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, позивачу було роз'яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, він був ознайомлений зі змістом протоколу і надав свої пояснення, що з протоколом не згоден, оскільки дія знаку не поширюється на територію де позивач проживає з дочкою.  

Обставини, на які посилається позивач, спростовуються матеріалами справи, оскільки він не надав суду доказів, що спростували б зазначені у складеному інспектором ДПС  обставини скоєння ним правопорушення, а саме те що він там проживає. З позовної заяві слідує, що позивач проживає с. Жубровичі Олевського району.

В силу ст.. 251 КУпАП обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і є доказами, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення у разі відсутності інших доказів.

Складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 255 КУпАП.   

Вид адміністративного стягнення і штраф у сумі 255 грн. призначені виважено, з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни постанови інспектора ДПС ВДАІ м. Житомира Пакляченка В.М. від 20.03.2011 року немає.

Не можна визнати такими посилання позивача в позовній заяві на те, що він в повній мірі виконав вимоги Правил дорожнього руху, повертав до будинку де мешкає його донька на найближчому перехресті  тому, що позивач не відноситься до категорії водіїв, які обслуговують громадян, не проживає та не працює в зоні дії даного знаку, не є водієм-інвалідом, в протоколі надав пояснення що він проживає з дочко, оскільки вони свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 222, 255, 287-294 КУпАП, ст. ст. 9-11, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд   

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС ВДАІ м.Житомира Пакляченка Василя Михайловича  про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення  відмовити за безпідставністю.

Постанову у повному обсязі сторони можуть отримати 17 червня 2011 року.   

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.  

Суддя:М. В. Ковальчук